Колись давно, років 100 тому :-) ми з чоловіком випадково потрапили на міжнародний фестиваль вуличної їжі. Я завжди з превеликим задоволенням (ну і, звичайно, в межах розумного) "поїдаю" різні місцеві канапки - булочки - фаршировані хліби - котлетки - пиріжки, які своїм ароматом наповнюють вулицю, де їх продають і збирають чималу чергу бажаючих поласувати тою смакотою. А тут нам випала така дивовижна нагода спробувати не лише італійську вуличну їжу, а "вуличні шедеври" з різних куточків світу! Сьогодні розкажу про смачнючі пиріжки, які на тому фестивалі готував турецький кухар: на очах в цікавої публіки він завзято місив тісто, закручував його в своєрідні човники (на зразок хачапурі), на здоровенній пательні тушкував м'ясну начинку, щедро приправивши її спеціями і зеленню, потім начиняв нею ті човники, посипав тертим сиром, складав на величезне деко і запікав у печі... аромат тієї начинки досі пам'ятаю :-) А його пиріжки (які він гордо називав Турецькою піцою) смакували просто казково! Настільки казково, що я простояла три заходи приготування пиріжків, щоб запам'ятати що і скільки він додавав, як місив тісто і готував начинку і як ту піцу закручував :-) В інтернеті й книжках дуже багато рецептів турецької піци, але я шукала саме той, з фестивалю, у тих пиріжків тісто було якесь особливе - таке ніжне і високе. Методом "проб і помилок" я нарешті вивела свою формулу :-) Усім любителям пиріжків, піци і смачної начинки присвячується!

Для пиріжків з фаршем потрібно:

(Тісто):

Для тіста покладіть разом яйця (злегка збиті виделкою), олію, йогурт і теплу воду

Досипте борошно (500г, якщо тісто буде дуже липнути до рук, додайте ще 100г) і сіль. Замісіть еластичне тісто, зробіть на ньому надріз у формі хрестика

Поки тістечко підростає, приготуйте начинку: подрібніть цибулю і підсмажте її до прозорості в олії

Відрузу ж додайте паприку, гірчицю, петрушку, часник (пропущений через прес), томатну пасту, сіль і перець. Накрийте кришкою (якщо необхідно, долийте 0,5 склянки води) і тушкуйте до готовності

Посипте тертим сиром, а краї кожного пиріжка змастіть яйцем, що залишилось

Раніше я завжди смажила котлети, навіть тушковані спочатку залишала підрум'янитись в олії. А потім кільканадцять років тому пішли ми на обід до наших друзів - італійців Діно і Розарії. Традиційно в якості першої страви була паста (точніше, смачнючі спагетті, які Розарія завжди робить власноруч) з найніжнішими фрикадельками, які так і танули в роті. У порівнянні з тими фрикадельками, мої смажено - тушковані котлети могли б, щонайменше, заховатись під стіл, а ще краще - взагалі зникнути з раціону моєї сім'ї... Власне, відтоді я готую фрикадельки в томатному соусі лише по рецепту Розарії, от така любов "з першого шматочка". Вони чудово смакують і дітям, а яким апетитним і ароматним виходить соус після тушкування, ввібравши в себе смак і аромат фаршу зі спеціями - просто ідеальна компанія для макаронів! І ніякого обсмажування: фрикадельки щасливо купаються в яскравому томатному "джакузі", щоб потім перетворитись на ніжні й спокусливі м'ясні клубочки, які не залишать байджими навіть найвибагливіших гурманів :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Коли в мене закінчується кулінарна фантазія, а обід чи вечерю всеодно треба приготувати, я дістаю з морозилки фарш. От що - що, а фарш завжди можна швидко перетворити в якусь ситну і смачну страву. Сьогодні у мене один з таких випадків :-) На обід в нас буде запіканка з картоплі і фаршу (мій чоловік цю страву називає "велика котлета в духовці"). Я з задоволенням проводжу на кухні час, обожнюю місити тісто, тушкувати, варити, а от смажити не люблю зовсім... чомусь, терпіти не можу стояння над сковорідкою і постійне перевертання страви з одієї сторони на іншу... зовсім інша справа - духовка, покладеш форму зі смакотою пектись і маєш чистий спокій, чисту плиту і трішки здоровшу печінку :-) А ще люблю цю запіканку за її "два в одному": у ній чудово поєднується картопляне пюре і фарш, досить додати овочевий гарнір і будете мати повноцінну другу страву. Смачного!

Для запіканки з картоплі і фаршу потрібно:

Мій чоловік ще з дитинства звик їсти лазанью в неділю на обід, а у мене та ж історія з нашими українськими варениками :-), тому, щоб всі залишились задоволені ми почергово через тиждень ці страви готуємо. Колись, тільки приїхавши до Італії, я думала, що лазанья обов'язково повинна бути з томатним соусом. Але то, як виявилось, лише один з варіантів цієї всесвітньо відомої страви. Не заперечуватиму, що класична лазанья смакота ще та, але є у неї менш відома "біла" родичка, яка також заслуговує на увагу. Томатний соус вже сам по собі багатий смаком і в поєднанні з іншими інгредієнтами, зазвичай, саме він грає головну роль у смаковій гамі. У білої лазаньї ж начинка виходить значно ніжніша. А ще такий варіант ощасливить нелюбителів помідорів і соусів з ними :-)

В Італії різдвяні святкування розпочались ще в неділю (і в нашій сім'ї будуть продовжуватись аж до українського Водохреща :-)) Свята вечеря перед католицьким Різдвом у нас традиційно проходить вдома, а на різдвяний обід цього року ми ходили до наших кумів, а то значить, що стіл гнувся від різноманітних смаколиків, приготованих нашим кумом Паскуале. Було стільки всього для мене нового, що буду ще довго описувати усі рецепти :-) Сьогодні ж поділюсь стравою, яка мені настільки сподобалась, що сьогодні я приготувала подвійну порцію і спішу поділитись рецептом. Ніжний террин з курячого м'яса з оливками, мигдалем і шматочками шинки першим "зник" зі святкового столу і то зовсім не дивно, адже він ще та смакота! Усім любителям паштетів, запіканок і м'ясних хлібців присвячується :-)

Сьогодні Світовий день макаронів (World Pasta Day)! Не знаю, хто вигадав таке свято, але паста і страви з нею вже давно полюбились у всьому світі, та й гріх було б не присвятити день цій смакоті. Тому й рецепт сьогодні "макаронний":-) За 10 років життя в Італії паста мені вже давно стала рідною. Колись я ніяк не могла зрозуміти, як то можна їсти те тісто щодня, але згодом, відкривши для себе незчисленну кількість способів його приготування, зрозуміла пристрасть італійців до макаронів. Сьогодні поділюсь одним зі своїх улюблених рецептів - паста аль форно (або ж запіканка з макаронів по-італійськи). Обожнюю страви, які можна приготувати заздалегідь і у великій порції. Потім їх досить лише розігріти - дуже зручно, якщо готуєте обід для гостей. Готувати цю страву мене навчила тітка мого чоловіка (та сама тітка Джакоміна, у якої я вчилась готувати лазанью). Не буду описувати смак цієї запіканки, скажу лише, що вона чудесна - ніжна й ситна водночас. А на наступний день стає ще смачнішою. Buon appetito!