До горохового супу (я про сухий горох :-)) в мене завжди було якесь подвійне ставлення: я любила той, що готувала мама вдома і ненавиділа той, яким нас дітей, чомусь, так часто годували в дитячому садку. Мамин суп смачно пахнув, а той в садку якось незрозуміло і сумно  ''плавав'' у здоровенному баняку, який тьотя-повар приносила в нашу групу і черпаком ''хлюпала'' в тарілки. Ще досі пам'ятаю той запах, який наче просив ''не їж мене, будь - ласка'' :-) А може то лиш я така вредна була 😇 Взагалі, сухий горох я завжди любила більше в пиріжках. Аж тут Джузеппе - друг мого чоловіка поїхав з південного міста Барі на рік вчителювати на ''дуже північний північ'' Італії в Больцано. Різницю між півднем і північчю Італії можна відчути не лише в кліматі, менталітеті, а й в гастрономічному плані. От Джузеппе мене тішив щодня новими фото якихось цікавих страв, які він для себе відкрив на півночі. І, хай як то кумедно звучить, саме завдяки тим фото я переглянула і змінила свої погляди й упередження щодо горохового супу :-) Виявляється він може бути настільки смачним, що міг би повноправно виграти конкурс на найсмачнішу першу страву! На півночі Італії (майже під кордоном) готують чимало німецьких страв, от і німецький гороховий суп зі шпецле теж там ''прижився''. Шпецле - то такі маленькі (як крапельки) галушечки, або, як ми вдома їх називаємо - кльоцки, які готують не лише для супів, а й як самостійну страву з різними смачними підливками. Саме шпецле, разом із ''незвичним поєднанням звичних інгредієнтів'' перетворили гороховий суп на справжню райську насолоду. Трішки цибульки, морквина, томатний соус, щіпка натхнення, ложка хорошого настрою і будете мати смакоту!

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

• 150г сухого гороху
• 100г бекону
• 2 середні картоплини
• 1 велика цибулька
• 1 велика морква
• 1 ст.л. томатного концентрату
• сіль, перець, паприка
• 1 зубок часнику

Для шпецле:

• 150г борошна
• щіпка солі
• 1 яйце
• 0,5 склянки молока (в склянці 250мл)
• щіпка сухої меленої паприки (за бажанням) 

Горох залийте водою і відваріть до готовності (воду після варіння не виливайте)


Картлоплю наріжте невеликими шматочками (як зазвичай ріжете на суп)




В олії підсмажте порізану кубиками цибулю і моркву, натерту на грубій терці


Коли цибуля стане прозорою, додайте томатний концентрат і протушкуйте 3-4 хвилинки








Окремо збийте яйце з молоком






Як тільки шпецле спливуть на поверхню - вони готові

Вчора до нас "привалило" щастя - у вигляді чотирьох ящиків з різноманітними свіжими овочами :-) То так наша італійська кума (в якої тут є свій невеличкий город) нас потішила. Чого в тих овочевих пакунках тільки не було: там і баклажани, і цукіні, і болгарський перець різних кольорів, і помідори бачених і небачених мною раніше форм і ще багато - пребагато всілякої корисної смакоти. Два баклажани і півкілограма помідорів ми відразу й "уприходували" на вечерю для приготування моєї улюбленої пасти з овочами і куркумою. У цій страві нейтральні нотки пасти просто неперевершено поєднуються з ніжним баклажаново - томатним смаком, свіжістю базиліку, пікантністю часничку і яскравим літнім кольором куркуми - абсолютно нічого зайвого :-) 

Баклажани поріжте середніми кубиками (я їх не чищу), посипте сіллю і залиште на 20 хвилин, потім промийте під холодною водою і гарно процідіть - завдяки солі не лише забереться гіркота, притаманна баклажанам, а й при обсмажуванні овочі вбиратимуть набагато менше жиру

Покладіть баклажани в пательню з невеликою кількістю олії і смажте 2-3 хвилинки. Потім долийте половину склянки води і тушкуйте під кришкою (час від часу помішуючи) 10 хвилин

Коли баклажани стануть м'якими, зніміть кришку, додайте до них 1 зубок часнику (пропущений через прес) і готуйте ще декілька хвилин до випарування зайвої води

В іншу пательню покладіть помідори (у мене черрі порізані на четвертинки), долийте трішки олії, додайте 1 зубок часнику (пропущений через прес), цукор, сіль, перець

Сюди ж покладіть подрібнене листя базиліку або петрушки, легенько перемішайте і смакуйте на здоров'я :-) Завжди раді бачити вас на нашій віртуальній кухні!

Вчора вечером дивились ми усією сім'єю передачу про різні цікавинки, от там і трапився один дуже "апетитно - пізнавальний" сюжет про макарони, а точніше, такий їх "довгий підвид", як спагетті. Я й не здогадувалась, що (грубо кажучи) до 1800 року не існувало сучасної виделки з 4 зубцями - то я про Італію, бо в інших країнах археологи понавідкопували багато стародавніх виделкоподібних пристроїв :-) Люди, зазвичай, споживали усі наїдки руками (з кухонних приборів були лиш ніж - найдавніший кухонний винахід і ложка), виделка ж, розглядалась, як протирелігійна річ (через свою форму) і навіть була заборонена церквою. Найвибагливіші "поїдачі" для зручності інколи замість виделки використовували кінчик ножа, на який наколювали шматки їжі. Потім з'явились виделки з двома і трьома зубцями. Що ж до звичної нам  "чотиризубої" виделки, її поява (якщо вірити переказам) пов'язана саме зі спагетті! Справа в тому, що король Неаполя Фердинанд ІІ надзвичайно любив спагетті, однак, та страва вважалась негідною знаті і на різноманітних офіційних трапезах її ніколи не подавали, оскільки, як відомо, в той час їли все здебільшого руками, спагетті були страшенно незручні для того діла. Існувала виделка з трьома зубцями, та, мабуть, зручніше вдягти штани через голову, ніж намотати спагетті на таку виделку :-) От король і дав завдання своєму повару Дженнаро Спадаччіні якось ту проблему вирішити - і вуаля! Так на світ з'явився геніальний винахід - виделка з чотирьма зубцями, яка ідеально підходить не лише для намотування на неї спагетті, а й для всіх інших смаколиків :-) Отак та історія нагнала на мене апетиту, що сьогодні в мене не було іншого вибору, як приготувати на обід щось зі спагетті! І не просто "щось", а одну з моїх улюблених страв - запіканку, яку італійці іноді ще називають тортом зі спагетті. Добре, що є чим ту смакоту - пресмакоту їсти :-)))) Усім бажаю смачного дня!

Для торта зі спагетті потрібно:

 Часник почистіть, розріжте кожен зубок навпіл повздовж і підсмажте легенько з обох сторін в олії, потім заберіть його з пательні

В пательню з олією (в якій смажився часник) вилийте томатний соус, додайте  орегано, базилік, сіль і перець

Сюди ж додайте нарізану кубиками моцареллу (якщо замість неї використовуєте голландський сир, тоді натріть його на грубій терці), рікотту (або домашній сир), пармезан і гарно перемішайте

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Одна з моїх улюблених страв - італійський холодний салат з макаронами. Влітку готую його по декілька разів на тиждень, чергуючи варіанти з моцареллою і тунцем. Колись давно, ще до переїзду в Італію, я б скептично "покрутила носом", якби хтось мені запропонував їсти холодні макарони і відразу уявила б собі тарілку з безколірними сумними розвареними холодними макаронами, які злиплись між собою і зовсім не викликають бажання їх скуштувати. Але яке ж то було хибне уявлення! Насправді, італійський макаронний салат (або паста фредда) - справжній шедевр кулінарії. Головне тут не переварити макарони, а овочі, базилік і оливки зроблять цю страву настільки яскравою, що ваш настрій відразу стане сонячним і по-літньому легким :-) Buon appetito!

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

• 100-150г помідорів
• 300г макаронів (підійдуть будь - які на ваш вибів, крім довгих форматів на зразок спагетті і тальятелле)
• 100г консервованого тунця
• 10 листочків свіжого базиліку
• 50-100г оливок
• 100г консервованої кукурудзи

До помідорів додайте консервований тунець (разом з олією)


Листя базиліку порвіть руками і покладіть в салатницю


Кожну оливку поріжте на колечка

В нашій сім'ї якось самі по собі зародились різні кулінарні традиції: в суботу вечером ми разом печемо домашню піцу, в неділю на обід запікаю чоловікову улюблену лазанью, а ще дуже часто готуємо домашню пасту - саме про неї сьогодні й піде мова.  Власне, почалось усе з подарунка моєї свекрухи: геніального кулінарного пристрою - машинки для розкачування і нарізання макаронів :-) Колись давно, тільки приїхавши до Італії, я не розуміла палкої любові італійців до пасти і ніяк не могла звикнути їсти її чи не щодня :-) Тепер же й сама проникнулась "макаронною пристрастю" і з величезним задоволенням обідаю макаронами з різними соусами майже через день :-) Найсмачніші, звісно, домашні макарони, приготовані власними руками з хорошим настроєм, а далі в вашому розпорядженні безмежний арсенал різоманітних соусів, начинок і способів приготування... Buon appetito!

Мій чоловік ще з дитинства звик їсти лазанью в неділю на обід, а у мене та ж історія з нашими українськими варениками :-), тому, щоб всі залишились задоволені ми почергово через тиждень ці страви готуємо. Колись, тільки приїхавши до Італії, я думала, що лазанья обов'язково повинна бути з томатним соусом. Але то, як виявилось, лише один з варіантів цієї всесвітньо відомої страви. Не заперечуватиму, що класична лазанья смакота ще та, але є у неї менш відома "біла" родичка, яка також заслуговує на увагу. Томатний соус вже сам по собі багатий смаком і в поєднанні з іншими інгредієнтами, зазвичай, саме він грає головну роль у смаковій гамі. У білої лазаньї ж начинка виходить значно ніжніша. А ще такий варіант ощасливить нелюбителів помідорів і соусів з ними :-)

Сьогодні Світовий день макаронів (World Pasta Day)! Не знаю, хто вигадав таке свято, але паста і страви з нею вже давно полюбились у всьому світі, та й гріх було б не присвятити день цій смакоті. Тому й рецепт сьогодні "макаронний":-) За 10 років життя в Італії паста мені вже давно стала рідною. Колись я ніяк не могла зрозуміти, як то можна їсти те тісто щодня, але згодом, відкривши для себе незчисленну кількість способів його приготування, зрозуміла пристрасть італійців до макаронів. Сьогодні поділюсь одним зі своїх улюблених рецептів - паста аль форно (або ж запіканка з макаронів по-італійськи). Обожнюю страви, які можна приготувати заздалегідь і у великій порції. Потім їх досить лише розігріти - дуже зручно, якщо готуєте обід для гостей. Готувати цю страву мене навчила тітка мого чоловіка (та сама тітка Джакоміна, у якої я вчилась готувати лазанью). Не буду описувати смак цієї запіканки, скажу лише, що вона чудесна - ніжна й ситна водночас. А на наступний день стає ще смачнішою. Buon appetito!

Якось, по дорозі на роботу, мій чоловік випадково запримітив місцеву фруктово - овочеву ярмарку. Туди час від часу тутешні фермери і городники звозять свою продукцію. От і повіз мене Роберто туди "на розвідку" :-) Скільки ж там всього цікавого і для Італії рідкісного! Там і буряки ще з гичкою (для Риму то рідкість, бо найчастіше продають вже варені і почищені буряки у вакуумній упаковці), і румбамбар, і редька, і хрін - як до мами на город потрапила :-) Єдина незручність - купувати потрібно цілим ящиком. Так минулих вихідний ми й повернулись додому з ящиком баклажанів, болгарського перцю і помідорів. Закрутки в нашій сім'ї завжди робить моя мама, я ж більше "виступаю" по соусах, які потім порційно заморожую в морозилці. Думали ми, що б то такого приготувати з наших овочевих покупок, а потім Роберто згадав про соус, який йому в дитинстві готувала його бабуся Амалія. Яка ж то смакота вийшла, до того ж смак нагадує мені мою улюблену баклажанну ікру. Добре, що морозилка велика, бо з куплених овочів у нас вийшло майже 60 порцій соусу - тепер, як каже Роберто, з голоду не помремо :-) Смачного!

Для соусу потрібно:

Тут, в Італії, готовий песто без проблем можна купити в будь-якому супермаркеті. Але ніякий "запакований" соус не зрівняється з домашнім, тим більше, що готується він за лічені хвилини. Оскільки, на моїй кухні без експериментів не обходиться, в приготуванні песто теж часто не дотримуюсь класики :-) Окрім звичного песто з базиліку дуже люблю песто зі шпинату , в'ялених помідорів, з запеченими баклажанами, а недавно чоловік приготував м'ятний песто - вийшов чудовий освіжаючий літній соус, який підходить не лише для страв з макаронами, але й як заправка до м'яса, риби або намазка для грінок. Приготуйте і смакуйте на здоров'я :-) Buon appetito!

Цією смакотою нас недавно пригощали наші друзі - американці Браян і Ліза. Мак'енд'чіз - одна з найпопулярніших "макаронних" страв у Сполучених Штатах. Існує чимало різновидів і варіантів приготування такої сирно - макаронної запіканки, тільки в кулінарному записнику Лізи їх знайшлось аж 14! Друзі приготували для нас класичний варіант цієї страви (з сиром Чеддер), я ж вдома роблю свою "адаптовану" запіканку: оскільки Чеддер не часто знайдеш в нашому супермаркеті, я замінюю його голландським сиром (іноді копченим, який додає цікавий пікантних смакових ноток). Страва виходить надзвичайно смачна, тому й не дивно, що вона настільки популярна не лише в Америці, а й по всьому світу. Спробуйте :-) 

Щось потягнуло мене на класику... Мабуть, на те вона і класика, що ніколи не проїдається і вже давно знайшла мільйони пошановувачів по всьому світу. Цю страву в нашій сім'ї зазвичай готує мій чоловік, і для нього (як і для більшості італійців) її приготування - справжній культ: для спагетті карбонара Роберто принципово додає лише гванчале (сирокопчена свиняча щоковина - найніжніша і найароматніша частина свинини) і тертий сир пекоріно романо (приготований з овечого молока). Я ж шукала варіант цієї страви, який би підійшов і для інших країн, де важко, або й неможливо знайти ці два традиційні італійські інгредієнти. Справа в тому, що ми щоліта їздимо до Тернополя і на Мальту і так хотілось приготувати рідним щось смачне "заморське". Сьогодні поділюсь своїм спрощеним і "адаптованим" варіантом спагетті карбонара. Результат виходить нічим не гірший за оригінальну страву (підтверджено Роберто :-)))) Спробуйте і нехай ця смакота принесе трішки теплого італійського сонця на вашу кухню. Buon appetito!