Сьогодні дуже простий, навіть надзвичайно простий рецепт, але від того абсолютно не менш смачний і корисний. Ця намазанка з нуту перетворить будь - яку грінку, крекер чи скибочку хліба в справжню насолоду. Нут можна зварити самому, або ж використати вже готовий консервований і букет спецій можна змінити на власний смак, лиш томатний концентрат не раджу виключати зі списку інгредієнтів - він тут не лише для цікавого смаку, а  для потрібної консистенції :-)

Сухий нут замочіть на 12год в холодній воді, а потім відваріть його до готовності разом з сіллю і дрібкою соди). Візьміть до уваги, що готовий нут майже в 3 рази важчий, за сухий, тож сухого потрібно десь 80 - 100г

Готовий нут відцідіть і перемеліть його блендером разом з томатним концентратом і часником, пропущеним через прес. Додайте сіль, перець, паприку і гарно перемішайте (якщо паштет вийшов занадто сухий, додайте 1 ст.л. олії)

Ця історія про те, як в Тамари вкрали сирник... цілісінький щойно спечений сирник... і прямо з підвіконня! Хоча ні, почну не з сирника, а зі слів Тамариної бабусі: '' Томочка, послухай мене, старшу жінку з життєвим досвідом. Нащо тобі та ''бухалтерія'', йди вчитись на повара. В повара завжди буде що поїсти і чим сім'ю нагодувати''. Тамара, чомусь, ще зі школи уявляла себе бухгалтером: такою серйозною жінкою в модних окулярах зі стопкою паперів, морем цифр і великою відповідальністю. Але бабуся не відступала, назбирала Тамарі велику колекцію кулінарних журналів і повільно, але впевнено звела внучку з ''бухгалтерської дороги'' в кулінарний бік - так Томочка стала дипломованим кухарем - кондитером і щасливо працювала в одному з місцевих ресторанів. Бабуся мала рацію: вдома в дівчини завжди було щось смачненьке, от тільки так хотілось нагодувати тими смаколиками не тільки бабусю, батьків і молодшого брата, а ще й для когось романтичну вечерю приготувати. Ні, з залицяльниками в Тамари ніколи проблем не було. Але всі їй були ''якісь не такі''. Ну от, наприклад, сісуд Микола з 4 поверху зовсім не мав смаку до одягу: ну як можна носити ту огидну світло зелену сорочку. А Тарас - офіціант з ресторану, де працювала Тамара: ніби й нормальний, симпатичний хлопець, але оте його кучеряве волосся... перебирала харчами Тамара. ''Ні, я буду чекати свого принца: красивого, високого, розумного і багатого!'' записала вона ті чотири ознаки майбутнього судженого на папірці, заховала його в шухляду і пішла місити тісто на сирник. То був новий кулінарний винахід Тамари - сирник з рисом, таке собі два в одному: запіканка і пиріг, ще й з цукатами, цедрою і корицею. Готовий сирник господиня поставила на кухонне підвіконня (жила Тамара на першому поверсі і кухонне підвіконня було її улюбленим місцем для ''вистигання'' готових страв). А через 10 хвилин сирник зник! Разом з новою тортівницею, яку Тамара з тижні чекала аж з далекого Китаю. ''Цирк на дроті'', подумала Тамара і в пошуках злодія висунула голову у вікно. Під під'їздом бігав Михайло Іванович (так звали собаку, яка вже надцять років жила біля Тамариного будинку), пес крутив язиком і вдоволено облизувався. ''Ну що, Михайло, на солодке тебе потягнуло? Вже котлети і ковбаса тобі не подобаються! То хоч тортівницю нову назад віддай'', вела розмову з псом Тамара. Михайло Іванович подивився на неї своїми сонними очима,  оглянувся назад, гавкнув і десь собі побіг. А зранку Тамара знайшла на підвіконні свою тортівницю! Чистісіньку, а всередині була шоколадка і записка: ''Вибач, що не встиг врятувати твій пиріг. То підлітки з сусіднього дому так невдало пожартували... Тортівницю доставляю назад цілою і непошкодженою. Шоколадка тобі для підняття настрою і ще запрошую завтра на горнятко кави. Чекатиму в 5 годині під під'їздом. Надіюсь, прийдеш. Іван''. За одну секунду Тамара перебрала в пам'яті всіх знайомих і незнайомих Іванів: ні, Іван дядька Павла ніколи б не пішов на такий героїчний вчинок з порятунком китайської тортівниці, Ванька - сторож з роботи живе в іншому кінці міста... Тамарина гордість казала їй навіть не думати йти на зустріч з невідомо ким, але жіноча цікавість змусила в 4 годині вже бути одягненою, підмальованою і краєчком ока (заховавшись за фіранкою) заглядати у вікно, щоб побачити того інтригуючого кавалера. Через деякий час з будинку навпроти вийшов молодий чоловік середнього зросту, з невеликою залисиною, букетом троянд і попрямував прямісінько до Тамариного під'їзду. ''Красивого, високого, розумного і багатого...'' крутився в голові дівчини список обов'язкових рис її майбутнього принца. ''Ну нічого, поп'ю кави, порозмовляємо та й все'', подумала Тамара і, як годиться поважаючій себе дівчині вийшла з дому на 15 хвилин пізніше домовленого часу. А потім була запашна кава, прогулянка вечірнім парком, надзвичайно приємна розмова з Іваном, який виявився сусідом з дому навпроти, вже-місяців-зо-три-закоханим-в-Тамару, лиш не знав як до неї підступити, а тут така можливість з порятунком тортівниці підвернулась! Після тої та багатьох інших романтичних прогулянок з Іваном Тамара зім'яла свій список з ''принцовими'' рисами в м'ячик і щасливо жбурнула його в смітник. Ну і що, що суджений виявився не високим, зовнішність його не відповідає стандартам глянцевих журналів та й фінанси ''не співають романсів'', зате він розумний, добрий, люблячий, а ще куди там принцам до нього з його знатним прізвищем: Король! Іван Король! З ним Тамара стала не принцесою, а справжнісінькою королевою :-) Ну а сирник з рисом посів почесне місце на кухні ''королівського'' подружжя - він став символом їхнього знайомства і кохання :-)

Для тіста покладіть разом борошно, розпушувач, цедру, цукор, сіль і масло 

Для начинки у глибоку каструлю (з товстим дном) покладіть рис, 40г цукру, сіль і масло (можна готувати і в мультиварці - оберіть програму ''Каша'')

Варіть до готовності рису (не забувайте час від часу помішувати). Потім дайте рису трішки вистигнути

Додайте до готового рису терту лимонну цедру, сир або рікотту, цукати, яйця, ванілін, корицю і 5 ст.л. цукру. Гарно все перемішайте

Дістаньте тісто з холодильника, 2/3 від нього тоненько розкачайте і викладіть у форму з бортиками

''Ой чорна я си, чорна...'' чогось завжди коли готую страви з чорним рисом в голові крутяться рядки з тієї пісні :-) Сама я зовсім не чорна, навпаки, та й замість Іванка доля послала мені чорнявого Роберто! А от страви з чорним рисом обожнюю. Взагалі, люблю усі сорти і кольори рису і вдома маю цілу їх колекцію. З білого рису готую різотто, додаю його в супи, пропарений рис ідеальний для легких літніх салатів, червоний смачний з овочами, а от чорний рис найкраще поєднується з рибою і морепродуктами. Найбільше мені і моїм хлопцям смакує салат з того чорного ''злака'', хоча він настільки багатий і комплексний, що по праву може називатись і повноцінною другою стравою, дуже корисною, причому :-)

Для салату з чорного рису потрібно:

Кожен зубець часнику розріжте навпіл повздовж і трішки підсмажте в олії (покладіть часник на пательню розрізом вниз)

Додайте креветки (не потрібно їх попередньо розморожувати) і готуйте разом з часником 5хв, поки вони пустять ''сік''

Рис відваріть до готовності (час приготування залежить від сорту і, зазвичай, вказаний на упаковці), готовий рис процідіть і промийте під холодною водою (щоб відразу його охолодити і зупинити процес приготування)

До ристу додайте креветки (часник, який був у пательні разом з ними нам не потрібен, він уже віддав свій аромат креветкам)

Тепер додамо салату яскравості у вигляді кукурудзи :-) Насправді, кукурудза тут не лише для яскравості, а й для смакового контрасту. Сюди ж покладіть копчений лосось (наріжте його невеликими шматочками)

Тушкуйте до м'якості (час від часу помішуючи). Не виливайте олію, що залишилась після приготування цукіні - додайте її теж до салату, вона надзвичайно ароматна і багата смаком

 Яблуко почистіть і поріжте невеликими кубиками. Полийте його відразу лимонним соком

Додайте цукіні і яблуко до рису, сюди ж покладіть чорні оливки (я кожну оливку розрізаю навпіл), посоліть і поперчіть за смаком, додайте ще 2 ст.л. олії і легенько перемішайте. Смакота готова :-)

Прослужила мені моя хлібопічка віддано і безвідмовно понад 10 років, а потім вирішила, що з неї досить, взяла і зламалась :-( Але на прощання замісила мені тісто для найсмачнішої в світі здобної булочки - Пан бріош. Місити таке тісто, звісно, з таким же чудовим результатом можна і традиційно - руками (що я тепер і роблю, хоча хлібопічка суттєво економила час :-) За роки я перемісила, напекла і з'їла чимало різної здоби, але жодна з булок, булочок і солодких хлібин не зрівняється з Пан бріош. Ні смаком, ні м'якістю, ні проматом... (Не ображайтесь, бабусині булочки, я вас теж безмежно люблю, але інколи хочеться якогось надзвичайного заморського вашого родича). Бріош ''народився'' у Франції, та й досі вже багацько років там успішно мешкає, якось вирішив він відвідати сонячну Італію, і там його дуже полюбили і додали до його назви італійського ''присмаку''  - так бріош став Пан бріошем (''пан'' від слова ''pane'' - хліб, така собі італійська солодка здобна булка на французький манер). Яка ж та випічка смачна з горнятком чаю чи кави! А ще з тоненьким слоєм густого варення, або з масельком, або й без нічого :-) Усім бажаю хорошого і смачного дня або, як би сказала французька булочка:  Je souhaite à tous une bonne journée

Можна місити в хлібопічці, планетарному міксері або ж традиційно - руками: результат в будь - якому випадку вас не розчарує.  Перемішайте тепле молоко, сіль, ванілін і цукор

Замісіть еластичне тісто (за необхідності додайте ще трішки борошна і дайте йому підрости вдвічі в теплому місці). Потім обімніть його, поділіть на 4 однакові частини, з кожної зробіть кульку і викладіть їх у форму так, щоб вони щільно торкались одна одної, легенько притиснувши їх зверху - щоб вони стали видовженими (з такого тіста можна пекти і звичайні булочки, калач, або просто хлібину)

Змастіть верх булочки молоком і випікайте 25-30хв при 180С. Готові булочки дістаньте з духовки і залиште вистигнути під рушничком. Смачного :-)

Недавно я впіймала себе на думці, що вже багато років (а може й завжди) сприймаю людей і взагалі навколишній світ через їжу... 😁 Ага, в кожного є свої дивні риси і я тут зовсім не виняток :-) Поясню краще: уявіть собі, що ви заходите в оселю, де усе повітря пронизане ванільним ароматом, а з кухні доносяться вправні стукання ложок, виделок і інших кухонних ''причандальок'', на плиті в банячку щасливо гріється борщ, на пательні шкварчать котлетки, а в духовці підростають солодкі булочки... Така сім'я просто не може, не має права бути нещасливою! Так: в моєму сприйнятті щасливі люди завжди пахнуть ваніліном, або корицею, або лимонною цедрою, а ще часто додаються аромати свіжих спецій, меду і навіть рішучий запах пікантного часничку - то теж ознака щастя. Тільки в люблячої і сповненої позитиву господині вареники виходять не просто грудочками борошна з начинкою, а справжнім витвором мистецтва (хай у них не буде ідеальна форма, чи вони будуть різного розміру - зате в них є найголовніше - вкладена душа і вони неодмінно піднімуть настрій усім, хто їх щасливо поїдатиме). Щаслива, незаклопотана людина ніколи не снідатиме однією кавою, до кави неодмінно має бути ароматна булочка чи печенько, а особливо позитивні люди ще й канапкою на сніданок посмакують :-) Ось так, така проста арифметика в моїй голові і в навколишньому баченні :-) І така теорія мене ще ніколи не підводила. От, наприклад, в тітки мого чоловіка завжди виходять найніжніші в світі ньокки (чи ліниві вареники, як я їх називаю), вони такі, знаєте, м'які-прем'які, наче невагомі хмаринки з досить багатим ''рішучим'' смаком - саме такою є і тітка Джакоміна (на вигляд дуже тендітна ніжна жінка, зате з надзвичайно сильним і завжди оптимістично налаштованим характером) :-) Скільки лінивих вареників я перепробувала за багато років в Італії, а тітчині мені найкращі. Коли їх готуватимете, не забудьте додати хороший настрій, дрібку оптимізму і любов до ближнього - то є три дуже важливі інгредієнти для вдалого результату :-) Смачного!

Покладіть разом усі вказані інгредієнти і замісіть з них тісто (якщо воно надто липке, додайте ще трішки борошна)

Поріжте ''ковбаски'' на шматочки, приблизно 1 - 1,5 см завтовшки (взагалі, тут питання смаку - якщо любите великі ньокки, спокійно нарізайте їх такого розміру, якого бажає ваша душа гурмана)

За допомогою виделки зробіть на кожному лінивому вареничку повздовжні заглибинки: просто ''прокатайте'' ньокки по зубцях виделки. Такі зазубринки потрібні не для естетичного вигляду, а для того, щоб соус краще огорнув готові ньокки

Відваріть в киплячій підсоленій воді до готовності (для цього достатньо 1хв після того, як ньокки спливуть на поверхню води). А потім смакуйте їх з вашим улюбленим соусом, зі сметанкою чи маслом :-)

Хто б там що не казав, а я впевнена - кожна поважаюча себе булочка нізащо в світі не відмовиться від компанії смачного масла, а якщо то ще й не просто масло, а такий чарівний крем з медом і корицею, то усі булочки і скибочки хліба в чергу стануть, лиш би з ним подружитись :-) Знаєте, то як шлейф дорогих парфумів, які відразу перетворюють жінку в розкішну пані. До речі, таке масло чудово підходить і в ролі крему для капкейків - будете мати справжній американський десерт! Головне тут не зіпсувати все неякісним ''матеріалом'': обирайте лиш хороше масло, ніяких спредів, а тим більше маргарину. Мед теж дуже впливає на смак: найбільше люблю мед з акації, він такий в міру ніжний і не перебиває собою інші смаки. В рецепті вказана сіль, не нехтуйте нею - та дрібочка не змінить кардинально смак, але доведе його до потрібної ''вершини''. Ласуйте на здоров'я :-)

Покладіть усі інгредієнти в чашу блендера (за відсутності блендера чи міксера можна без проблем приготувати таке масло і за допомогою ручного перемішування - доведеться трішки додати зусиль, але результат вас не розчарує)

Збийте усе до однорідності блендером або просто перемішайте ложкою. Смакота готова :-) Термін зберігання ідентичний терміну придатності масла, яке ви використали

Маю я одну дуже велику любоффффф! Ні, то я не про коханого чоловіка зараз, а про гастрономічну любов :-) Та пристрасть в мене ще з дитинства і от вже скільки років не проходить. А ще вона дуже легко передається повітряно - ''крихітним'' шляхом: досить на мить вдихнути чарівний ванільно - яблучний аромат, а потім скуштувати лиш крихточку яблучного конвертика і все, ви пропали в полоні смакоти:-) В нашій сім'ї по конвертиках з яблуками спеціалізується мамина сестра Ліля (так так, та сама Ліля, що пече найсмачнішу в світі сирну запіканку). Саме Лілін рецепт мені найвдаліший (еге ж, конвертики бувають різні і рецепти їх теж: десь забагато цукру, десь в тісті надто відчувається смак соди, а в цьому переписі абсолютно нічого зайвого і нічогісінько не бракує :-) Лиш раджу пекти подвійну порцію, бо тістечка вмить розлітаються.

Покладіть разом усі інгредієнти для тіста (сир, м'яке масло, соду, погашену оцтом, борошно, цукор і ванініл)

Замісіть тісто (якщо воно надто липке, досипте ще борошна). Покладіть його до холодильника на 30хв

Готове тісто розкачайте (не тонко - приблизно 0,5см завтовшки) і поріжте його на однакові квадратики

Для начинки яблука почистіть і наріжте середніми кубиками. Перемішайте їх з цукром і корицею