Іноді по-доброму заздрю людям, які вміють відмовити собі в їжі і сидять на дієті. Бо в моєму випадку то просто неможливо. Можу відмовитись від всього, тільки не від смаколиків! Ну дуже люблю смачно поїсти і, нащастя, Бог послав мені ідеального чоловіка, який мою пристрасть до їжі розділяє зі мною на 200% :-) А, взагалі, моя дієта - їсти все, але потрохи і лише домашнього приготування. А ще багато рухатись, пити багато води, позитивно дивитись на речі і жити весело, тоді й кілограмів зайвих не буде. Особливо люблю поласувати пиріжками - тими, що завжди пече моя бабуся Марія. Для мене то, як райська насолода! Тісто виходить настільке пухке і ніжне, що його можна і не жувати :-) Бабуся має в своєму арсеналі безліч цікавих і смачнючих начинок, але моя улюблена - зелена цибулька, кріп, варене яйце і трішки рису. Бабусині пиріжки довго не черствіють, а зберігати їх найкраще в холодильнику в целофановому пакеті. Мій чоловік же готові пиріжки заморожує в морозилці, а потім розігріває в духовці і має на сніданок свіжу теплу випічку :-)
неділю, 2 квітня 2017 р.
Італійська великодня паска Коломба без дріжджів (Colomba di Pasqua senza lievito)
Ми, в нашій італо - українській сім'ї щороку святкуємо два Різдва і два Великодні, дотримуючись українських та італійських традицій. На український Великдень завжди печу нашу пасочку, а на італійський переважно купуємо готову Коломбу. Коли ж обидва Великодні співпадають, поєднуємо традиції обох народів одночасно :-) До того ж, родичі чоловіка вирішили зробити нам "сюрприз" і приїдуть на Великдень до нас (буде в нас гостей аж 12 щтук!). От я собі й подумала, що цікаво було б пригостити їх, окрім нашої пасочки, ще й їхньою домашньою Коломбою (як-то кажуть: не мала баба клопоту...). Проблема в тому, що справжню італійську паску випікають на дріжджах і зазвичай процес
замішування-приготування-випікання займає досить багато часу (щонайменше
12 годин). Мабуть, я до такого ще не доросла і не знаю, чи колись таки
наберусь терпіння і відваги за таке взятись :-) Тому, щоб не стояти день і ніч тільки за її приготуванням, я почала шукати ''спрощений'' варіант, який за смаком не поступався б класичнії випічці. Ідея знайшлась в пекарні, що під моїм домом. Вони щороку перед святами влаштовують дегустацію своїх пасок, і серед ним була Коломба ''Супер Спрінт'': смак як у класичної випічки, а консистенція: щось середнє між паскою і кексом. Рецепт я, звичайно, випитала і ''пробну'' Коломбу спекла :-) Чоловік з дитиною (а ще сусіди-неаполітанці і декілька колег Роберто) мій експеримент з'їли ''на ура'' і схвалили :-) А кекс і справді вийшов смачнючий, як класична Коломба, от тільки готується набагато легше і швидше. Здивую цього року своїх гостей :-)
Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗
вівторок, 28 березня 2017 р.
Гарбузяні троянди з корицею (Torta di rose alla zucca e cannella)
Моїй свекрусі ще на її весілля подарували 12-томну енциклопедію італійської кулінарії. Так би ті дорогоцінні книжки і припадали пилом в неї на полиці, якби я їх випадково не побачила :-) А там стільки рецептів, про деякі з яких я навіть не чула раніше. В одному з томів і знайшовся рецепт цих солодких булочок з корицею. А так, як в мене вже давненько залежався гарбуз і треба було щось з ним робити, ця випічка була ідеальним варіантом. Ніколи не думала, що кориця і гарбуз так чудово поєднуються, тісто вийшло м'яке і ароматне, а колір - просто казковий. Не встигли булочки навіть до кінця вистигнути, як мої хлопці половину з'їли :-)
середу, 22 березня 2017 р.
Апельсиновий сирник зі шматочками шоколаду (Crostata di ricotta, arance e cioccolato)
Взагалі, мій чоловік зовсім ''не вибагливий'' до їжі: головне, щоб кожен день було щось нове і свіже, корисне, цікаве, на вечерю бажано легеньке і з великою кількістю овочів, а на сніданок має бути виключно домашня випічка до чаю :-) От і все, ніяких забаганок (так він говорить!) :-) А деколи, як згадається йому якась смакота з дитинства, то буде ходити і просити, доки я того не зготую. На щастя, я надзвичайно люблю експериментувати і відкривати для себе нові рецепти. От, недавно, Роберто пригадався сирник, яким в дитинстві його пригощала сусідка, бабуся Енца. Рецепту, звичайно ж, ніхто не пам'ятає, бабуся Енца вже декілька десятиліть ''пече пироги на тому світі'', тому довелось мені винаходити рецепт по опису чоловіка. Сирник був з апельсиновою цедрою і шматочками шоколаду. Після 6-ої спроби нарешті мій дегустатор - Роберто залишився цілковито задоволений: пиріг вийшов точно, як він хотів :-) І, мушу сказати, що результат був вартий часу і зусиль, витрачених на пошук того, ''справжнього'' рецепту. Як же все-таки добре мати чоловіка - гурмана :-)
Якось завжди не вистачає мені фантазії в приготуванні страв з перловою крупою. Знаю, що вона дуже корисна, але ніяк не могла знайти ''свого'' рецепту. А потім, гортаючи один з кулінарних журналів, рецепт яскраво-жовтого перлового супу сам потрапив мені на очі :-) І як я раніше його не помітила! Вже по опису в журналі страва видалась дуже апетитною, коли ж я суп зварила, мої хлопці не лише просили добавки, а й тарілки повилизували! Тепер цей рецепт займе гідне місце в списку наших улюблених - смачно, корисно, легко і яскраво. Чудово підійде для посту, якщо варити на воді, замість бульйону. Спробуйте :-)
Для густого перлового супу з овочевим кремом потрібно:
Таку паску щороку пече моя бабуся. Цей рецепт в нашій сім'ї вже давно став сімейною реліквією: рецепт передався ще від моєї прапрабабусі. І пасочка виходить настільки смачна і пухка, що ми от вже скільки поколінь рецепту не міняємо. Ще з дитинства пам'ятаю весь бабусин ''ритуал'': паски вона завжди пече в Чистий четвер, на кухні закриваються вікна і двері (щоб не дай Боже тісто не протягнуло), перед замішуванням тіста бабуся молиться, миє руки і аж потім приступає до самого процесу. А ще, бабуся любить повторювати, що для вдалих пасочок потрібно три речі: борошно вищого сорту, живі дріжджі і добро в серці :-) Коли ж пасочки готові, вже за нашою сімейною традицією, ми їх складаємо на столі, накриваємо чистою скатертиною і закриваємо двері. Шуміти бабуся не дозволяє, бо паски ''сплять'' до Великодня! Ох, як же мені малій завжди хотілось відірвати хоч маленький шматочок того солодкого хлібчика і з'їсти крадькома ще до Великодня, але бабусине пильне око завжди було на сторожі :-) Зате, пасочки з кожним днем ставали ще смачнішими!
Мати таку сім'ю солодкоїжок, як моя - значить завжди шукати нові ''солодкі'' рецепти. Ось недавно приніс мій чоловік з роботи шматочок чізкейка. І то такого смачного і незвичайного, що ми думали - гадали з чого ж то він приготований, а загадка залишалась загадкою. На наступний день Роберто таки випросив рецепт в колеги, що ту смакоту готувала. Виявилось, що чізкейк був з маскарпоне :-) І рецепт досить простий, зате торт виходить, як каже Роберто ''ефектний''. Радо поділюсь процесом приготування зі всіма любителями солоденького :-)
середу, 8 березня 2017 р.
Рибне філе на картопляній подушці (Filetti di pesce al forno con patate)
Я з величезним задоволенням випікаю пироги, готую м'ясні і овочеві страви, мішу тісто. А от з рибою в мене якось не склалось: обожнюю їсти рибні страви, та не люблю їх готувати. Але тут мені дуже пощастило з чоловіком :-) Роберто з ранку до вечора готував би саме рибу і морепродукти! Завжди приносить якісь нові рецепти і з ними експериментує, ну а я ж, звичайно, йому не бороню. Тим більше, що з кухні він кожного разу виносить справжню смакоту :-) Поділюсь з вами рецептом нашої вчорашньої вечері - рибне філе, запечене на картопляній подушці. Страва дуже ніжна, легка (що чудово підійде для вечері) і смачна. Готується швидко і чудово підходить для посту. Всім любителям рибки раджу приготувати :-)
Мабуть, в кожного з нас в дитинстві був справжній сердечний друг... Для мене таким другом був мій дідусь Петро. Разом ми співали нашу улюблену пісню про козака, який любив пироги з сиром більше, за свою дівчину; ходили до лунапарку, збирали гриби і підсніжники в лісі, знімали колорадських жуків з бараболі, а ще я обожнювала ходити з дідусем на роботу - він працював завскладом на базі, де зберігали іграшки і цукерки (для мене то був справжній рай!). Будь-яка буденна справа з дідусем перетворювалась на свято. А ще нас поєднувала любов до киселиці :-) Бабуся часто нам її варила, поки ми з дідусем щось ''витворяли'', а потім ми всі разом смакували цим корисним десертом (бабуся казала, що він додасть нам сили). Ми з дідусем навіть віршик склали про киселицю (досі його дослівно пам'ятаю):
Наварили ми ''здоров'я''
Зараз стигне на вікні
Будем разо смакувати
І дорослі, і малі
Не страшна й хурделиця,
Коли є киселиця!
Скільки часу пройшло...Ех, як тільки винайдуть машину часу, обов'язково повернусь в дитинство, стану маленькою і знову буду смакувати киселицю з дідусем.
Для киселиці потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons