Не знаю хто і коли вигадав рецепт цього пирога, але в записнику тітки мого чоловіка він ''живе'' вже досить давно - ще з початку 60-х років. Тітка Джакоміна в той час була новоспеченою дружиною і мамою, але незважаючи на свій молодий вік досить вправною господинею. Її чоловік, дядько Енріко, надзвичайно пишався кулінарним талантом своєї дружини і при кожній можливості запрошував когось до них в гості. Працював тіткин чоловік в метрополітені Риму і дослужився до державної квартири, ще й не абиякої, а великої і просторої в самому центрі італійської столиці! Радості подружжя не було меж, тож тільки вони закінчили ремонти в своєму гніздечку, на ''сімейному консиліумі'' було одноголосно вирішено запросити в неділю на вечерю дядькового начальника. Тітка довго складала меню, писала його й переписувала, а потім прийшов дядько Енріко і каже: ''Мій начальник обожнює м'ясо індика, тож на друге мусимо приготувати щось з індичатини. Я сам куплю свіже м'ясо, а ти візьми все решта''. На тому  й погодились. Тітка купила овочі, фрукти, сири, шинки і ковбаси, охайно все порозкладала по поличках, щоб наступного дня зранку відразу взятись за приготування. Цілий день прибирала квартиру, щоб все було охайно і бездоганно. Бракувало лише свіжого індичого м'яса, яке дядько Енріко мав принести додому в суботу ввечері після роботи. Що він і зробив :-) От тільки тітка Джакоміна навіть в страшному сні уявити не могла, що її чоловік принесе додому настільки свіже м'ясо! У вигляді живого - живісінького здоровенного індика!!! ''Я зараз сам все зроблю'', запевнив дядько Енріко (він жодного разу сам не ''працював'' з живим індиком, зате багато раз бачив як то робив його дідусь). І тут почалось :-)))) Мабуть, навіть сцени з деяких фільмів жахів не зрівняються з тим, що відбувалось на кухні тітки Джакоміни... Індик (вірніше, його тіло без голови) літав по всій кухні, залишаючи на стінах і стелі яскраві червоні плями . Та шокуюча картина тривала хвилину чи дві, але тітці з дядьком вони здались вічністю. І тільки тоді, коли ''вершник без голови'' обезсилено впав на стіл, застелений білосніжною скатертиною, тітка зрозуміла всю шокуючу реальність ситуації... Від новенького ремонту і білих стін на кухні не залишилось нічого і тепер вона нагадувала сцену з кримінального фільму :-) А від зустрічі з начальником тітку з дядьком відділяла лише ніч і половина наступного дня, які вони провели, роблячи косметичний ремонт кухні нашвидкуруч. Після безсонної ночі готувати вишукане меню, яке тітка спланувала для гостя ніхто вже не мав сили, тож довелось вигадувати щось швидке, нескладне, але й таке, щоб ''в болото лицем не впасти''. Замість запеченого індика на друге тітка стушили смачнюче м'ясо, а серед безлічі закусок на столі красувався пиріг з печеними овочами. Обід з начальником пройшов чудово, ніхто й не здогадався про нічні пригоди на кухні :-)  Гість з дружиною з задоволенням поїдали смакоту на столі, і найбільше до душі їм припав саме пиріг з овочами. Так вони його хвалили, що потім тітка ще багато разів передавала чоловіком той свіжоспечений пиріг для начальника. А м'ясо індика сім'я тітки відтоді ось уже скільки років не їсть :-)

Додайте сіль, борошно і замісіть тісто, що тримається купки. Покладіть його в холодильник, поки готуєте начинку

Цукіні, баклажани і цибулю наріжте тонкими кільцями. Перець - кубиками, а помідори четвертинками або половинками. Викладіть овочі на деко застелене пекарським папером (змастіть його олією)

Дістаньте тісто з холодильника, розкачате його і викладіть у форму з бортиками. Наколіть поверхню тіста виделкою

Дістаньте форму з духовки і відразу викладіть на тісто (що вже підпеклось) овочі і трішки посоліть

Випікайте 20-25хв при 180С. Такий пиріг смакує чудово як гарячим, так і холодним. А на наступний день його смак стає ще насиченішим

Нехай не закидають мене тапками любителі справжніх бельгійських вафель :-) Сьогодні я до вас з рецептом - експериментом і своєрідним ліричним відступом на тему. Просто я собі так подумала, раз вже лежить в мене в шухляді електрична вафельниця для бельгійських вафель, треба якось розширити діапазон її використання. Я надзвичайно люблю солодкі бельгійські вафлі, особливо після того, як знайшла їх справжній (і для мене ідеальний) рецепт (кому цікаво, він тут). З іншими солодкими варіантами я далі експериментую, ось недавно на сніданок в нас були надзвичайно смачні шоколадно-апельсинові вафлі. Але хотілось ще і солоного варіанту. Так на моїй кухні ''оселились'' картопляні вафлі - то наче і звичне картопляне пюре, але набагато цікавіше і смачніше :-) Найбільше люблю ці вафлі зі сметаною або густою грибною підливкою (хоча мої діти з задоволеним виразом обличчя ''змітають'' їх і без нічого). Головне - смакувати ними відразу, поки вони гарячі (після вистигання вафлі будуть теж смачні, але дещо втратять свою хрумкість - то, нажаль, риса картопляного пюре). В тісто для цих вафель завжди додаю різні ''додатки'' - подрібнену зелень, спеції, підсмажену цибульку, подрібнений бекон: тут політ смачної фантазії необмежений і щоразу будете мати страву з новим смаком:-)

 Картоплю відваріть в підсоленій воді, потім помніть її в пюре і трішки охолодіть

Додайте решту інгредієнтів (розпушувач, крохмаль, борошно, яйця, олію, спеції, молоко і за бажанням зелень чи підсмажену цибульку)

Вафельницю для бельгійських вафель гарно розігрійте і випікайте смаколики до рум'яного кольору :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Для мене борщ без пампушок, то як весна без пташиного співу :-) А якщо пампушки домашні, та ще й щедро политі часниковою поливкою з петрушечкою чи кропом, то шедевр на вашому столі і посмішки на обличчях тих, хто за столом гарантовані. Рецептів пампушок є пребагато, і в книгах, і в інтернеті і в кожної гоподині, мабуть, є свій особливий. Для мене ж немає вдалішого і смачнішого за бабусин. Пампушки, хоч і повністю пісні (не потрібно ні молока, ні яєць), та тісто виходить надзвичайно ніжне і м'яке - прем'яке, довго не черствіє і просто чудово смакує. Ну а часникова поливка (без неї пампушки - не пампушки) ідеально доповнює страву смаком і божественним ароматом :-) Усім бажаю смачного настрою!

Обожнюю різноманітні спеції і прянощі. Класичні італійські та європейські легко знайти в будь - якому супермаркеті, а от коли хочеться чогось екзотичного йду в свій улюблений індійський магазин. Його завжди усміхнений і веселий власник і мій хороший друг Бхаскар на здоровенній вітрині до самої стелі гордо пропонує відвідувачам магазину свою неймовірно багату колекцію пакетиків, коробочок і баночок з баченими і раніше небаченими спеціями. Мене туди щоразу, як магнітом притягує :-) Як тільки Бхаскар помічає зацікавленого в тому ароматному стелажі покупця, на його смуглявому обличчі тут же з'являється широчезна посмішка і він починає свою улюблену розповідь про спеції. До того ж розповідає він настільки захопливо, що слухач з перших слів мимовільно потрапляє в якийсь ''паралельний світ'', де кожне слово пахне як не багатою корицею, то свіжомеленим солодкувато-терпким коріандром, чи каррі, або ж кардамоном... От і я минулої суботи пішла до Бхаскара за меленою гвоздикою і, як по сценарію, він почав свою смачну розповідь про приправи: ''кориця, крім солодких страв, чудово поєднується в маринаді до курячого м'яса... ой, а отут глянь - це суміш мускатного горіха і зерен фенхеля, з нею в Індії готують ... куркума найсмачніша в поєднанні з...а чи ти знаєш в чому різниця між зеленим і чорним кардамоном...'' я намагалась добре вловити і запам'ятати кожне слово, щоб потім застосувати ті нові для мене відкриття в своїх кулінарних експериментах, голова поволі йшла обертом від ароматів і смачних оповідей, поки ту всю пряну казку не розвіяв, як ураган, розпачливий крик Бхаскара: ''Ой, в мене ж хліб перекисне!!!'' Виявляється, продавець жити не може без традиційного індійського хліба, сам щодня для нього місить тісто, а потім готує його собі на обід в комірчині свого магазину. Отак я в суботу не тільки гвоздику купила, а ще й навчилась індійський хліб Наан готувати. ''В Індії наан печуть в спеціальній печі, мій дід її сам в нас вдома змайстрував... а тут в Римі я такої розкоші не маю, то й довелось пристосуватись і готувати хліб на добре розігрітій пательні'' - повів розмову Бхасар. ''Але то нічого, мій смажений наан виходить майже ідентичний тому, що з печі, зараз намащу маслом і спробуєш'' :-) А та індійська паляничка виявилась такою смакотою! Добре, що в мене тоді закінчилась гвоздика, заодно і наан навчилась готувати :-)

Досипте борошно, сіль і замісіть тісто (за необхідності, додайте ще борошна, якщо тісто дуже липне до рук)

Пательню з товстим дном добре розігрійте, трішки змастіть її олією (змащувати потрібно лише один раз перед приготуванням першої палянички). Смажте палянички з обох сторін до готовності (час приготування - приблизно по 2 хвилини на кожну сторону)

Готову паляничку відразу змастіть з обох сторін маслом кімнатної температури (я просто беру шматочок масла і натираю ним паляницю)

Є в мого чоловіка одне захоплення, яке щонеділі ''приковує'' його до екрана телевізора - футбол.  Футболіст мій Роберто радше пасивний, і така ж ''диванна'' любов до спорту в нашого сусіда. Тож вони вдвох щотижня, хай би там що не робилось: грім, блискавка, сніг серед літа чи приліт НЛО, Роберто з сусідом займають свої місця на дивані і разом вболівають за улюблену команду. Якби ж то просто вболівали, їхні голосні коментарі, мабуть, весь будинок чує :-) Хоча тут, в Італії, ніхто не дивується тим ''футбольним викрикуванням'', бо чи не в кожній сім'ї неодмінно живе футбольний фанат. То раніше, коли я тільки сюди приїхала і чула час від часу викрикування за стіною (а мови ще добре не розуміла і не знала, що саме там кричать), думала, що то сусіди так сильно між собою сваряться :-) Чому я почала мову про футбол? Зараз поясню :-) Справа в тому, що сьогодні я поділюсь з вами рецептом своїх улюблених пікантних сирних паличок - гріссіні. А для мене та солона хрумка закуска і перегляд футбольного матчу - то вже як одне ціле :-) Роберто з сусідом (мабуть, для заспокоєння нервів) переглядаючи футбол вже традиційно ''запасаються'' моїми сирними паличками і пивом (пиво, до речі наш сусід сам готує!) До футболу, скажу чесно, я байдужа, зате домашні гріссіні обожнюю :-)

Додайте до борошняно - масляних крихт тертий сир і половину яйця (збийте його легенько виделкою і половину додайте в тісто - приблизно 25г, а решту залиште для змащування печива перед випіканням). Замісіть тісто і поставте його на 30хв в холодильник