Щороку з нетерпінням чекаю, коли нарешті настане гарбузяна пора. Просто дуже люблю те осіннє чудо яскравого помаранчевого кольору, що так прекрасно підходить як для солоних страв, так і для десертів. В моєї мами цього року гарбузики вродили так, що дай Боже! Двох здоровенних красенів вона передала й нам до Риму. Поки один чекає своєї черги, з іншого я приготувала смачнюче гарбузяне різотто. Страва хоч і не вишукана і досить проста, та настільки смачна, що готувати краще відразу велику порцію, бо (принаймі у нас) розлітається моментально :-) Усім любителям гарбузів присвячується!
Для різотто з гарбуза потрібно:
Скільки б не було видів хліба в магазині, до домашнього їм ой яй далеко. Тому, майже завжди печу хліб вдома :-) Рецепт мені дістався ще від моєї прабабусі Софії. Вона, правда, не пекла одну-дві невеличкі хлібини, як то роблю я, а відразу чотири здоровенні прямокутні бляшки, щоб потім нагодувати усіх домашніх, сусідів і ще нам "до міста" передати. В того хліба був неповторний аромат...уммм...а в поєднанні з домашнім маслом виходив такий шедевр, що найдорожчі ресторани далеко сховаються! В прабабусі для хліба був п'єц - розкіш, яку я у своїй римській квартирі дозволити не можу, тому й пристосувала рецепт до звичайної духовки. І хоч мій любий чоловік подарував мені хлібопічку і планетарний міксер, все ж тісто на хліб замішую завжди руками - чомусь, саме тоді він виходить по-особливому смачний :-)
Для домашнього хліба потрібно (зі вказаних інгредієнтів вийде велика хлібина):
Після "багатих" українських супів італійський мінестроне якось не дуже мені полюбився. Ніяк не могла звикнути до тої аж занадто простої овочевої зупки без нашої традиційної смаженої цибульки з морквою. Але так було до того, поки я не спробувала мінестроне моєї свекрухи. Виявляється, я просто неправильно готувала цю страву! Мій мінестроне у порівнянні з її стравою - то (як каже один мій знайомий) дві великі різниці :-) До вашої уваги один з моїх улюблених супчиків, який, до речі, ще й надзвичайно корисний - "вітамінна бомба" (так його називає мій чоловік). А готувати його надзвичайно легко і швидко. Смачного!
Мати вдома місячне немовлятко - величезна радість! Так і хочеться постійно його тримати на руках і милуватись таким маленьким чудом. Але апетит в моїх хлопців (чоловіка і старшого синочка) ніхто не відміняв :-) Готувати щось вишукане і "часозаймаюче" для мене тепер справжня розкіш, тому усі швидкі рецепти зараз в мене на вагу золота :-) Вчора мій першокласник Алессіо після школи ходив на танці, а потім суперголодний повернувся додому і почав просити піцу. І не будь - яку куплену, а домашню. Добре, що в мене на такий випадок є один "чарівний" рецепт піци без дріжджів, яку досить замісити і можна відразу пекти, не чекаючи годинами, поки тісто підросте. Тісто виходить тоненьке і дуже смачне, схвалено нашим татом - італійцем (який зазвичай признає лише класичну дріжджову піцу). На замішування потрібно не більше 5 хвилин. Спробуйте :-)
Якщо ж ваша душа бажає класичної дріжджової піци рецепт тут
Якщо ж ваша душа бажає класичної дріжджової піци рецепт тут
Для піци без дріжджів потрібно:
четвер, 21 вересня 2017 р.
Макарони з соусом з болгарського перцю і баклажанів (Pasta con crema di peperoni e melanzane)
Якось, по дорозі на роботу, мій чоловік випадково запримітив місцеву фруктово - овочеву ярмарку. Туди час від часу тутешні фермери і городники звозять свою продукцію. От і повіз мене Роберто туди "на розвідку" :-) Скільки ж там всього цікавого і для Італії рідкісного! Там і буряки ще з гичкою (для Риму то рідкість, бо найчастіше продають вже варені і почищені буряки у вакуумній упаковці), і румбамбар, і редька, і хрін - як до мами на город потрапила :-) Єдина незручність - купувати потрібно цілим ящиком. Так минулих вихідний ми й повернулись додому з ящиком баклажанів, болгарського перцю і помідорів. Закрутки в нашій сім'ї завжди робить моя мама, я ж більше "виступаю" по соусах, які потім порційно заморожую в морозилці. Думали ми, що б то такого приготувати з наших овочевих покупок, а потім Роберто згадав про соус, який йому в дитинстві готувала його бабуся Амалія. Яка ж то смакота вийшла, до того ж смак нагадує мені мою улюблену баклажанну ікру. Добре, що морозилка велика, бо з куплених овочів у нас вийшло майже 60 порцій соусу - тепер, як каже Роберто, з голоду не помремо :-) Смачного!
Для соусу потрібно:
Як же я люблю рогалики... всякі: дріжджові, пісочні, з начинкою і без, солоні, солодкі. А ще жити не можу без сухофруктів! Завжди тримаю вдома запаси чорносливу і кураги. От і вчора так захотілось чогось солодкого з сухофрукатами. Як завжди за рецептом "полізла" до своєї "кулінарної Біблії" - бабусиного записника. Там і знайшла цю смакоту - пісочні рогалики від пані Аліни. Пані Аліна - полячка, з якою колись товаришувала бабуся. Вони з бабусею часто їздили одна до одної в гості і обмінювались не лише подарунками, а й рецептами. Ще з дитинства обожнюю польську випічку. Сьогодні мої хлопці питимуть чай з польськими рогаликами :-) Усім смачного!
Для пісочних рогаликів потрібно:
Що буде, якщо українська теща з італійським зятем почнуть разом куховарити? В нашому випадку вийшли надзвичайно апетитні пельмені :-) Роберто місив тісто за родинним італійським рецептом, мама ж приготувала традиційну "нашу" начинку. То було настільки смачно, що словами не описати! Вийшли такі - собі "міжнародні" пельмені, які ми смакували з топленим маслом. Buon appetito і смачного :-)
Для пельменів по-італійськи потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons