Таку закуску ми колись купили в магазині. Я сташенно люблю відділ з різноманітними соусами, маринованими овочами і закрутками. А ще більше такі ''лігуміни'' любить мій чоловік. Тож в пакеті з покупками щоразу традиційно мусить лежати і якась баночка зі смаколиками. Так на нашу кухню потрапила маринована морква. Власне, в тій страві мене дуже приємно вразив соус, такий цікаво - пікантний з присмаком мого улюбленого коріандру. Він взагалі, як на мене, універсальний і чудово підійде не лише до моркви, а я до баклажанів, болгарського перцю і цукіні (приготованих на грилі). Рецепт я ''сформулювала'' шляхом спроб і помилок, опираючись на етикетку, що була на баночці з морквою :-) Тепер маю свою ''успішну формулу'' маринованої моркви. Вона надзвичайно швидко готується і завжди буде доречною, як на святковому, так і на буденному столі.

Для соусу перемішайте оцет, олію, сіль, перець, коріандр, паприку (якщо використовуєте свіжу, наріжте її маленькими шматочками), цукор, розмарин і подрібнений базилік або петрушку

Перекладіть готову моркву до пательні, залийте її соусом і підігрійте (постійно помішуючи) впродовж 1-2хв. Дайте моркві повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику настоятись хоча б з 1 годинку. Смачного :-)

В 90 роки мама з бабусею ''чаклували'' на кухні з того, що було і всупереч дефіциту продуктів творили справжні смачні чудеса. Овочами й фруктами нас забезпечувала дача, на якій росло все можливе і навіть більше :-) Здавалось, усі овочі світу були зібрані на тому клаптику землі. Ні, не всі, там не було брюссельської капусти... Вперше ті мініатюрні капустинки я побачила в американському кулінарному журналі (бабусина сусідка тьотя Слава якось на цілісінький рік несподівано для всіх поїхала до своєї родички в далеку і невідому мені тоді Америку, а потім понавозила всім заокеанських подарунків - моїм подарунком були апельсинові карамельки, каталог з одягом, рожевий шарф і кулінарний журнал (не знаю, чим керувалась тьотя Слава у виборі подарунків для мене, але я була ''на сьомому небі'' і страшенно тішилась всім, навіть журналом з рецептами, хоча мені було всього 10 років і на кухню я заходила виключно, щоб поїсти)). Ті дрібнички мені здавались чимось космічним, навіть запах в них був інший - американський :-) Після того, як усі карамельки щасливо з'їлись, фантики були охайно складені в коробочку (то був мій американський скарб на пам'ять:-), шарф я носила мало не щодня, а журнал і каталог гортала і по декілька разів на день. Ми з сестрою ще грались в магазин: кожній давалась однакова сума уявних грошей і по каталогу можна було на них придбати, що хочеш - і одяг, і казкові іграшки, і техніку - все уявне, звісно, зате як ми раділи :-) А кулінарний журнал був для мене ''віртуальним'' американським рестораном: я годинами захоплено розглядала яскраві фото з елегантно оформленою випічкою, здоровенною запеченою індичкою, канапками, булочками, запіканками. А ще, саме в тому журналі я вперше побачила брюссельську капусту. Ми з бабусею ще тоді дивувались, чого американці тільки не придумали - вирощують таку мініатюрну капусту! Завдяки маминому знанню англійської мови ми не лише розглядали фото, а й розуміли, що в рецептах написано. Інгредієнти до більшості страв були недоступними тодішньому пересічному українцю, тож я все мріяла... мріяла, що одного дня поїду в Америку і скуштую ті страви. І торти, і здоровенних омарів, і обов'язково куплю ту мініатюрну капусту! На щастя, за декілька років потреба летіти за океан зникла, а в моєму рідному Тернополі з'явилась більшість інгредієнтів з журналу. Брюссельську капусту ми почали вирощувати і на нашій дачі. А рецепт її приготування з американського журналу і досі один з моїх улюблених :-)

Щоб приготувати брюссельську капусту в медово-гірчичному соусі потрібно:

• 500г брюссельської капусти
• 1 ст.л. гірчиці (вже готової)
• 2 ч.л. меду
• 1 ст.л. винного або яблучного оцту
• 6 ст.л. олії
• сіль, перець
• суха мелена паприка

Є один секрет, який допомагає позбутись гіркого присмаку, притаманного цьому виду капусти: просто розріжте кожну мініатюрну капустинку навпіл, до 1 літра води додайте сік 1 лимона і доведіть до кипіння, сюди ж покладіть половинки брюссельської капусти і варіть 5-7 хвилин (час відраховуйте від моменту закипання води разом з капустою). Потім відцідіть воду

В пательню налийте 3 ст.л. олії, туди ж покладіть відварену капусту, посоліть, поперчіть і підсмажте 3-4 хвилини

Додайте соус, мелену паприку і, постійно помішуючи, готуйте на середньому вогні до загустіння соусу

Колись давно читала жарт, що жінка може з нічого зробити три речі: зачіску, суперечку і салат. Виявляється, ще й соус можна з нічого зробити. До речі, на диво смачний.  Ну, майже з нічого: потрібно лиш трішки цибульки, моркви, декілька скибочок хліба, спеції і зовсім мало часу. Ось і вся магія! Моїм хлопцям така підливка найкраще смакує з запеченими ковбасками і котлетами, я ж люблю його з хрумкою картоплею - фрі :-) А ваші гості ніколи не здогадаються, з чого ви приготували такий смаколик!

Запечені скибочки хліба наріжте невеликими кубиками і покладіть їх в пательню з засмажкою

Залийте усе водою (вона повинна покрити хліб на 2/3) або бульйоном і готуйте впродовж 10 хвилин, чам від часу помішуючи

Додайте в пательню часник (пропущений через прес), перекладіть усе в чашу блендера і перемеліть до однорідного стану. Перелийте соус назад до пательні, посоліть, поперчіть і,якщо він вийшов занадто густий, долийте ще води або бульйону. Доведіть ще раз до кипіння

Смакуйте хлібний соус з кавбасками, з картопелькою, запеченим м'яском і взагалі з будь - чим, що підкаже ваша фантазія :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Тьотя Надя (мама моєї подруги Тані) готує найсмачніші в світі хічіни. Часто насмажить вона цілу гору тих ароматних паляничок, а потім кличе нас всіх на обід. І щоразу, смакуючи хічінами ми згадуємо Федю :- ) То був палкий і дуже настирливий залицяльник тьоті Наді... колись, багато років тому, коли вона була безтурботною студенткою медучилища, мала густу довгу русяву косу і біле літнє плісіроване плаття з червоними маками. Те плаття, наче магнітом притягувало студента хімічного факультету Федю. Федя був єдиним сином досить заможних батьків, високим, худорлявим хлопцем з великими окулярами, ледь помітними вусами і здоровенною професорською сумкою, в якій носив усі свої конспекти. Щоранку доля вела Федю і тьотю Надю на одну і ту ж зупинку тролейбуса, щоб їхати гризти граніт науки кожен у свій навчальний заклад. І щоразу тьотя Надя відчувала на собі погляд Фединих очей через товсті окулярні скельця. З часом між молодими людьми зав'язалась розмова, а ще пізніше Федя відважився запросити тьотю Надю на морозиво :-) Домовились зустрітись біля фонтану в парку. Тьотя Надя, вдягаючись на побачення уявляла собі Федю з букетом червоних троянд, ну якщо не троянд, то хоча б гвоздик, або ромашок на крайній випадок, але аж ніяк не з торбинкою з пиріжками! Саме так, біля фонтану стояв Федя в темно зелених штанах, такого ж кольору сорочці з торбинкою гарячих пиріжків, один з яких він вже встиг надкусити і задоволено жував за обидві щоки. ''Мама насмажила хічінів, вони всередині з сиром і часником'', розвіяв усю романтику першого побачення Федя. ''На, тримай, це тобі'' і простягнув паруючу від розігрітих пиріжків торбинку тьоті Наді. Палянички були пресмачними, і турботу Феді тьотя Надя теж оцінила, але романтика і перше захоплення Федею вилетіло з її голови назавжди і полетіло кудись вверх, як невагома хмаринка, що розчинилась в блакитному весняному небі. Розмова під час прогулянки теж не в'язалась, до того ж Федя виявився страшенним занудою, прискіпливим до кожного слова. Проходячи парковою алеєю, тьотя Надя з ввічливості вдавала, що їй смішні дивні Федині жарти, отримала безкоштовну лекцію про хімічні реакції і сполуки, дізналась, що вона неправильно вимовляє звук ''ч'', а ще шість разів прослухала рецепт пиріжків, чи то паляничок, які Федя приніс їй в торбинці: ''То не пиріжки, Надя, і не палянички. То хічіни, ХІ-ЧІ-НИИИИ. В тому вся різниця, розумієш? Тримай рівно плечі, дівчина не повинна сутулитись, отже мама спочатку перемішує кефір з содою, потім... А ще начинки різні бувають, можна з кропом, можна без нього... '' після шостого разу золоте ангельське терпіння Наді увірвалось :-) На тому історія з Федею закінчилась, хоча він ще довго не міг зрозуміти, чому Надя не хоче більше з ним зустрітись і винив у всьому мамині хічіни :-) Насправді, ж ті палянички були чи не єдиним приємним моментом кумедно - печального побачення, а ще, завдяки 6-разовому Фединому повторенню рецепту тьотя Надя його запам'ятала на все життя:-) І мене навчила їх готувати, і всіх сусідів - знайомих ними пригощає. А Федя став професором - викладачем хімії, потім його запросили працювати в один з університетів Америки. Але, чомусь, навіть там за океаном він поки так і не знайшов свою ''половинку''... хто-зна чому :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

(Тісто):

• 250мл кефіру
• 3 склянки борошна (можливо, знадобиться трішки більше)
• 1 ч.л. соди
• щіпка солі

(Начинка):

• 250г картопляного пюре
• 100г сиру фета або бринзи
• сіль, перець
• 1 зубок часнику (пропущений через прес)
• подрібнений кріп (мої хлопці кріп не люблять, тому я його в начинку не додаю) 

+ приблизно 50г масла для змащування готових паляничок

Приготуйте тісто: перемішайте кефір з содою








На середину викладіть декілька ложок начинки


Застібніть тісто, як торбинку


І ще раз легенько пройдіться по ''торбинці'' з начинкою качалкою


Смажте хічіни в пательні в невеликій кількості олії з обох боків до рум'яного кольору

Ще одна презентація - інтерпретація всесвітньо відомого яблучного штруделя :-) Це моя улюблена ''лінива'' версія, бо тут не потрібно морочитись з тістом, потім закручувати його з начинкою і сподіватись, що усе добре пропечеться і не буде закальцем всередині.  Тут ароматна яблучна начинка, ніжний крем і хрумкий злегка пряний крамбл викладаються шарами в склянки - легко, оригінально і дуже смачно. Майте на увазі, що десерт досить солодкий, тож краще обрати склянки не дуже великого розміру, щоб порція не виявилась завеликою. А ще, обов'язково залиште готовий штрудель в холодильнику настоятись, тоді його смак і консистенція будуть справді довершеними :-)

Приготуйте яблучну начинку: яблука почистіть і наріжте невеличкими кубиками і покладіть їх до пательні

До яблук відразу додайте цукор, горіхи, ванілін, родзинки і терту цедру

Долийте 5 ст.л. води, перемішайте і тушкуйте на середньому вогні під кришкою до м'якості яблук  - хвилин 10-15 (тільки не дайте їм розлізтись)

Викладіть десерт в склянки в такій послідовності: шар крему, шар яблучної начинки, шар крамблу. Чергуйте в такій послідовності доки не заповните склянки. Потім залиште штрудель настоятись в холодильнику мінімум на 3 години. Смачного :-)

Знаєте, дуже часто прості і далеко не витончені страви смакують набагато краще ніж деякі модні пафосно і без душі викладені на тарілку ресторанні наїдки. В цьому я вже багато раз переконалась тут в Італії, тому якщо в мене є вибір: піти в ресторан чи в тратторію, я без сумнівів оберу останню. Тратторія - то такий ''домашній'' заклад, де ви навряд чи побачите дорогі сервізи, кухонні прибори, викладені по усіх правилах етикету і білосніжно - накрохмалені скатертини з ручною вишивкою на кутиках. Натомість вам запропонують сісти за звичайний стіл (іноді, взагалі без скатертини), і посуд буде не з останньої колекції Victoria's Secret, зате саме там ви скуштуєте найсмачнішу їжу! А якщо готує її ще й якась італійська бабуся, яка свої рецепти тримає у великому секреті, але всю свою любов вкладає у їх приготування, то повірте мені - смакота неземна забезпечена :-) Мій чоловік дуже любить ''досліджувати'' різні маленькі італійські містечка, тож ми часто на вихідних їдемо в якийсь невідомий широкому світу і не ''забитий'' на кожному кроці туристами куточок, щоб просто погуляти його вуличками, побачити щось нове і цікаве ну і, звичайно, щось місцеве скуштувати. Сьогодні розкажу вам про пасту зі смачнючим вершковим соусом з цукіні. Саме в одній з тратторій ми її й відкрили для себе. Страва надзвичайно проста (як в плані інгредієнтів, так і в приготуванні), але настільки смачна, що просто неможливо її не полюбити :-)

В пателюню покладіть терту на середній терці моркву, подрібнену цибулю і бекон (нарізаний маленькими кубиками або тонкими смужками). Готуйте до прозорості цибулі

Додайте в пательню цукіні (порізані маленькими кубиками), половину склянки води і тушкуйте 5хв (час від часу помішуючи)

Томатний концентрат розведіть в половині склянки води і додайте до цукіні. Сюди ж досипте сіль, перець і суху мелену паприку. Тушкуйте до готовності цукіні

Залишилось долати вершки і часник (пропущений через прес). Гарно все перемішайте, доведіть до кипіння і готуйте ще 2-3хв