Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Хтось вирощує квіти, хтось зелену цибульку, а в мене в холодильнику ростуть дріжджі :-) Не закваска (про неї я згодом теж напишу, коли закінчу свої експерименти з пошуком ''мого'' рецепту). А поки в мене повним ходом йде процес вирощування, вірніше розмножування колонії класичних пивних дріжджів :-) Я не хімік, і не біолог, і взагалі нічогісінько не знаю про тонкощі мікроорганізмів і їх життєвий цикл, тож в своїх експериментах довірилась досвіду людей, які в тому розбираються більше, ніж я, перечитала різну літературу, подивилась багато відео і навчилась вирощувати домашні пивні дріжджі, такі ж ароматні (а може й більше) і активні, як ті, що всі звикли купувати вже готовими в магазині. Хоча, знаєте, домашні мені для випічки набагато кращі за магазинні. Можливо, на другий день після приготування ваші дріжджі не будуть ще такими активними і тісто не ростиме з шаленою швидкістю, але починаючи з третього дня можна спокійно братись за випічку. З 25г свіжих (або 10г сухих) у вас вийде 100г домашніх дріжджів, які потім знову можна розмножувати. Вийде таке безвідходне виробництво :-) А ще це дуже простий, цікавий і захоплюючий процес. Важливо тільки для першого приготування використати дріжджі хорошої якості, без різноманітних добавок (вони дуже часто присутні в сухих дріжджах, бо тоді, нажаль,  нічого не вийде).

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

• 25г свіжих пивних дріжджів (або 10г сухих - дуже важливо, щоб до складу сухих дріжджів не входили ніякі стабілізатори чи щось типу того, в списку інгредієнтів повинні бути лиш сухі пивні дріжджі і нічого іншого)
• 25г кип'яченої води кімнатної температури (краще використовувати звичайну відфільтровану воду, а не мінеральну - різноманітні мінерали і солі в ній присутні сповільнюють процес утворення дріжджової колонії, або взагалі можуть її вбити)
• 60г борошна (чим менший вміст протеїнів у борошні, тим швидше утворяться дріжджі, в мене борошно типу 00)

Досипте борошно (не потрібно його просіювати)








Ось такі готові домашні дріжджі в розрізі

Вчора ''гуляючи'' просторами інтернету натрапила на фото шоколадного пирога з сирними кульками і відразу згадалась мені мода на ту цікаву випічку: декілька років тому, мабуть, якщо не всі, то принаймі кожна третя господиня мала ''свій'' рецепт такого пирога і неодмінно тішила ним своїх рідних і гостей. Хтось до тіста додавав окріп, в когось воно було на геніальному кефірі, мені ж найсмачніший баусин рецепт, перевірений роками і моїм дитинством :-) В нас вдома те ''чудо'' було дуже популярним і бабуся часто пекла його до чаю. Ми навіть замість торта на свята деколи пекли цей пиріг - в ньому ж є всі ''атрибути'' справжнього торта: бісквітне тісто і сирний крем, а потім прикрашали його збитими вершками і свіжими полуничками 🍓 І от вчора той солодкий витвір мистецтва знову нагадав мені про себе, ні... не просто нагадав, а змусив мене його спекти, бо його смак і аромат просто переслідували мене цілісінький день і не давали спокою. Лиш я вирішила надати йому нового вигляду і спекла його в круглій формі для кекса - вийшло дуже цікаво. Мої хлопці ''охрестили'' десерт ''Шоколадним кексом з сирним серцем''. Звичайно ж, ніхто не боронить пекти пиріг і в класичній круглій тортівниці - на смак форма не впливає: такий десерт чудово смакує круглим, квадратним, трикутнім і навіть шистикутнім :-) Готовий пиріг неодмінно залиште повністю вистигнути, а якщо вистачить терпіння - покладіть його ще до холодильника на годинку, тоді начинка стане ідеальною.

І гарно все перемішайте (з рікотти начинка вийде досить рідка, а з домашнього сиру значно густіша - можна мокрими руками зробити сирні кульки)

Тепер час взятись за приготування тіста: збийте яйця з цукром

Досипте какао, борошно і розпушувач. Гарно перемішайте до однорідного стану без грудочок

Форму для пирога або кекса змастіть маслом і присипте борошном. На дно форми викладіть половину тіста

Випікайте 50-60хв при 180С (готовність неодмінно перевірте зубочисткою). Потім дайте пирогу повністю вистигнути - тоді начинка набуде своєї ідеальної консистенції. Смачного :-)

Мабуть, в багатьох морозилках ''живуть'' заморожені ягоди. То й не дивно - з них можна стільки пресмачної смакоти наготувати: і компоти, і кисіль, і корисні смузі чи коктейлі, господині з ''найвищим пілотажем кулінарних навичок'' приготують ягідні чізкейки або такі модні зараз мусові тортики.  А знаєте, що ще можна спекти з замороженими годами? Дуже смачне і не менш кольорове печиво! Для нього підійде і смородина, і малина, і суміш лісових ягід,  і чорниця (моя улюблена :-) Печиво незвичне своїм кольором і консистенцією - в цьому випадку не очікуйте сухих і дуже хрумких сухариків (хіба перепечете його, але тоді втратите всю його оригінальність і вишуканість), це печиво ледь хрумке ззовні і м'яке (як каже моя дитина ''жувальне'' всередині). Дуже важливо дати випічці повністю вистигнути - тоді вона набуде правильної консистенції і смаку. І не лякайтесь, що щойно спечене печиво надто м'яке, як тільки низ підрум'яниться - сухарики готові :-) Експериментуйте, додавайте щоразу нові ягоди - від них залежить колір і смак печива і нехай усі ваші чаювання будуть солодкими, яскравими і теплими!

Потім помніть їх товкачиком для картоплі (ягоди повинні пустити сік, його не виливайте - для печива потрібні ягоди разом з соком). Не раджу молоти блендером, печиво ідеальне саме тоді, коли в ньому відчуваються шматочки ягід

Поділіть тісто на 2 однакові частини, кожне з них викладіть на пекарський папір, надавши їй форми ''ковбаски''

Кожну скибочку обваляйте з обох сторін в цукрі і викладіть на деко (печиво при випіканні розтікається, тому не забудьде залишити місце між печеньками)

Випікайте 20-25хв при 180С  до ледь рум'яного кольору низу печива  - обережно підніміть печенько лопаткою або виделкою і перевірте чи низ підрум'янився (готове печиво буде м'яке, але після вистигання воно затвердне і набере необхідної консистенції)

Ця історія про те, як в Тамари вкрали сирник... цілісінький щойно спечений сирник... і прямо з підвіконня! Хоча ні, почну не з сирника, а зі слів Тамариної бабусі: '' Томочка, послухай мене, старшу жінку з життєвим досвідом. Нащо тобі та ''бухалтерія'', йди вчитись на повара. В повара завжди буде що поїсти і чим сім'ю нагодувати''. Тамара, чомусь, ще зі школи уявляла себе бухгалтером: такою серйозною жінкою в модних окулярах зі стопкою паперів, морем цифр і великою відповідальністю. Але бабуся не відступала, назбирала Тамарі велику колекцію кулінарних журналів і повільно, але впевнено звела внучку з ''бухгалтерської дороги'' в кулінарний бік - так Томочка стала дипломованим кухарем - кондитером і щасливо працювала в одному з місцевих ресторанів. Бабуся мала рацію: вдома в дівчини завжди було щось смачненьке, от тільки так хотілось нагодувати тими смаколиками не тільки бабусю, батьків і молодшого брата, а ще й для когось романтичну вечерю приготувати. Ні, з залицяльниками в Тамари ніколи проблем не було. Але всі їй були ''якісь не такі''. Ну от, наприклад, сісуд Микола з 4 поверху зовсім не мав смаку до одягу: ну як можна носити ту огидну світло зелену сорочку. А Тарас - офіціант з ресторану, де працювала Тамара: ніби й нормальний, симпатичний хлопець, але оте його кучеряве волосся... перебирала харчами Тамара. ''Ні, я буду чекати свого принца: красивого, високого, розумного і багатого!'' записала вона ті чотири ознаки майбутнього судженого на папірці, заховала його в шухляду і пішла місити тісто на сирник. То був новий кулінарний винахід Тамари - сирник з рисом, таке собі два в одному: запіканка і пиріг, ще й з цукатами, цедрою і корицею. Готовий сирник господиня поставила на кухонне підвіконня (жила Тамара на першому поверсі і кухонне підвіконня було її улюбленим місцем для ''вистигання'' готових страв). А через 10 хвилин сирник зник! Разом з новою тортівницею, яку Тамара з тижні чекала аж з далекого Китаю. ''Цирк на дроті'', подумала Тамара і в пошуках злодія висунула голову у вікно. Під під'їздом бігав Михайло Іванович (так звали собаку, яка вже надцять років жила біля Тамариного будинку), пес крутив язиком і вдоволено облизувався. ''Ну що, Михайло, на солодке тебе потягнуло? Вже котлети і ковбаса тобі не подобаються! То хоч тортівницю нову назад віддай'', вела розмову з псом Тамара. Михайло Іванович подивився на неї своїми сонними очима,  оглянувся назад, гавкнув і десь собі побіг. А зранку Тамара знайшла на підвіконні свою тортівницю! Чистісіньку, а всередині була шоколадка і записка: ''Вибач, що не встиг врятувати твій пиріг. То підлітки з сусіднього дому так невдало пожартували... Тортівницю доставляю назад цілою і непошкодженою. Шоколадка тобі для підняття настрою і ще запрошую завтра на горнятко кави. Чекатиму в 5 годині під під'їздом. Надіюсь, прийдеш. Іван''. За одну секунду Тамара перебрала в пам'яті всіх знайомих і незнайомих Іванів: ні, Іван дядька Павла ніколи б не пішов на такий героїчний вчинок з порятунком китайської тортівниці, Ванька - сторож з роботи живе в іншому кінці міста... Тамарина гордість казала їй навіть не думати йти на зустріч з невідомо ким, але жіноча цікавість змусила в 4 годині вже бути одягненою, підмальованою і краєчком ока (заховавшись за фіранкою) заглядати у вікно, щоб побачити того інтригуючого кавалера. Через деякий час з будинку навпроти вийшов молодий чоловік середнього зросту, з невеликою залисиною, букетом троянд і попрямував прямісінько до Тамариного під'їзду. ''Красивого, високого, розумного і багатого...'' крутився в голові дівчини список обов'язкових рис її майбутнього принца. ''Ну нічого, поп'ю кави, порозмовляємо та й все'', подумала Тамара і, як годиться поважаючій себе дівчині вийшла з дому на 15 хвилин пізніше домовленого часу. А потім була запашна кава, прогулянка вечірнім парком, надзвичайно приємна розмова з Іваном, який виявився сусідом з дому навпроти, вже-місяців-зо-три-закоханим-в-Тамару, лиш не знав як до неї підступити, а тут така можливість з порятунком тортівниці підвернулась! Після тої та багатьох інших романтичних прогулянок з Іваном Тамара зім'яла свій список з ''принцовими'' рисами в м'ячик і щасливо жбурнула його в смітник. Ну і що, що суджений виявився не високим, зовнішність його не відповідає стандартам глянцевих журналів та й фінанси ''не співають романсів'', зате він розумний, добрий, люблячий, а ще куди там принцам до нього з його знатним прізвищем: Король! Іван Король! З ним Тамара стала не принцесою, а справжнісінькою королевою :-) Ну а сирник з рисом посів почесне місце на кухні ''королівського'' подружжя - він став символом їхнього знайомства і кохання :-)

Для тіста покладіть разом борошно, розпушувач, цедру, цукор, сіль і масло 

Для начинки у глибоку каструлю (з товстим дном) покладіть рис, 40г цукру, сіль і масло (можна готувати і в мультиварці - оберіть програму ''Каша'')

Варіть до готовності рису (не забувайте час від часу помішувати). Потім дайте рису трішки вистигнути

Додайте до готового рису терту лимонну цедру, сир або рікотту, цукати, яйця, ванілін, корицю і 5 ст.л. цукру. Гарно все перемішайте

Дістаньте тісто з холодильника, 2/3 від нього тоненько розкачайте і викладіть у форму з бортиками

Прослужила мені моя хлібопічка віддано і безвідмовно понад 10 років, а потім вирішила, що з неї досить, взяла і зламалась :-( Але на прощання замісила мені тісто для найсмачнішої в світі здобної булочки - Пан бріош. Місити таке тісто, звісно, з таким же чудовим результатом можна і традиційно - руками (що я тепер і роблю, хоча хлібопічка суттєво економила час :-) За роки я перемісила, напекла і з'їла чимало різної здоби, але жодна з булок, булочок і солодких хлібин не зрівняється з Пан бріош. Ні смаком, ні м'якістю, ні проматом... (Не ображайтесь, бабусині булочки, я вас теж безмежно люблю, але інколи хочеться якогось надзвичайного заморського вашого родича). Бріош ''народився'' у Франції, та й досі вже багацько років там успішно мешкає, якось вирішив він відвідати сонячну Італію, і там його дуже полюбили і додали до його назви італійського ''присмаку''  - так бріош став Пан бріошем (''пан'' від слова ''pane'' - хліб, така собі італійська солодка здобна булка на французький манер). Яка ж та випічка смачна з горнятком чаю чи кави! А ще з тоненьким слоєм густого варення, або з масельком, або й без нічого :-) Усім бажаю хорошого і смачного дня або, як би сказала французька булочка:  Je souhaite à tous une bonne journée

Можна місити в хлібопічці, планетарному міксері або ж традиційно - руками: результат в будь - якому випадку вас не розчарує.  Перемішайте тепле молоко, сіль, ванілін і цукор

Замісіть еластичне тісто (за необхідності додайте ще трішки борошна і дайте йому підрости вдвічі в теплому місці). Потім обімніть його, поділіть на 4 однакові частини, з кожної зробіть кульку і викладіть їх у форму так, щоб вони щільно торкались одна одної, легенько притиснувши їх зверху - щоб вони стали видовженими (з такого тіста можна пекти і звичайні булочки, калач, або просто хлібину)

Змастіть верх булочки молоком і випікайте 25-30хв при 180С. Готові булочки дістаньте з духовки і залиште вистигнути під рушничком. Смачного :-)