Я (в плані їжі) своє дитинство асоціюю з бабусиними пиріжками, щедро начиненими рисом, вареними яйцями і зеленою цибулькою, різними солодкими пирогами, заварними тістечками і ще безліччю смачної смакоти... А в мого чоловіка спогади більш конкретні і визначені :-) Для нього смаколик дитинства - солодкі булочки з кремом і шоколаними краплями! Більшість італійців мають таку "неписану традицію" - снідати кавою і свіжою випічкою в барі (так, одним махом і поїсиш, і газету з новинами почитаєш, і зі знайомими перед роботою словом перекинешся). Коли Роберто ходив в початкову школу, по дорозі вони з мамою неодмінно заходили в пекарню і купували його улюблену булочку - треба було обійти пів вулиці, щоб купити саме ТУ :-) Бо усі інші пекли той смаколик з кремом і родзинками, і лише в одній пекарні замість родзинок в начинку клали шоколадні краплі. Зараз купити такі готові солодощі зовсім не проблема - досить зайти в бар, що у нас під домом, але ж домашні булочки, приготовані з любов'ю не замінять ніколи ті, куплені, якими б смачними вони не були... Я довго шукала саме той рецепт і врешті знайшла (чого ж не зробиш для коханого чоловіка) :-) Печу відразу дві порції, бо вони в нас розлітаються миттєво!

+ 100г шоколадних дропсів (можна замінити такою ж кількістю родзинок, залитих на 5 хвилин окропом)

Коли тісто підросло, зваріть крем (крем потрібно буде намащувати на тісто теплим, тому його слід приготувати коли тісто вже готове): перемішайте яйце, цукор, крохмаль і ванілін

Гострим ножем поріжте рулетик на скибочки (приблизно 1,5 - 2см в товщину) і викладіть їх на деко, застелене пекарським папером

Ароматна і неймовірно ніжна смакота готова :-) Вже спечені булочки я часто заморожую, потім розігріваю їх в духовці - виходять нібе щойно спечені).

Коли я була маленькою, мама щороку возила мене на море, досі пам'ятаю пансіонат "Троянда", в який дідусь кожного літа діставав нам путівку. Ніколи не забуду, як ми наловили ціле відро криветок, а потім разом з сусідами по пансіонатній хатинці їх їли цілий вечір, а ще, окрім щорічного дитячого свята Нептуна, теплих лагідних хвиль і золотого піску, чомусь, в пам'яті закарбувалась пансіонатна їдальня :-) Я її обожнювала! Завжди сідала за стіл і чекала, що ж нам таке цікаве сьогодні принесуть на обід чи вечерю (о так, смачно поїсти я любила завжди :-))))) А ще, саме там, в пансіонатній їдальні я вперше спробувала ЇЇ - мою велику "виноградну" любов - Чурчхелу! Потім ми з мамою щодня ходили на місцевий базар, щоб купити ту солодку смакоту. Тут, в Італії, в мене ніяк "руки не доходили" приготувати ту "виноградну ковбаску", але цього року, після того як друзі подарували нам ящик домашнього винограду, я таки відважилась. Мій чоловік Роберто крутився біля мене на кухні і з цікавістю заглядав, що я там таке варю, колочу і підвішую на нитках сохнути, а потім не витримав,  скуштував трохи виноградної маси і з подивом прокоментував: "А нащо ти суголі на нитки намотуєш і підвішуєш"? Що таке суголі, як воно виглядає і з чим його їдять я до того моменту не уявляла. А виявляється, то італійський родич чурчхели! Отак я відкрила для себе нову "виноградну любов  по - італійськи" :-) Суголі - то такий надзвичайно ароматний і смачнючий виноградний пудинг, який традиційно готують в Італії у період збирання винограду (майже весь урожай іде на приготування вина, але частину винограду неодмінно залишають для суголі). Сам процес приготування надзвичайно простий, виноград підійде будь - якого сорту, але традиційно використовують синій - він надає десерту такого вражаючого кольору, що просто неможливо залишитись байдужим. Ну а смак і аромат... їх неможливо описати словами... усім "виноградолюбителям" присвячується :-)

Відділіть виноградинки від гілочок і покладіть їх в глибоку каструлю з антипригарним покриттям

Накрийте кришкою і "тушкуйте" на середньому вогні 5 - 7 хвилин. За цей час виноград пропариться, а його шкірка зм'якне

Якщо ви власниця/власник такої спеціальної штукенції для овочів і фруктів, як на фото, то вам безмежно пощастило :-) Якщо ж такого гаджету на вашій кухні немає, це зовсім не привід засмучуватись - на допомогу прийде звичайне кухонне сито. Гарно перетріть варений виноград (разом із соком, який він випустив) через сито

Відразу розлийте пудинг в порційні склянки, креманочки або форми. Дайте повністю вистигнути і залиште в холодильнику на 1 годину. Смачного :-)

Вже традиційно на свій День народження замість торта щороку печу кростату з фруктами і кремом. В Італії в цей період сезон моїх улюблених полуничок в самому розквіті, тому було б гріхом не приготувати десерт саме з ними :-) Хоча, цей тарт казково - смачний з будь - якими фруктами, навіть з консервованими, а з ягодами то взагалі виходить райський десерт! Злегка хрумке пісочне тісто, вкрите ніжною хмаринкою з заварного крему, в якій купаються шматочки яскравих фруктів ... виходить своєрідний тарт - картина :-) Оскільки, я обожнюю лимонний смак в десертах, до тіста і крему додаю терту лимонну цедру, від того смак кростати стає ще більш витонченим і багатим. Смакуйте життя яскраво!

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Заварні тістечка в мене асоціюються з моєю бабусею - все життя пропрацювавши кондитером вона й на пенсії не може "розлучитись" з духовкою і кремами. Завжди готує щось смачненьке для нас і для знайомих. А ще має декілька замовників, які "підсіли" на бабусині солодощі і частенько просять щось спекти, найчастіше замовляють саме заварні тістечка, як каже мій двоюрідний брат: заварні - то бабусина "фішка" :-) Ще з дитинства пам'ятаю картину: бабусин кухонний стіл весь заставлений тістечками, а на плиті смачно - пахнуча каструля з ванільним кремом,  аромат якого забирав у полон не тільки кухню, а й всю бабусину двох-кімнатну квартиру... Професію кондитера бабуся вміло і з любов'ю поєднувала з щоденним сидінням з нами (внуками), поки наші батьки були на роботі. От так я, моя сестра й двоюрідні брати з дитинства "наочним" способом вчились азам кулінарії і випічки у нашої бабусі Марії. Рецепт заварних тістечок пам'ятаю настільки добре, що навіть вночі спросоння, мабуть, спекла б їх :-) Бабуся готує цей десерт з двома видами крему: масляним і заварним (моїм улюбленим). Спробуйте, таку смакоту повинен скуштувати кожен :-)

Є у мене один улюблений літній заклад зі смачною назвою - Йогуртерія (Yogurteria). Оскільки, знаходиться він майже на набережній римського моря, ми щоразу туди заходимо, коли йдемо на пляж. Сам магазинчик зовсім маленький і продають у ньому лише один продукт: заморожений йогурт. Зате до йогурту пропонують безліч різноманітних посипок (у вигляді подрібнених горішків, пелюсток білого, чорного і навіть апельсинового шоколаду), сиропів, злакових пластівців, карамельок і ще багато - пребагато іншого. Яка ж то смакота!!! Йогурт - морозиво має дуже легку консистенцію (на відміну від більш жирного класичного морозива з вершками), а його приємна кислинка чудесно втамовує спрагу. А завдяки різним посипкам і сиропам у вас щоразу буде новий літній десерт :-)

Для йогурту - морозива потрібно:

Захотілось мені вчора чогось солодкого, але не торта чи пирога, а якогось ніжного крему, щоб їсти його помаленько перед телевізором :-) І коли я, в пошуках ідеї, пішла на кухню, мій погляд впав на банани, які сумно лежали в тарілці і так і просили щось з них приготувати. Так з'явився рецепт бананового крему - десерту (мій чоловік назвав його банановий спліт, а для моєї дитини це - бананове морозиво). Приготувався десерт дуже навіть легко і швидко і вийшла справжня ніжна смакота!

Мій перший експеримент з приготування домашньої нутелли майже провалився, але на щастя ''невдала'' нутелла перетворилась на смачнюче шоколадне печиво :-) Друга спроба закінчилась значно краще :-)))) Результат - ніжна, смачна шоколадно-горіхова домашня нутелла! Чудово смакує зі скибочкою хліба або як начинка для пирога (я її їм просто ложкою з банки!) Смакота, яку надзвичайно легко і швидко приготувати, спробуйте!