І знову я тішусь - не натішусь - "Італійські голубці" вдруге потрапили
до газети! А разом зі мною весь повний радості і мій Роберто, якому
тепер доведеться перекладати статтю :-) Дякую усім читачам "голубців" за вашу підтримку, хороші слова, конструктивну критику і приємну компанію! Ви мені даєте стільки натхнення, що вам ще довго доведеться терпіти мене з моїми рецептами :-) Усіх люблю і усім бажаю смачного настрою!
Кому цікаво, ось посилання на статтю:-) http://nova.te.ua/statti/italijski-golubtsi-ternopolyanky-iryny-gudymy/
Ще з дитинства є у мене два десерти, які я по - особливому люблю: халва і щербет. З радістю їла б їх навіть щодня! Та, якщо халву завжди легко знайти в будь - якому магазині, то зі щербетом ситуація зовсім інша - кудись подівся той смачнючий десерт мого дитинства, а якщо дивом і знайдеться на якомусь прилавку, то це зовсім не та смакота, яку мама мені купувала 20 років тому... Оскільки, я не можу жити без своїх улюблених солодощів 😋, мама щоразу передає мені халву до Риму, а от зі щербетом довелось поекспериментувати і навчитись готувати його вдома самій. Так в результаті спроб, помилок і поєднання різних рецептів я віднайшла свою "магічну формулу" приготування цього арахісового дива. Тепер і чоловіка "підсадила" на цей смаколик.:-)
Є у мого чоловіка один "пунктик": він терпіти не може, коли в холодильнику залишаються шматочки - половинки - скибочки якихось невикористаних продуктів. Не знаю звідки то в нього, і на початках мене та дивна риса чимало дратувала. Але потім я прислухалась до поради моєї мудрої бабусі: "дитино, дай собі і чоловікові спокій, в кожного є свої "мухи", які треба приймати і використовувати з користю"! Бабуся мала рацію, - тепер щоразу, коли назбираю в холодильнику залишки продуктів, кличу Роберто "підчищати" холодильник :-) От і вчора наш татко "господарював" на кухні і готував, як кажуть, із підручних матеріалів :-) В холодильнику залежався гарбуз (вірніше його половина), стебельце цибулі - порей і шинка. В результаті польоту фантазії Роберто приготував надзвичайно смачний обід! Я ніколи б не додумалась так поєднати інгредієнти. Усім раджу спробувати :-)
Для макаронів з гарбузяним соусом потрібно:
Сьогодні Світовий день макаронів (World Pasta Day)! Не знаю, хто вигадав таке свято, але паста і страви з нею вже давно полюбились у всьому світі, та й гріх було б не присвятити день цій смакоті. Тому й рецепт сьогодні "макаронний":-) За 10 років життя в Італії паста мені вже давно стала рідною. Колись я ніяк не могла зрозуміти, як то можна їсти те тісто щодня, але згодом, відкривши для себе незчисленну кількість способів його приготування, зрозуміла пристрасть італійців до макаронів. Сьогодні поділюсь одним зі своїх улюблених рецептів - паста аль форно (або ж запіканка з макаронів по-італійськи). Обожнюю страви, які можна приготувати заздалегідь і у великій порції. Потім їх досить лише розігріти - дуже зручно, якщо готуєте обід для гостей. Готувати цю страву мене навчила тітка мого чоловіка (та сама тітка Джакоміна, у якої я вчилась готувати лазанью). Не буду описувати смак цієї запіканки, скажу лише, що вона чудесна - ніжна й ситна водночас. А на наступний день стає ще смачнішою. Buon appetito!
Для пасти аль форно потрібно:
Щороку з нетерпінням чекаю, коли нарешті настане гарбузяна пора. Просто дуже люблю те осіннє чудо яскравого помаранчевого кольору, що так прекрасно підходить як для солоних страв, так і для десертів. В моєї мами цього року гарбузики вродили так, що дай Боже! Двох здоровенних красенів вона передала й нам до Риму. Поки один чекає своєї черги, з іншого я приготувала смачнюче гарбузяне різотто. Страва хоч і не вишукана і досить проста, та настільки смачна, що готувати краще відразу велику порцію, бо (принаймі у нас) розлітається моментально :-) Усім любителям гарбузів присвячується!
Для різотто з гарбуза потрібно:
Скільки б не було видів хліба в магазині, до домашнього їм ой яй далеко. Тому, майже завжди печу хліб вдома :-) Рецепт мені дістався ще від моєї прабабусі Софії. Вона, правда, не пекла одну-дві невеличкі хлібини, як то роблю я, а відразу чотири здоровенні прямокутні бляшки, щоб потім нагодувати усіх домашніх, сусідів і ще нам "до міста" передати. В того хліба був неповторний аромат...уммм...а в поєднанні з домашнім маслом виходив такий шедевр, що найдорожчі ресторани далеко сховаються! В прабабусі для хліба був п'єц - розкіш, яку я у своїй римській квартирі дозволити не можу, тому й пристосувала рецепт до звичайної духовки. І хоч мій любий чоловік подарував мені хлібопічку і планетарний міксер, все ж тісто на хліб замішую завжди руками - чомусь, саме тоді він виходить по-особливому смачний :-)
Для домашнього хліба потрібно (зі вказаних інгредієнтів вийде велика хлібина):
Після "багатих" українських супів італійський мінестроне якось не дуже мені полюбився. Ніяк не могла звикнути до тої аж занадто простої овочевої зупки без нашої традиційної смаженої цибульки з морквою. Але так було до того, поки я не спробувала мінестроне моєї свекрухи. Виявляється, я просто неправильно готувала цю страву! Мій мінестроне у порівнянні з її стравою - то (як каже один мій знайомий) дві великі різниці :-) До вашої уваги один з моїх улюблених супчиків, який, до речі, ще й надзвичайно корисний - "вітамінна бомба" (так його називає мій чоловік). А готувати його надзвичайно легко і швидко. Смачного!
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons