Сирні пончики (або бублики - в нашій сім'ї, чомусь, ці солодкі смажені смаколики традиційно готуються саме у формі бубликів) - то один з десертів, який вже давно ''полонив'' не одне покоління солодкоїжок. Власне, я більш, ніж впевнена, що цей рецепт для багатьох не буде чимось новим і незвичайним, але так хотілось про нього згадати. Можливо, хтось забув про такий шедевр, а хтось, може, й вперше для себе його відкриє. Готувати такі пончики  - одне задоволення: ніяких дріжджів, чекання годину-дві, поки тісто підросте. А які вони ніжні й м'які виходять! З ароматними і смаковими додатками теж можна пофантзувати: лимонна чи апельсинова цедра, або ж кориця, ванілін чи кардамон - і щоразу будете мати новий десерт :-)

Досипте борошно і замісіть м'яке тісто (якщо воно дуже липне до рук, додайте ще трішки борошна). Залиште тісто настоятись при кімнатній температурі на 20 хвилин

Потім розкачайте до 0,7 - 1см завтовшки і повирізайте бублики (або ж просто зробіть з тіста невеличкі кульки)

Є в мого чоловіка одне захоплення, яке щонеділі ''приковує'' його до екрана телевізора - футбол.  Футболіст мій Роберто радше пасивний, і така ж ''диванна'' любов до спорту в нашого сусіда. Тож вони вдвох щотижня, хай би там що не робилось: грім, блискавка, сніг серед літа чи приліт НЛО, Роберто з сусідом займають свої місця на дивані і разом вболівають за улюблену команду. Якби ж то просто вболівали, їхні голосні коментарі, мабуть, весь будинок чує :-) Хоча тут, в Італії, ніхто не дивується тим ''футбольним викрикуванням'', бо чи не в кожній сім'ї неодмінно живе футбольний фанат. То раніше, коли я тільки сюди приїхала і чула час від часу викрикування за стіною (а мови ще добре не розуміла і не знала, що саме там кричать), думала, що то сусіди так сильно між собою сваряться :-) Чому я почала мову про футбол? Зараз поясню :-) Справа в тому, що сьогодні я поділюсь з вами рецептом своїх улюблених пікантних сирних паличок - гріссіні. А для мене та солона хрумка закуска і перегляд футбольного матчу - то вже як одне ціле :-) Роберто з сусідом (мабуть, для заспокоєння нервів) переглядаючи футбол вже традиційно ''запасаються'' моїми сирними паличками і пивом (пиво, до речі наш сусід сам готує!) До футболу, скажу чесно, я байдужа, зате домашні гріссіні обожнюю :-)

Додайте до борошняно - масляних крихт тертий сир і половину яйця (збийте його легенько виделкою і половину додайте в тісто - приблизно 25г, а решту залиште для змащування печива перед випіканням). Замісіть тісто і поставте його на 30хв в холодильник

Рецепт цього салату десь роздобула моя мама і ця смакота відразу прижилась в нашій сім'ї любителів бурякових страв. Він одночасно легкий і ситний, а яскраві кольори роблять його ще апетитнішим :-) Пікантності додає моя улюблена гірчично-лимонна заправка, а зернята соняшнику дуже цікаво ''вписуються'' в загальну картину. Часто готую такий салат і для гостей - подаю його в компанії з м'ясними стравами. Смачно і корисно, спробуйте :-)

Для соусу перемішайте разом гірчицю, олію, часник, лимонний сік, цукор, сіль і перець

Полийте салат заправкою і легенько перемішате. Посипте соняшниковими зернятами і смакуйте на здоров'я :-) Дякую, що завітали!

Вчора вечером дивились ми усією сім'єю передачу про різні цікавинки, от там і трапився один дуже "апетитно - пізнавальний" сюжет про макарони, а точніше, такий їх "довгий підвид", як спагетті. Я й не здогадувалась, що (грубо кажучи) до 1800 року не існувало сучасної виделки з 4 зубцями - то я про Італію, бо в інших країнах археологи понавідкопували багато стародавніх виделкоподібних пристроїв :-) Люди, зазвичай, споживали усі наїдки руками (з кухонних приборів були лиш ніж - найдавніший кухонний винахід і ложка), виделка ж, розглядалась, як протирелігійна річ (через свою форму) і навіть була заборонена церквою. Найвибагливіші "поїдачі" для зручності інколи замість виделки використовували кінчик ножа, на який наколювали шматки їжі. Потім з'явились виделки з двома і трьома зубцями. Що ж до звичної нам  "чотиризубої" виделки, її поява (якщо вірити переказам) пов'язана саме зі спагетті! Справа в тому, що король Неаполя Фердинанд ІІ надзвичайно любив спагетті, однак, та страва вважалась негідною знаті і на різноманітних офіційних трапезах її ніколи не подавали, оскільки, як відомо, в той час їли все здебільшого руками, спагетті були страшенно незручні для того діла. Існувала виделка з трьома зубцями, та, мабуть, зручніше вдягти штани через голову, ніж намотати спагетті на таку виделку :-) От король і дав завдання своєму повару Дженнаро Спадаччіні якось ту проблему вирішити - і вуаля! Так на світ з'явився геніальний винахід - виделка з чотирьма зубцями, яка ідеально підходить не лише для намотування на неї спагетті, а й для всіх інших смаколиків :-) Отак та історія нагнала на мене апетиту, що сьогодні в мене не було іншого вибору, як приготувати на обід щось зі спагетті! І не просто "щось", а одну з моїх улюблених страв - запіканку, яку італійці іноді ще називають тортом зі спагетті. Добре, що є чим ту смакоту - пресмакоту їсти :-)))) Усім бажаю смачного дня!

Для торта зі спагетті потрібно:

 Часник почистіть, розріжте кожен зубок навпіл повздовж і підсмажте легенько з обох сторін в олії, потім заберіть його з пательні

В пательню з олією (в якій смажився часник) вилийте томатний соус, додайте  орегано, базилік, сіль і перець

Сюди ж додайте нарізану кубиками моцареллу (якщо замість неї використовуєте голландський сир, тоді натріть його на грубій терці), рікотту (або домашній сир), пармезан і гарно перемішайте

Ну що нового ще можна сказати про ватрушки... тут, мабуть, будь - які слова будуть зайвими, бо ту смакоту якщо не усі, то більшість і так обожнюють з дитинства. Я не виключення :-) На вихідних у мене сталось цікаве співпадіння: зовсім не вірю у різні віщі сни, але цього разу якось усе дуже несподівано і навіть кумедно вийшло. Сплю я собі тихим мирним сном мами, яка перед ти весь день прибирала в хаті, водила дітей в басейн і на майданчик, готувала сніданок-обід-вечерю, а після того всього ще й на День народження до сусідів ходила... і сняться мені бабусині ватрушки, такі м'якенькі, рум'яні і ніжно - ванільні. Так і прокинулась зранку з думкою про ту смакоту. Потім подзвонила мені мама по скайпу і каже: "Цілу ніч мені ватрушки снились, то бабуся сьогодні напекла нам цілу бляшку, шкода, що ти так далеко"! Ну, подумала я, то знак, що треба і мені ватрушок напекти. На кухні ще досі витає неймовірний ванільний аромат, хоча ватрушки ми вже давно змолотили... На сьогодні мої хлопці замовили подвійну порцію тих м'яких сирних клубочків :-)