Поділіться рецептом :-)

грудинка в маринаді

Цей рецепт мені "повідав" власник газетного кіоску, до якого я ходжу "на шопінг" майже через день. То вже як своєрідна залежність - не заспокоюсь, якщо не принесу додому новий стосик кулінарних журналів. От, поки я переглядала і гортала нові видання, до сіньйора Бенедетто прийшла голодна муза і він почав з таким невимушеним ентузіазмом розповідати про страви своєї дружини, що у мене аж апетит прокинувся і відразу захотілось приготувати яблучний пиріг і парміджану по рецептах з його розповідей і відразу їх з'їсти. А найбільше похвали дісталось курячій грудинці, запеченій з овочами: "Моя Елена так чудово запікає курячу грудинку, що смачнішої для мене не існує, скільки б не пробував. Овочі надають м'ясу такого багатого смаку! А який соус потім виходить ... уммм... пальчики оближеш", все розповідав і ніяк не міг зупинитись мій знайомий :-) Ну, думаю, бідний він сидить цілий день в своєму кіоску, голодний, а тут ще й я зі своїми кулінарними журналами нагнала на людину голоду. Але так та його розповідь про курку запала в мою (на той момент) голодну душу, що я відразу з кіоску попрямувала до супермаркету, купила все необхідне для рецепту і на вечерю запекла курячу грудинку по опису сіньйора Бенедетто. Поки м'ясо запікалось, на кухні витав такий аромат, що словами не описати. Коли ж ми нарешті скуштували готову страву, я згадала улюблену фразу моєї подруги Нелі: "Горіховий пень, де ж я була раніше!" (поняття не маю, що то за такий горіховий пень, але мене та Неліна фраза завжди веселить:-) Такої соковитої і смачної грудинки я й справді ще не їла. У мене, зазвичай, запечена грудинка виходила сухою, тому я надавала перевагу тушкованому варіанту цієї страви. А все через те, що я, виявляється,  не так її запікала. Спробуйте і потіште своїх рідних. А я знову піду за журналами, і заодно ще якийсь новий смачний рецепт в сіньйора Бенедетто вивідаю :-)

Щоб приготувати курячу грудинку з овочами потрібно:
  • куряча грудинка (приблизно 350 - 400г)
  • 100г чорних оливок
  • 100г помідорів
  • 1 невеличка цибулина
  • 1 ст.л. подрібненого базиліку або петрушки
  • 1 ч.л. каперсів (за бажанням)
  • 1 ст.л. розмарину (подрібненого) - підійде свіжий, або сушений
  • сіль, перець
  • 1 зубок часнику
  • 2-3 ст.л. олії
  • 2 ст.л. білого вина (можна замінити бульйоном)
  • сік половини лимона
  • щіпка цукру
  • 1 ст.л. води

Грудинку помийту, гарно висушіть і покладіть на деко, застелене фольгою. Зробіть декілька глибоких поперечних розрізів


Приготуйте маринад: перемішайте разом базилік, розмарин, сіль, перець, часник (пропущений через прес), олію, цукор, вино і лимонний сік


Залийте маринадом грудинку, загорніть у фольгу і залиште на 30 хвилин в холодильнику


Потім зберіть ложкою маринад, що розтікся довкола грудинки і знову полийте ним м'ясо. Поверх грудинки викладіть оливки, цибулю, помідори (нарізані великими шматочками) і каперси. Полийте 1 ст.л. води, посоліть, поперчіть, загорніть гарно у фольгу


Нагрійте духовку до 180С і запікайте грудинку впродовж 30-40 хвилин. Смачного :-)

здоба без яєць

Недавно відкрила для себе цікаве явище: виявляється, банани творять чудеса зі здобною випічкою!  Можливо, для когось то зовсім і не новина, я ж раніше ніколи не стикалась з банановою здобою і гадки не мала, що ті жовті солодкі фрукти не лише замінюють яйця, а й роблять хліб і булочки надзвичайно м'якими. А ще додають такого цікавого смаку і кольору, що їх дуже важко не полюбити :-) Смакує такий банановий хлібчик зі всім - маслом, джемом, вершковим сиром та й сам без нічого теж смакота ще та. Я печу відразу подвійну порцію, а потім половину готових булочок заморожую - при потребі дістаю з морозилки, розігріваю в духовці (перед тим трішки розморозивши) і вуаля - маєте начу щойно спечену свіже бананову здобу :-)

Для бананового хліба потрібно:

Інгредієнти в рецепті вимірюються скланками, в склянці 240мл
  • 1 склянка бананового пюре 
  • 1 ч.л. меленої сухої куркуми
  • 4 - 5 склянок борошна (можливо, знадобиться й більше, все залежить від якості борошна)
  • 25г топленого масла
  • щіпка солі
  • ванілін
  • 0,5 склянки молока
  • 0,5 склянки води
  • 15г свіжих дрідждів
  • 4 ст.л. цукру
Приготуйте бананове пюре: для цього дуже достиглі банани  перемеліть блендером


Нагрійте разом молоко і воду, потім розчиніть в них дріжджі


Додайте цукор, топлене (трішки охолоджене) масло, куркуму, ванілін,бананове пюре і сіль 


Сюди ж досипте борошно (на початку покладіть 4 склянки, а потім, якщо тісто буде дуже липке, додайте ще, доки воно не відставатиме добре від рук). Я для економії часу мішу тісто в хлібопічці, але й при замісі руками результат вийде чудовим


Замісіть тістечко і дайте йому постояти в теплому місці 2 години


Потім тісто поділіть на хлібці або булочки, покладіть їх у форми або просто на деко, застелене пекарським папером і дайте ще підрости 15 - 20 хвилин


Потім, за бажанням, можна змастити верх хліба чи булочок збитим жовтком (від цього вони будуть красиво - рум'яними)


Нагрійте духовку до 180С і випікайте хлібчик впродовж 25 - 30 хвилин (для маленьких булочок вистачить і 20 хвилин). Смачного :-)

салат з макаронів

Одна з моїх улюблених страв - італійський холодний салат з макаронами. Влітку готую його по декілька разів на тиждень, чергуючи варіанти з моцареллою і тунцем. Колись давно, ще до переїзду в Італію, я б скептично "покрутила носом", якби хтось мені запропонував їсти холодні макарони і відразу уявила б собі тарілку з безколірними сумними розвареними холодними макаронами, які злиплись між собою і зовсім не викликають бажання їх скуштувати. Але яке ж то було хибне уявлення! Насправді, італійський макаронний салат (або паста фредда) - справжній шедевр кулінарії. Головне тут не переварити макарони, а овочі, базилік і оливки зроблять цю страву настільки яскравою, що ваш настрій відразу стане сонячним і по-літньому легким :-) Buon appetito!

Для італійського салату з макаронами потрібно:
  • 100-150г помідорів
  • 300г макаронів (підійдуть будь - які на ваш вибів, крім довгих форматів на зразок спагетті і тальятелле)
  • 100г консервованого тунця
  • 10 листочків свіжого базиліку
  • 50-100г оливок
  • 100г консервованої кукурудзи
Помідори наріжте шматочками середнього розміру і покладіть їх у велику салатницю


До помідорів додайте консервований тунець (разом з олією)


Листя базиліку порвіть руками і покладіть в салатницю


Кожну оливку поріжте на колечка


Покладіть нарізані оливки і консервовану кукурудзу в салатницю з помідорами і тунцем


Макарони відваріть у підсоленій воді "аль денте" (я, зазвичай, варю їх на 2 хвилини менше від зазначеного на упаковці часу), процідіть, додайте 2-3 ст.л. олії (найкраще оливкової), гарно перемішайте і дайте вистигнути


Покладіть макарони в салатницю з овочами і гарно перемішайте. Смачного :-)

рецепти з м'ятою

Є в мене на кухні одна "смачна" шухляда, в якій я зберігаю свої скарби: улюблений білий чай, варення з журавлини, пахучі зернятка кардамону, фісташки і шоколад з м'ятою "After Eight". Як тільки один з тих смаколиків закінчується, я відразу йду до магазину і поповнюю запаси (от така в мене дивна звичка :-) Найшвидше зникає з шухляди м'ятний шоколад, особливо влітку, коли на вулиці так спекотно і хочеться чогось освіжаючого і водночас не банального. Якось настільки полюбилось те м'ятно - шоколадне поєднання, що я шукаю його всюди: в морозиві, в молочному коктейлі, а недавно відкрила для себе неймовірно смачне м'ятно - шоколадне печиво. У ньому незвичайне все: яскравий колір, казково - свіжий аромат, ніжна структура і немає абсолютно нічого лишнього... усім любителям ароматної м'яти і вишуканого чорного шоколаду присвячується :-)

Для м'ятного печива з шоколадними краплями потрібно:
кекс з родзинками рецепт

А пам'ятаєте кекс Столичний? Той справжній, з масляно - ванільним смаком і великою кількістю родзинок, з красивою тріщинкою зверху... В сьогоднішніх магазинних кексах від того справжнього смаколика з дитинства залишилась, нажаль, тільки красива тріщинка...  Масла, більш ніж впевнена, туди ніхто не кладе, замінюючи його дешевим спредом чи маргарином, для масляного смаку використовують есенції, а перелік складників з незрозумілими абревіаціями взагалі наводить жах :-( І найбільш прикро тому, що справжній Столичний кекс дуже легко готується з простих інгредієнтів без цілої купи добавок. Ніколи не забуду, як бабуся брала мене маленьку з собою на роботу в кондитерський цех. То було моє улюблене місце, від якого віяло не лише божественним ванільним ароматом, а й якоюсь смачною магією. Я завжди зачаровано розглядала здоровенні кухонні комбайни і боялась до них підійти. Чосусь, вони мені здавались живими, з довжелезними руками, які міцно обіймали миску з борошном, маслом і яйцями і дуже зайнятими у своїй нелегкій праці по вимішуванню кремів і тіста, і я страшенно не хотіла їх турбувати, тому лиш сиділа на кріслі і спостерігала за таємничою роботою тих машин. Моїм улюбленим днем на бабусиній роботі був четвер. Саме в той день щотижня в цеху незмінно пеклись два мої улюблені десерти: тістечко "Танічка" і кекс "Столичний". Мені довіряли поважну місію: "Танічки" (яких в пекарні пекли таку кулькість, що й порахувати неможливо) я посипала подрібненими горішками, а в тісто для кексу додавала родзинки. Я стільки четвергів провела в бабусі на роботі, що рецепт кексу пам'ятаю без записника до сьогодні. Бабуся завжди повторювала: "То дуже легко запам'ятати - однакова кількість масла і цукру, 3 яєчка, ванілін... і в жодному разі не можна замінювати масло маргарином". В цеху пекли все строго по ГОСТу, в жодному разі не відходячи від правил, навіть задля економії (для мене саме ті рецепти були ідеальними). Вчора, чомусь, так захотілось чаю зі Столичним кексом, хоч на вулиці й спека і духовку лінь вмикати, та бажання сильніше за лінь, тим більше, що така смакота виходить :-)

Для кексу Столичний потрібно:
домашні макарони рецепт

В нашій сім'ї якось самі по собі зародились різні кулінарні традиції: в суботу вечером ми разом печемо домашню піцу, в неділю на обід запікаю чоловікову улюблену лазанью, а ще дуже часто готуємо домашню пасту - саме про неї сьогодні й піде мова.  Власне, почалось усе з подарунка моєї свекрухи: геніального кулінарного пристрою - машинки для розкачування і нарізання макаронів :-) Колись давно, тільки приїхавши до Італії, я не розуміла палкої любові італійців до пасти і ніяк не могла звикнути їсти її чи не щодня :-) Тепер же й сама проникнулась "макаронною пристрастю" і з величезним задоволенням обідаю макаронами з різними соусами майже через день :-) Найсмачніші, звісно, домашні макарони, приготовані власними руками з хорошим настроєм, а далі в вашому розпорядженні безмежний арсенал різоманітних соусів, начинок і способів приготування... Buon appetito!

Щоб приготувати домашню пасту і листи для лазаньї потрібно:
риба в духовці з лимоном

Якось, вже традиційно, в п'ятницю в нас рибний день, завжди готуємо щось з рибою, або з морепродуктами. Переважно різними "рибними" приготуваннями займається мій чоловік, він народився і виріс в італійському місті Барі, яке славиться не тільки мощами Святого Миколая Чудотворця, а й смачнючою свіжою рибою і морепродуктами. Коли я вперше гостювала в моїх тоді ще майбутніх свекрів, вони повели мене на екскурсію в порт. Таких дарів моря, які можна знайти зранку в тамтешньому порту, мої очі раніше ніколи не бачили! А ще, ніколи не забуду дивного тоді для мене видовища. Уявіть собі картину: дядечко - рибак бере здоровенного свіжого восьминого і починає бити ним об камінну плиту набережної порту, а потім бере дерев'яну дошку і ще й нею гамселить зі всієї сили. Я дивилась на те все з широко відкритими очима і ніяк не могла второпати, для чого то те все робити! Пам'ятаю, я тоді кажу до свекра: "Навіщо ж той дядько так товче восьминога? Він ж його вже давно вбив!" Свекор сміявся певно з півгодини, а потім пояснив мені, що всі ті "тортури" потрібні для того, щоб восьминіг з резинового "морепродукта" перетворився на неймовірно-ніжний делікатес. А потім гордо так додав: "Справжні суші вигадали в Барі" :-)  (Справа в тому, що місцеві жителі обожнюють морепродукти і свіжу рибу в сирому вигляді.) Я ж виросла на більш "м'ясній" дієті і, мабуть, ніколи не "доросту" до того, щоб з закритими від задоволення очима смакувати сирого морського їжака чи мідію (як то роблять італійці в Барі), а от приготовану рибу і морепродукти просто обожнюю. Добре, що чоловік часто тішить нас, домашніх, власноруч приготованими смаколиками. От і сьогодні зранку сказав: "На вечерю нічого не готуй, я запечу рибу" :-) У мене сьогодні кулінарний відпочинок :-))))

Щоб запекти рибу потрібно:
салат на шпажках

Ех, пікніки! Люблю, люблю, а вірніше - ЛЮБЛЮ!!!! Чарівна погода, блакитне, без жодної хмаринки небо,  тепле сонечко, що так приємно гладить своїм промінням, м'яка, наче килимок трава, казковий аромат квітів, приємна компанія і море позитивних емоцій гарантоване :-) А ще, не уявляю пікніки без яскравих страв. Чомусь, завжди хочеться бачити на столі (або килимку) різноманіття кольорів і легкості в смаку. Тому, вже декілька років серед "пікнікових" закусок, у нас неодмінно має бути салат на шпажках. Рецепту, як такого, не існує - його склад залежить лише від польоту вашої фантазії, смакових уподобань і наявних інгредієнтів. Минулих вихідних у нас був ось такий варіант салату - шашличка:

полуничний пиріг

Ось таким рожевим і надзвичайно ароматним чудом пригощали гостей на полуничному фестивалі в італійському містечку Немі, куди щороку з'їжджається величезна кількість людей. Я обожнюю полуниці, а тут вони так вдало прилаштувались у сирнику, що кращого поєднання, мабуть, і не вигадати. Насичених ноток начинці додають шматочки гіркого шоколаду, який ідеально "вписався" в загальну картину. В результаті вийшов один з найніжніших сирників, які я коли-небудь куштувала. Головне - втриматись і не почати їсти цю смакоту відразу, сирник неодмінно слід залишити в холодильнику хоча б на 2-3 години, щоб він застиг і (як каже мій Алессіо), всі інгредієнти чудово між собою "подружились " :-) Усім бажаю яскравого полуничного настрою!

Для полуничного сирника зі шматочками шоколаду потрібно:
медове печиво

От від всього могла б відмовитись (я про їжу:-)), крім солодкого. То моя невиправна слабинка, з якою я вже й перестала боротись і шматок хрумкого пирога з варенням проміняю хіба на пухкий солодкий пиріжок (і то виключно в крайньому випадку) :-) А тут прийшла, якось, до мене на чай моя подруга Еліза - особа дуже цікава, незвичайна і страшенна любителька кулінарних експериментів. Один зі своїх нових смачних винаходів у формі ароматного печива вона й принесла мені "на пробу". Хоч печиво й зовсім без цукру, мед і цукати (я ж найбільше люблю його з в'яленими вишнями) надають йому такої ледь вловимої і дуже приємної "солодкості", що цукор тут був би зовсім зайвий. А те, що такий десерт приготований з цільнозернового борошна, робить його ще кориснішим. От ніколи б не подумала, що я - страшенна солодкоїжка, "підсяду" на таку "нецукрову" випічку. Раніше, я намагалась уникати меду у випічці (багато джерел стверджують, що при нагріванні він стає шкідливим, і навіть токсичним), але дякувати Богу, наука на місці не стоїть і розвіює багато необгрунтованих "міфів" (мед при обробці високими температурами втрачає багато корисних властивостей, але аж ніяк не стає токсичним. І навіть після втрати корисних елементів, він все ж кращий і корисніший підсолоджувач, ніж білий рафінований цукор). Якщо шукаєте десерт, який можна їсти зі спокійною душею, вам сюди :-)

Для медового печива з цільнозернового борошна потрібно:
гречка з овочами

Епоха смаженої в літрах жиру їжі, мабуть, (та й нащастя) минає і здорове харчування постійно поповнює лави своїх прихильників, в Італії все більше людей шукають позначку "біо" на етикетках і починають відкривати для себе екзотичні корисні продукти. В чоловіка на роботі студенти - дієтологи провели смачний захід, присвячений корисній їжі. Ну, де їжа - там Іра (тобто я :-)))),  таку цікаву подія я просто не могла пропустити. Відвідувачів пригощали різноманітними вітамінними стравами і відразу показували, як їх приготувати. Найприємнішою несподіванкою для мене було побачити нашу гречку! Для італійців гречка - велика екзотика. Більшість місцевих жителів навіть не знають яка вона на вигляд і смак і що взагалі з нею робити. А тут її ще й так смачно приготували: на смак нагадує гречаний супчик, на вигляд - різотто (вірніше, мабуть, "гречотто"), надзвичайно приємно відкривати для себе щось нове зі звичних інгредієнтів, а якщо смакота ще й корисна, то радості вдвічі більше :-)

Для гречки з овочами потрібно:
тісто на кефірі

Ну що нового ще можна сказати про ватрушки... тут, мабуть, будь - які слова будуть зайвими, бо ту смакоту якщо не усі, то більшість і так обожнюють з дитинства. Я не виключення :-) На вихідних у мене сталось цікаве співпадіння: зовсім не вірю у різні віщі сни, але цього разу якось усе дуже несподівано і навіть кумедно вийшло. Сплю я собі тихим мирним сном мами, яка перед ти весь день прибирала в хаті, водила дітей в басейн і на майданчик, готувала сніданок-обід-вечерю, а після того всього ще й на День народження до сусідів ходила... і сняться мені бабусині ватрушки, такі м'якенькі, рум'яні і ніжно - ванільні. Так і прокинулась зранку з думкою про ту смакоту. Потім подзвонила мені мама по скайпу і каже: "Цілу ніч мені ватрушки снились, то бабуся сьогодні напекла нам цілу бляшку, шкода, що ти так далеко"! Ну, подумала я, то знак, що треба і мені ватрушок напекти. На кухні ще досі витає неймовірний ванільний аромат, хоча ватрушки ми вже давно змолотили... На сьогодні мої хлопці замовили подвійну порцію тих м'яких сирних клубочків :-)

Для ватрушок потрібно (приблизно на 20 штук):
смузі з вівсянкою

А чи пили ви колись яблучний пиріг? Так-так, саме пили :-) Такий приємно солодкуватий з чарівним пряним ароматом кориці, гвоздики і мускатного горіха з пікантними імбирними нотками ... Цю корисну смакоту я вже три дні поспіль готую на сніданок. Для мене (величезної пошановувачки яблучних пирогів і десертів) цей смузі став просто чудесним відкриттям: ніби і улюблений пиріг яблучний смакуєш, і водночас почуваєшся так легко (бо калорій в нього значно менше, ніж у звичайного яблучного пирога), а готувати його взагалі не потрібно - за вас усе зробить блендер! Це чудовий спосіб нагодувати дітей (і дорослих) свіжими фруктами, горішками і корисною вівсянкою - така апетитна, ароматна і дуже корисна склянка, повна смачного щастя.  Потіште себе і своїх рідних :-)

Для смузі зі смаком яблучного пирога потрібно:
страви з фаршу

Раніше я завжди смажила котлети, навіть тушковані спочатку залишала підрум'янитись в олії. А потім кільканадцять років тому пішли ми на обід до наших друзів - італійців Діно і Розарії. Традиційно в якості першої страви була паста (точніше, смачнючі спагетті, які Розарія завжди робить власноруч) з найніжнішими фрикадельками, які так і танули в роті. У порівнянні з тими фрикадельками, мої смажено - тушковані котлети могли б, щонайменше, заховатись під стіл, а ще краще - взагалі зникнути з раціону моєї сім'ї... Власне, відтоді я готую фрикадельки в томатному соусі лише по рецепту Розарії, от така любов "з першого шматочка". Вони чудово смакують і дітям, а яким апетитним і ароматним виходить соус після тушкування, ввібравши в себе смак і аромат фаршу зі спеціями - просто ідеальна компанія для макаронів! І ніякого обсмажування: фрикадельки щасливо купаються в яскравому томатному "джакузі", щоб потім перетворитись на ніжні й спокусливі м'ясні клубочки, які не залишать байджими навіть найвибагливіших гурманів :-)

Для котлеток в томатному соусі потрібно:
тарт з кремом

Вже традиційно на свій День народження замість торта щороку печу кростату з фруктами і кремом. В Італії в цей період сезон моїх улюблених полуничок в самому розквіті, тому було б гріхом не приготувати десерт саме з ними :-) Хоча, цей тарт казково - смачний з будь - якими фруктами, навіть з консервованими, а з ягодами то взагалі виходить райський десерт! Злегка хрумке пісочне тісто, вкрите ніжною хмаринкою з заварного крему, в якій купаються шматочки яскравих фруктів ... виходить своєрідний тарт - картина :-) Оскільки, я обожнюю лимонний смак в десертах, до тіста і крему додаю терту лимонну цедру, від того смак кростати стає ще більш витонченим і багатим. Смакуйте життя яскраво!

Для пісочного пирога з кремом і фруктами потрібно:
як зробити рікотту рецепт

Люблю іноді "бавитись" на кухні і готувати домашні варіанти того, що можна купити вже готовим в магазині. Саме домашнє виходить якимось особливим, сонячно - теплим  і з присмаком любові. Готову рікотту і сир "Прімо сале" тут, в Італії, можна без проблем купити в кожному супермаркеті, але іноді прилітає така незвичайна "фея домашнього сиру" і шепоче на вухо: "ну звари домашній сир :-) а потім додай до нього різні приправки - спеції-оливки - зелень і буде стільки радості за столом!" Позавчора саме така фея була на моїй кухні :-) В результаті три літри звичайного молока, сіль і лимони перетворились на 500 грам ніжної смакоти. Усім любителям кулінарних експериментів присвячується!

Для домашньої рікотти і прімо сале потрібно:
panzanella

Нарешті настала моя улюблена пора :-))) Природа прокинулась, вбралась в яскраві зелено - квіткові кольори, небо перетворилось на неймовірний блакитний океан, повітря таке свіже і ароматне, що на душі відразу стало легко, сонячно і весело! А це значить, що на вечерю в нас вдома тепер часто одна з моїх улюблених італійський страв - панцанелла. Навіть не знаю, як краще описати цю смакоту... то такий легкий, кольоровий і смачнючий овочево - хлібний салат з тунцем (його ще можна замінити моцареллою), який просто ідеально пасує до сонячний днів. Досить спробувати його один раз і закохаєтесь на все життя... Для класичної панцанелли використовують черствий хліб, замочений у воді, я ж більш за все люблю панцанеллу моєї свекрухи - вона готує її зі свіжим хлібом, запеченим до легкої хрумкості в духовці, який потім натирається ароматним часничком - такий своєрідний "пікантно - ліричний відступ" від класики. Смачного :-))))

Для панцанелли потрібно:




Продовжуючи весільно - сирну симфонію полізла я знову за приємними спогадами до бабусиного весільного зошита. Так щось Королівський сирник (рецепт тут) навіяв мені танцювально - романтичного настрою, що душа знову забажала якогось сирного "солодоща", але не звичайного, я якогось такого - розтакого давно забутого і смачнючого з присмаком дитинства і радісними звуками весільних пісень... Бабусин записник для мене, як скриня зі скарбами: чим глибше залізеш - тим цінніші рецепти знайдеш :-) Коли ми їздили в село на весілля, бабусі відразу вділяли почесне місце в літній кухні разом з іншими господинями, ну і я (завжди будучи бабусиним "хвостиком") сиділа в тій же кухні і спостерігала за тою захоплюючою магією вправних жіночих рук, які місили тісто (без усіляких міксерів - блендерів - комбайнів), перемішували креми, розкачували коржі, крутили печиво через м'ясорубку, вирізали сухарики і розповідали усі новини не тільки села, а й ближніх містечок. Кожна поважаюча себе господиня на весілля мала роздобути новий рецепт сирника. Потім ті всі рецепти старанно записувались в потерті (і від того ще цінніші) зошити господинь, і біля назви рецепту слід було неодмінно вказати хто той рецепт приніс (так, мабуть, потім легше було згадати що то саме за пиріг). Смак карамельного сирника з чорносливом від тьоті Стасі пам'ятаю до сьогодні.Тьотя Стася була бабусиною подругою ще з дитинства, потім бабуся з дідусем одружились і переїхали до Тернополя, а подруга вийшла заміж у сусіднє село. Та вони незмінно зустрічались на кожному весіллі, празнику і не тільки :-) Поняття не маю, де бабусина подруга роздобувала рецепти, але саме вона приносила найсмачніші і на той час найсучасніші рецепти, то було її "ноу хау", але вона радо ділилась своїми кулінарними новинками з усіма. От на одне з весіль тьотя Стася і принесла перепис невиданої і ще ніким в нашому селі некуштованої дивини - карамельного сирника з чорносливом! На весіллі він створив справжній смаковий фурор і ще довго займав почесне місце в солодких меню усіх мені відомих господинь нашого села. А потім якось забувся (чи то нові рецепти затьмарили його новими смаками і поєднаннями, чи мода кулінарна змінилась...), добре, що збереглись бабусині переписи! Сьогодні в нас до чаю  це незвичайне чудо з карамельним смаком і цікавим виглядом, яке здається таким сучасним і новітнім, що й не скажеш, що насправді той рецепт в записнику "живе" вже добрих двадцять, а то й більше років...

Для сирника з вареним згущеним молоком і чорносливом потрібно:
суп з пшона і сочевиці

Сочевицю я для себе відкрила в Італії. Раніше, чомусь, навіть не знала що то таке і з чим його їдять. А шкода, бо то така смакота! Дуже люблю страви з неї, на кухні в мене назбиралась вже ціла колекція різноманітних видів і кольорів тих  дрібненьких зерняток родини бобових. Найчастіше готую з них густі перші страви, які не лише неповторно смачні, але й  надзвичайно корисні. Один з таких супів був у нас вчора на обід.  Мій чоловік цей суп називає "вітамінною бомбою", оскільки в ньому поєднується багатство сочевиці, пшона, овочів і куркуми, яскравий теплий колір просто зачаровує, а приємний ледь відчутний аромат часничку так і манить до себе... Смачного :-)

Для супу з пшоном і сочевицею потрібно:
бублики дріжджові

Бублики в мене асоціюються з ... доларами! "І чого б то" - подумаєте ви, і правильно зробите :-) Бо й справді, яке відношення можуть мати ті м'які, ніжні, солодкуваті колечка до іноземної валюти... Зараз усе поясню :-) Усе почалось на початку 90 - х років, коли я ще була зовсім маленькою і багато чого не розуміла. Часи, як відомо, були не з найлегших і наші люди викручувались, як могли. З національною валютою взагалі було "гибле діло", а от збереження в доларах - то була зовсім інша справа! Найвигідніше і найлегше долари було купити в підпільних валютчиків, які наче таємні агенти продавали їх "з машини", постійно змінюючи місце, та найчастіше той продаж відбувався в центрі міста і збирав чималу купку людей. Методом "сарафанного радіо" люди передавали один одному інормацію про місцезнаходження валютчика і усі збігались, щоб зайняти чергу і встигнути. У нас був, мабуть, один з найкращих розвідників - наша родичка тьотя Тоня, жила вона в самому центрі і завжди була в курсі усіх подій міста, включаючи "точки" продажу доларів :-) вона нам і дзвонила,  як тільки мала якусь інформацію, тоді мама брала мене за руку і ми тролейбусом їхали на виконання таємної місії - купівлі іноземної валюти. Скільки мені не пояснювали, я ніяк не могла втямити, як то можна за одні гроші купити інші і взагалі, для чого то потрібно :-) Та й не особливо намагалась те все зрозуміти, мені малій тоді було важливо, щоб по дорозі до нашої валютної місії мама купила мені бублик з маком. То був якийсь неписаний своєрідний ритуал :-) Чомусь,  саме в тій ситуації бублики мені смакували по-особливому. Хоча, ту випічку я завжди обожнювала і зараз дуже люблю. Вчора так захотілось наших бубликів (тих з дитинства, злегка солодких, м'яких, як пушинка, посипаних маковими зернятами з приємним ванільним ароматом)... в Україні тепер таких не знайти, а що вже казати про Італію - тут навіть не знають про їх існування (хіба бейгелі можна знайти, але вони і далеко від наших бубликів не стояли). Як завжди, вирішення проблеми знайшлось в бабусиному записнику, бабуся так і написала назву рецепта "Бублики з маком Іринчині", бо рецептів було багато, а мій улюблений один :-) Вчора завдяки бубликам я повернулась в дитинство...

Для бубликів з маком потрібно:
салат з оливками

Безмежно люблю легкі овочеві салати і їм їх чи не щодня. Поєднання простих інгредієнтів в дуеті з легкою заправкою творить смакові чудеса, а якщо додати гірчичної пікантності і сирної ніжності, то взагалі будете мати кулінарний шедевр :-) В нашій сім'ї салати готує переважно мій чоловік. Обожнюю його кулінарне кредо: "less is more" або як кажуть у нас "чим менше, тим краще", такі страви завжди швидкі в приготуванні, легкі і супер корисні. А свіжа овочева яскравість стане окрасою будь - якого столу, як щоденного, так і святкового. Усім бажаю свіжого весняного настрою :-)

Для салату з оливками потрібно:
рецепт з оливками


Обожнюю "дрібні" закуски, отак сидиш собі за столом, розмовляєш з друзями і лускаєш ті мініатюрні смаколики :-) Одна з моїх улюблених закусок такого типу - оливки, запечені в сирному тісті. Тут все так чудово поєдналось: пікантний з кислинкою смак оливок, хрумке сирне тісто і зручний мініатюрний формат, що краще і не придумати. З'їв одну, а рука вже тягнеться за іншою! Всього декілька інгредієнтів і будете мати безліч смакового задоволення :-)

Щоб приготувати оливки в сирному тісті потрібно:
кавовий сирник

Мабуть, мій чоловік - єдиний на планеті італієць, який не любить каву. Терпіти не може ні її смаку, ні аромату. Але якимось чудом просто обожнює два кавові десерти - тірамісу і сирник "Капучіно". Про тірамісу розповідати не буду, бо той ніжний десерт вже давно перетнув італійські кордони і набув всесвітньої слави. А от кавовий сирник для мене особисто став цікавим відкриттям тут, в Італії. Вперше його побачила на весіллі в наших італійських друзів, а потім ще й чоловікова тітка прийшла до нас в гості з тією ароматною смакотою. Для мене було, якось незвично бачити "темний" сирник: я більше звикла до того, що сирники всередині білі :-) В цього десерту не лише незвичний вигляд, а й дуже цікавий багатий смак. Поповніть свою "сирникову" колекцію ще одним смаколиком :-) 

Для сирника з капучіно потрібно:
Pudina tal-Ħobż

Дуже люблю здобне тісто, обожнюю його місити, а ще більше потім їсти :-) Тому, завжди дію за правилом "смакоти забагато не буває" і мішу подвійну порцію тіста. От так у мене потім виходить пів стола солодких булочок, а на Великдень  з десяток власних пасок, ще й друзі своїми пригощають. Те, що не встигаємо з'їсти заморожую, а що  в морозилку не поміщається, перетворюється на смачнючий мальтійський шоколадний пудинг. Готувати його мене навчила моя свекруха: колись давно той десерт вважався "бідним", бо готувався лише з залишків черствого хліба, молока і яєць. Моя свекруха часто згадує, як її мама після кожного обіду збирала зі столу шматочки і крихти хліба, що залишився і готувала пудинг (часи були повоєнні, в сім'ї 10 дітей і прогодувати усіх треба було). Але з часом пудинг "збагатився" цукатами, родзинками, какао, цедрою і перетворився на шедевр. Без перебільшень скажу, що то один з найсмачніших десертів, які я коли - небудь куштувала. Щоліта, коли гостюємо в чоловікових родичів на Мальті, окрім їхніх смачнючих пончиків чи не кожен день купую в пекарні і шматочок свіжого мальтійського хлібного пудинга. Місцеві жителі дуже гордяться тим десертом і відносять його до своїх національних страв, підкреслюючи, що то не англійський пудинг, а мальтійський. Мальта була колонією Великобританії, тому й чимало страв на той крихітний острів прийшло саме з "туманного альбіону", але мальтійці до кожної страви додали щось своє, щось змінили і створили свої власні смаколики. Кожна місцева господиня має свій рецепт хлібного пудинга, як у нас у кожній хаті готують борщ по - іншому. Пропоную рецепт бабусі мого чоловіка, то така смакота, що хоч і готую здоровенне деко - десерт вмить зникає. За основу для пудинга можна використати звичайний хліб, але найсмачнішим він виходить саме зі здобою - булочками або пасками. Готовий пудинг слід обов'язково залишити на ніч в холодильнику, тоді він настоїться, набуде притаманної йому вологої консистенції і стане ще смачнішим :-)

Для мальтійського хлібного пудинга потрібно:
заварні деруни

Здається, така проста страва, а має стільки варіацій. Не знаю, яка ще інша страва має таку велику кількість назв: деруни, тертюхи, моя знайома називає їх кремзликами, а в кулінарній книзі їх по - ніжному назвали "беці"... яку б назву не видумали, а смакота залишається смакотою, недаремно, ті смажені картопляні палянички вже давно стали класикою :-) Найбільше люблю заварні бабусині тертюшки. Вони виходять надзвичайно ніжні, пухкі і високі. А якщо подати їх  з "фірмовим" пікантним сметанним соусом мого дядька, то такому смаковому дуету взагалі ціни нема! Спробуйте :-) 

Для заварних дерунів потрібно:
паска з морквою

Хоч я й живу в Римі вже більше 10 років, вже давно звикла до тутешнього життя, їжі і звичаїв, моя душа, мабуть, завжди залишиться українською. Особливо сильно моя "українськість" проявляється на свята, коли душа прагне наших традицій (без них якось навіть свята не відчуваються),  а мій український шлунок (хай як то нероматично звучить) вимагає наших рідних наїдків, до яких звикла з дитинства. Тому,  на Великдень щороку печу наші паски, запікаю м'ясо по - маминому, готую бурячок з хроном і ще багато української смакоти. Потім кличемо до нас в гості чоловікову тітку, яку я вже давно "підсадила" на деякі страви з нашої кухні :-) А минулого року на Великдень тітка Джакоміна зробила мені чудовий сюрприз: в її будинку живе наша жінка, пані Люба зі Львова. Оскільки тітка - людина надзвичайно дружелюбна і балакуча, вона відразу з пані Любою потоваришувала, почала їй розказувати про мене і все, що вона знає про наші традиції. От минулого року тітка прийшла до нас на Великодній обід і принесла подарунок - домашню паску від пані Люби :-) Як то було приємно! Частинка чогось рідного в далекій від дому землі, а ще то була одна з найсмачніших пасок, які мені доводилось куштувати, така м'яка, як хмаринка. Тітка ще нас тоді так розсмішила: паска була чудесного яскраво - жовтого кольору, от я й почала в голос думати над тим секретним жовтим інгредієнтом, а тітка й каже: "Точно, мені Люба ще казала, що то паска з чимось... чи то з ананасом, чи з гарбузом..." Як потім виявилось, пасочка була морквяна:-) Рецепт дуже простий і не потребує 120 яєць, а всього два, та це не робить її менш смачною. Цього року буду пекти 2 види пасок: бабусину на жовтках і морквяну від пані Люби. Пасок на Великдень забагато ж не буває, особливо, якщо то така смакота:-))))

Для морквяної паски потрібно:
грінки до супу

Сьогодні рецепт з розряду "простіше не буває", але найчастіше саме в простоті і проявляється геніальність більшості речей, ну і їжі то теж стосується :-) Дуже часто готую овочеві супи - пюре і подаю їх з пікантними гірчичними сухариками. Таке доповнення збагатить смак навіть найпростішого супу. А ще для мого чоловіка то найкращий снек до пива, а дитині - більш здорова заміна смаженим чіпсам. Усім любителям пікантних хрумких страв присвячується :-)

Для гірчичних сухариків потрібно:
сирник з маком

Є в нас вдома спеціальний "весільний" записник, який для мене є своєрідною скринькою зі скарбами (і безцінними спогадами). Туди бабуся роками старанно записувала рецепти весільної випічки. І хоч той зошит вже давненько припадає пилом (колись бабуся чи не щовихідних пекла гори пляцків на різні весілля, тепер же роки беруть своє, та й "мода помінялась")... а тоді, кільканадцять років тому,  пам'ятаю, як ми часто їздили на весілля до родичів у село. Для мене саме весілля в селі були якимось надзвичайним таємничим дійством, коли усі господині села брали свої зошити з переписами, зносили кльоші і інший посуд (перед тим старанно помітивши кожну тарілку, щоб після весілля не переплутати де чиє) і поки чоловіки складали шалаш і вудили ковбаси, жінки творили на кухні чудеса :-) Для мене - дитини те все дійство виглядало, як найважливіше у світі кулінарне змагання на найвправнішу господиню з призом у вигляді похвали від "щасливо - поїдаючих - ті - пляцки - гостей" на зразок "Цей сирник пекла Галина, Василева жінка, ото господиня!" Я тоді була зовсім малою, але мені завжди вділяли найцікавішу роль - доїдати обрізки пляцків (я ще й періодично на вулицю бігала, де вудили ковбаси, щоб і там щось перекусити)! Ех, скільки я тоді всього перепробувала.  Ото сиділа я собі між господинями, жувала пляцки з ковбасою і слухала їх розмови. Кожна господиня на весілля намагалась роздобути якийсь новий супермодний і екзотичний рецепт. Найбільше в тому плані пощастило Марійці Миколішинці (так казали господині і мені ті слова до сьогодні сидять в голові :-)), бо "двоюрідна сестра племінниці її свекрухи" (щось в тому роді :-)))) після війни переїхала до Сполучених Штатів, і, як казали господині: "Миколішинці йде Америка!" Не впевнена, що з подарунками з іншого континенту родичка передавала Марійці кулінарні переписи, але жінкам так подобались Марійчині рецепти, що усі в неї їх переписували, додаючи до кожної назви слово "американський", так у нашому селі стали супер популярними "М'ясо по - американськи", "Американський печінковий паштет", "Американський сливовий пляцок" і ще багато чого іншого (цікаво,чи самі американці коли - небудь ту смакоту куштували :-))) Серед тих екзотичних рецептів був Марійчин Королівський сирник, який господинці теж охрестили "американським". Не буду вдаватись в історію і місце походження того пирога, бо то, як на мене, не має значення. Головне, що то така смакота виходить, що його неможливо забути. Той сирник багато років прикрашав весільні кльоші і першим з них зникав. Він багатий на вигляд і на смак (в начинці і сир, і мак, і вишні), а верх пирога прикрашає смачнюча хрумка посипка (яку тепер модно називати екзотичним терміном "штрейзель"). Не знаю, коли знову попаду на весілля, як ті, що були багато років тому... а от сирник такий печу на усі свята. Хай там мода (в тому числі й кулінарна) змінюється, деякі речі з роками стають ще смачнішими...

Для королівського сирника потрібно:
американський хліб

Цю закручену завиванцем зелену смакоту з гострими часниковими нотками я відкрила для себе на весіллі подруги. То було дуже давно, багато чого вже й забулось (навіть не пригадую в що я була вдягнена :-)))), а от ця страва так сильно закарбувалась в пам'яті, що я змушена була її відтворити вдома, бо той завиванець просто "стояв" у мене перед очима і не давав спокою. Весілля було літом і на гаряче подавали легенький питний борщик, а компанію борщу складав цей апетитний рулетик. То така собі оригінальна і нова альтернатива звичним пампушкам з часничком і петрушкою. На смак він мені ще нагадав американський часниковий хліб, який я просто обожнюю, правда, структура і інгредієнти все ж ближчі до наших українських пампушок. Той "весільний" завиванець у ролі начинки мав петрушку,  я ж готувала і з петрушкою, і з базиліком,і з черемшою (тільки тоді треба менше часнику додавати, бо та травичка вже сама по собі досить "часникова") і навіть з вареним шпинатом, виходить щоразу смачно і по - новому :-)

Для часникового хліба потрібно:
польський сирник

Такий мазурек пече моя подруга - полячка Софія. У них з чоловіком своя пекарня - піцерія - гарячий стіл (такий собі смачний заклад "все в одному") недалеко від мого дому.  Зазвичай, вони готують типові італійські страви, але перед Великоднем Софія "відривається на повну" і вже традиційно додає до асортименту польську випічку. От минулого року я побачила у них на вітрині новий пиріг і кажу: "Якась така цікава кростата у вас", а Софія дивиться з подивом на мене й відповідає: "Ірі, ти що! То не кростата! То ж наш польський мазурек!" Соромно зізнатись, я раніше й не знала що таке мазурек, як його готують і з чим їдять :-) Тепер знаю, що то смачнючий солодкий пиріг, який можна готувати з безліччю цікавих начинок. Пропоную вам сирний мазурек з варенням, саме такий, як у Софії. Любителі сирників, вам сюди :-)

Для мазурека з сиром і варенням потрібно (для форми 23 см в діаметрі):


© Італійські голубці. Design by FCD.