середу, 24 січня 2018 р.
Угорський завиванець з маком і апельсиновими цукатами (Mákos bejgli)
Завжди беру в бібліотеці кулінарні книги, особливо люблю видання про випічку. Там стільки цікавого можна знайти! От я, наприклад, раніше й не здогадувалась, що угорці печуть один з найсмачніших макових завиванців. Такої ароматної начинки я ще не куштувала, ну і дріжджове тісто у ньому теж особливе: таке м'якеньке - м'якеньке і в унісон начинці надзвичайно ароматне. Апельсинова цедра, цукати і кориця роблять цю випічку дивовижною. Правда, в Угорщині маковий завиванець є різдвяним десертом. Але ніхто ж не забороняє пекти його й цілий рік (подумала я) і спекла ту смакоту. Якщо любите, щоб в завиванці було більше маку, ніж тіста, тоді готуйте подвійну порцію начинки. (Я подвійну порцію начинки не робила, бо мої домашні люблять крім начинки в завиванцях і тісто :-)) Усім бажаю смачного дня!
Для завиванця з маком і цукатами потрібно:
Таке м'яско запікає моя мама. Вдома ми його називаємо "домашня шиночка". Обожнюю мамині страви, бо вони не тільки смачнючі, а ще й прості, як у приготуванні, так і за складниками. Рецепт зовсім не вибагливий, а м'ясо виходить таке смачне, що я часто подаю його і гостям. Воно підходить і для холодної закуски, і в ролі другої гарячої страви, а ще завжди готую його "в дорогу" і даю дитині в школу (як канапку, разом зі скибочкою хліба). Пропоную рецепт-основу, до якої досить додати якісь нові спеції, і будете щоразу мати нову за смаком страву. Спробуйте :-)
Щоб запекти свинину в рукаві потрібно:
Тістечко "Картопля" - то така геніальна простота, яка полонила усіх солодкоїжок радянського і пост - радянського простору. У пекарнях воно рятувало залишки невикористаних бісквітів від викидання і перетворювало їх на справжній шедевр. Мушу сказати, у плані солодощів мені надзвичайно пощастило, бо маю бабусю, яка усе життя пропрацювала кондитером в одному з Тернопільських готелів (тому солодке в нашій хаті було завжди). Пам'ятаю, бабуся часто приймала участь в кондитерських конкурсах і привозила звідти всілякі новинки до того не бачені, пекла нам різні можливі й неможливі лігуміни, а я всеодно найбільше любила найпростішу (і для мене найсмачнішу) "Картоплю". Так той солодкий смак закарбувався в пам'яті, що ця любов, мабуть, назавжди :-) Готую цей десерт лише по бабусиному рецепту (а бабуся готувала по ГОСТу, як і усі інші солодощі в пекарні), тільки пропорції у мене в 10 разів менші: нас-солодкоїжок в домі троє, у бабусі ж порції були на цілий готель. Тістечка завжди вдаються, дуже легко і швидко готуються і ще швидше з'їдаються :-) Ніколи не додаю в начинку "Картопельки" какао, лише в посипку (просто, чомусь, запам'яталась бабусина фраза: "Де ти бачила картоплю, чорну всередині?"), то, звичайно, питання смаку і любителі шоколаду й какао можуть спокійнісінько додати його і в начинку. Смачного!
Щоб приготувати тістечка "Картопля" потрібно:
Вчора на кухні господарював наш тато :-) Як же я люблю, коли Роберто робить нам такі смачні сюрпризи. З його легкої руки звичні прості інгредієнти завжди перетворюються на щось дивовижне. Мені було доручено лише чистити і нарізати моркву, ну і насолоджуватись неймовірним ароматом, який заполонив усю кухню (мабуть, не тільки кухню - шлейф спецій дійшов і до наших сусідів, які відразу прийшли нас навідати :-)) так ми усі разом і повечеряли, добре, що пательня була здоровенна! Не люблю, коли курячі гомілки чи стегенця виходять "резиновими" і тому завжди їх кип'ячу перет тим, як тушкувати. У цій же страві вони чудово приготувались і без попереднього відварювання, м'ясо саме відставало від кісточки і просто тануло в роті... Роббі, який же ти в мене молодець, люблю тебе :-)))))
Для курки з овочами потрібно:
Ось таку незвичайну смачну баночку я придбала на передріздвяній ярмарці. Раніше й не здогадувалась про існування кардамонового сиропу, а то виявляється справжнє, надзвичайно ароматне чудо! Цей сироп здатен перетворити навіть найпростіший і найдешевший чай на справжній шедевр (я його додаю в напій замість цукру). Про каву з кардамоновим сиропом взагалі мовчу, бо то, мабуть, найсмачніша для мене кава. А ще цей сироп надає казкового аромату і смаку тортам, чудово доповнює млинці і вафлі, є основою для приготування глазурі для кексів і капкейків (потрібно лише додати його до цукрової пудри і гарно перемішати). Нажаль, придбаної баночки надовго мені не вистачило, але разом з сиропом був клаптик паперу з рецептом :-) Тепер готую його сама і зберігаю в холодильнику. Кажуть, що на Європу насувається холодний циклон, нехай ароматний чай з кардамоновим сиропом зігріє вас в морозяну погоду і приносить радість щодня :-) Смачного усім чаювання - кавування!
Для кардамонового сиропу потрібно:
Мій чоловік ще з дитинства звик їсти лазанью в неділю на обід, а у мене та ж історія з нашими українськими варениками :-), тому, щоб всі залишились задоволені ми почергово через тиждень ці страви готуємо. Колись, тільки приїхавши до Італії, я думала, що лазанья обов'язково повинна бути з томатним соусом. Але то, як виявилось, лише один з варіантів цієї всесвітньо відомої страви. Не заперечуватиму, що класична лазанья смакота ще та, але є у неї менш відома "біла" родичка, яка також заслуговує на увагу. Томатний соус вже сам по собі багатий смаком і в поєднанні з іншими інгредієнтами, зазвичай, саме він грає головну роль у смаковій гамі. У білої лазаньї ж начинка виходить значно ніжніша. А ще такий варіант ощасливить нелюбителів помідорів і соусів з ними :-)
Для білої лазаньї потрібно:
Навіть не знаю, що я люблю в цьому хлібі більше: його дивовижний аромат, неповторний смак, ніжну м'яку текстуру чи його красивий вигляд - просто в ньому усе так гармонійно поєдналось, а інгредієнти ідеально доповнюють і збагачують один одного. Він наче увібрав в себе частинку Італії, з її соковитими, нагрітими щедрим сонцем і обвіяними легким середземноморським вітром помідорами, пахучими оливками, пікантною паприкою і ароматною цибулею (а її тут є понід 20 різних видів, і то лише на півдні країни!). А ще цей хліб несе в собі історію багатьох десятиліть... тітка мого чоловіка (яка розміняла вже восьмий десяток) любить розповідати, як колись її бабуся пекла цей хлібчик, а вона, маленькою, їй допомагала. Власне, тітка й навчила мене пекти цю смакоту:-) Обожнюю рецепти, які передаються з покоління в покоління, бо в них є своя, нічим не зламана багата душа...
За декілька днів Різдво :-) Мені пощастило святкувати його щороку двічі: спочатку святкуємо католицьке з усіма італійськими традиціями, а потім наше: зі Святою вечерею, 12-ма пісними стравами і різноманітними непісними смаколиками на наступний день. Обов'язково печу калачик, бо без нього не уявляю собі Різдво. Бабуся завжди пекла той солодкий хлібчик у формі коси, щедро посипала маком, ставила біля нього свічечку і не дозволяла чіпати, доки не настане Різдво (калач печеться на молоці і яйцях, тому під час Святої вечері його не їли). Бабуся розповідала, що в дитинстві вона завжди перед Різдвом носила калач, кутю і свячену воду своїм хрещеним батькам. Шкода, що тепер такі хороші традиції втрачаються. От і я, маючи найкращу в світі хрещену маму, ніколи не носила їй калач на Різдво... виправлюсь - як тільки приїду до Тернополя на Різдво, напечу калачів і обов'язково віднесу :-) А поки тут в Римі понесемо нашим італійським кумам українські різдвяні калачики - вони ж ніколи ще такої смакоти не їли! Усім бажаю веселих свят, затишку в домі і миру в душі.
Для різдвяного калача потрібно:
Не знаю, як у вас, а в нашій сім'ї пляцки завжди були невід'ємною частиною свят. Різдво чи Великдень без них, то як зима без снігу :-) Бабуся завжди пекла цілу гору різних перекладанців, які були не тільки смачнючими, а ще й надзвичайно красивими з багатьма слоями коржів і кремів різного типу. Пам'ятаю наш "передсвятковий марафон з обміну рецептами": з наближенням свят бабуся "сідала" на телефон з клаптиком паперу, ручкою і обмінювалась переписами перекладанців зі своїми коліжанками. Потім ті всі клаптики давали мені для виконання дуже важливої і відповідальної місії - переписати нові рецепти з клаптиків паперу в бабусин кулінарних зошит :-) Ото я сиділа, переписувала і в думках собі уявляла смак тих солодких шедеврів... Завжди захоплювалась силі витримки бабусі, яка за один день могла намісити десятки різних видів тіста, приготувати вдвічі більше смачнючих солодких кремів, те все понапікати, перекласти і після того всього ще й голубців накрутити! Я, нажаль, до того діла дуже лінива... тому пляцки печу дуже рідко і найчастіше обираю ті, де усі слої викладаються один на один, а потім разом випікаються :-) Щороку, вже традиційно печу на свята "Ліниву вишиванку": смачний - пресмачний пиріг - пляцок з вишневою начинкою, верх якого прикрашає рожева вишнева хмаринка з киселю. Швидко, легко, смачно і святково :-)
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons