Мабуть, в багатьох морозилках ''живуть'' заморожені ягоди. То й не дивно - з них можна стільки пресмачної смакоти наготувати: і компоти, і кисіль, і корисні смузі чи коктейлі, господині з ''найвищим пілотажем кулінарних навичок'' приготують ягідні чізкейки або такі модні зараз мусові тортики.  А знаєте, що ще можна спекти з замороженими годами? Дуже смачне і не менш кольорове печиво! Для нього підійде і смородина, і малина, і суміш лісових ягід,  і чорниця (моя улюблена :-) Печиво незвичне своїм кольором і консистенцією - в цьому випадку не очікуйте сухих і дуже хрумких сухариків (хіба перепечете його, але тоді втратите всю його оригінальність і вишуканість), це печиво ледь хрумке ззовні і м'яке (як каже моя дитина ''жувальне'' всередині). Дуже важливо дати випічці повністю вистигнути - тоді вона набуде правильної консистенції і смаку. І не лякайтесь, що щойно спечене печиво надто м'яке, як тільки низ підрум'яниться - сухарики готові :-) Експериментуйте, додавайте щоразу нові ягоди - від них залежить колір і смак печива і нехай усі ваші чаювання будуть солодкими, яскравими і теплими!

Потім помніть їх товкачиком для картоплі (ягоди повинні пустити сік, його не виливайте - для печива потрібні ягоди разом з соком). Не раджу молоти блендером, печиво ідеальне саме тоді, коли в ньому відчуваються шматочки ягід

Поділіть тісто на 2 однакові частини, кожне з них викладіть на пекарський папір, надавши їй форми ''ковбаски''

Кожну скибочку обваляйте з обох сторін в цукрі і викладіть на деко (печиво при випіканні розтікається, тому не забудьде залишити місце між печеньками)

Випікайте 20-25хв при 180С  до ледь рум'яного кольору низу печива  - обережно підніміть печенько лопаткою або виделкою і перевірте чи низ підрум'янився (готове печиво буде м'яке, але після вистигання воно затвердне і набере необхідної консистенції)

Маю я одну дуже велику любоффффф! Ні, то я не про коханого чоловіка зараз, а про гастрономічну любов :-) Та пристрасть в мене ще з дитинства і от вже скільки років не проходить. А ще вона дуже легко передається повітряно - ''крихітним'' шляхом: досить на мить вдихнути чарівний ванільно - яблучний аромат, а потім скуштувати лиш крихточку яблучного конвертика і все, ви пропали в полоні смакоти:-) В нашій сім'ї по конвертиках з яблуками спеціалізується мамина сестра Ліля (так так, та сама Ліля, що пече найсмачнішу в світі сирну запіканку). Саме Лілін рецепт мені найвдаліший (еге ж, конвертики бувають різні і рецепти їх теж: десь забагато цукру, десь в тісті надто відчувається смак соди, а в цьому переписі абсолютно нічого зайвого і нічогісінько не бракує :-) Лиш раджу пекти подвійну порцію, бо тістечка вмить розлітаються.

Покладіть разом усі інгредієнти для тіста (сир, м'яке масло, соду, погашену оцтом, борошно, цукор і ванініл)

Замісіть тісто (якщо воно надто липке, досипте ще борошна). Покладіть його до холодильника на 30хв

Готове тісто розкачайте (не тонко - приблизно 0,5см завтовшки) і поріжте його на однакові квадратики

Для начинки яблука почистіть і наріжте середніми кубиками. Перемішайте їх з цукром і корицею

Колись давно бабуся принесла з роботи новий рецепт з незвичною назвою - Естонський крингель. В них в пекарні часто ''крутились'' нові рецепти випічки і бабуся, не пропускаючи жодного з них, все старанно писала на листочку, а потім вдома давала дідусеві завдання - переписати все з точністю до грама в зошит з переписами. Почерк в дідуся був пречудовий, а от окуляри, мабуть пора було вже змінити, бо замість крингеля в бабусиному записнику пиріг назвався кренделем, так по сьогоднішній день там і записаний :-) І тільки потім, з появою інтернету в нашій хаті, я зрозуміла, що те, що пече бабуся, за формою ніякий не крингель, і тим більше не крендель, а радше одна з найсмачніших у світі плетенок. ''Kringle'' означає круглий, як кільце. Власне, оригінальна форма пирога нагадує круглу різдвяну гірлянду. А наш пиріг, мабуть розкрутився, поки рецепт доїхав з Естонії до Тернополя, але від того абсолютно не став менш смачним :-) Більше того скажу, це один з найсмачнішим пирогів з корицею, який я коли - небудь зустрічала, навіть смачніший за славнозвісні булочки - синнабони, в ньому ідеальне все: і тісто, і начинка. А ще обожнюю його з білою поливкою з цукрової пудри, то таке ніжне довершення смакового тріумфу. Завжди печу пиріг у формі для кекса, як бабуся. Чомусь, так він мені більше смакує і в розрізі виходить просто чудесним. А який аромат розноситься по усій оселі, коли він печеться... відразу настрій стає святковим, а на душі робиться дуже тепло і затишно :-)

Кефір і молоко нагрійте (не хвилюйтесь, якщо при нагріванні відділиться сирватка - так і має бути)

Перелийте теплі молоко з кефіром до води з дріжджами (я для замісу використовую хлібопічку, але можна спокійно і з таким же чудовим результатом замісити тісто руками)

Яйце легенько збийте виделкою і додайте його до молочно - кефірно - дріжджової суміші. Сюди ж додайте олію і цукор

Замісіть еластичне тісто (якщо воно надто липке, додайте ще трішки борошна) і дайте йому підрости вдвічі

Гострим ножем розріжте рулет повздовж на дві частини (не розрізайте до самого кінця - залиште 3-4см)

Закрутіть одну розрізану частину довкола іншої, щоб вийшла спіраль, кінець спіралі гарно застібніть

Перекладіть плетенку на пекарський папір, легенько примніть його з боків (щоб рулет став коротший і компактніший) і покладіть його у форму для кекса

Дайте ще 30хв підрости, а потім випікайте 40хв при 180С. Готову плетенку дістаньте з духовки, відразу накрийте кухонним рушничком і залиште так до повного вистигання. Для поливки перемішайте цукрову пудру з холодною вадою (тут я все роблю ''на око'' - насипаю 2 ст.л. пудри, а потім доливаю по чайній ложці води і перемішую, поки не вийде середньо - густа і ледь в'язка консистенція). Полийте пиріг помадкою і смакуйте з горнятком чаю :-)

Пиріг з гречкою і картоплею попав до нашої сім'ї разом з сусідкою Орисею. Тьотя Орися була ''дитиною асфальту'' - все життя прожила в місті, завзято гризла граніт науки (маючи обидвох батьків - вчителів то було цілком логічно) і кулінарією особливо не цікавилась. А потім доля вирішила внести свої романтичні корективи в одноманітне Орисине життя і послала їй на зустріч сільського парубка Вітю, який своєю простотою і щиросердечністю відразу полонив серце і душу дівчини. Батьки - вчителі не відразу сприйняли ентузіазм доньки, але краще приглянувшись до Віті ''розтанули'' і незабаром пара відгуляла гучне весілля :-) А потім виявилось, що Вітя дуже любить смачно поїсти, а Орися на біду зовсім не вміє готувати. План по вирішенню проблеми взяла на себе Вітина мама: на сімейній раді було вирішено відвезти Орисю на місяць в гості до свекрухи. Час був літній, тепла погода, свіже сільське повітря, домашні овочі і фрукти, щойно видоїне молоко з пінкою - хіба можна знайти краще місце для проведення кулінарних майстер класів! На щастя, Орисі дуже пощастило зі свекрухою, бо то була справді жінка з ангельським терпінням, великим серцем і надзвичайними кулінарними вміннями. ''Кулінарні курси від свекрухи'' почались з приготування базових страв: борщ, вареники, гречаники. Коли ж Орися набила руку, свекруха з блиском в очах промовила ''Сьогодні будемо пекти Вітину улюблену страву - Гречаний пиріг!'' Для Орисі то було диво - дивне, бо раніше такої страви вона ніколи не їла. ''Тільки не називай його Яворівським пирогом'', повела свій монолог свекруха, ''бо як почує мій чоловік, то буде весь день бурчати. Для нього то пиріг його мами, бо яворівський без моркви'', тож для збереження дідових нервів пиріг в родині споконвіку називали просто гречаним. ''Тісто має бути тоненьке, особливо зверху, а начинки треба класти багато, тут вся сіль в начинці'', продовжувався монолог експерта. Пиріг Орися навчилась готувати ідеально, потім тішила ним щонеділі Вітю, і нас пригощала. От тільки мені все ж подобається не лише начинка, а й тісто в цій випічці, тож для мого індивідуального смакового балансу, тісто не роблю прозоро - тонким, а навпаки залишаю його досить відчутним. Ну але то вже на особистий вибір :-) Начинку ж готую строго по Орисиному опису (виходячи з наявності в холодильнику додаю шкварки чи бекон, або шпондер, як його називає Орисина свекруха). Лиш один нюанс змінила на свій розсуд: не люблю цілу гречку в начинці, тож перемелюю її блендером, але то так - мої смакові вибрики. І ще каррі додаю для пікантності. Побачила б те Орисина свекруха, бідна б я була :-) А за рецепт пирога вже багато років їм дуже вдячна.

Приготуйте тісто: (я мішу в хлібопічці, але якщо місити руками, результат буде всеодно пречудовий). Перемішайте разом теплу воду, олію, цукор і сіль (якщо використовуєте свіжі дріжджі, тоді додайте їх сюди ж, а сіль покладіть в кінці до борошна)

Поки тісто підростає, приготуйте начинку: бекон наріжте невеличкими кубиками і підсмажте його в олії до напівготовності (для пісного варіанту пропустіть цей крок)

Гречку теж відваріть в підсоленій воді. Потім я її ще перемелюю блендером (якщо любите цілу гречку в начинці, тоді просто пропустіть цей крок)

Гарно перемішайте картопляне пюре, гречку і бекон з цибулею і морквою. Посоліть, поперчіть, додайте каррі, часник (пропущений через прес) і паприку

Тісто ще раз легенько обімніть і розкачайте до 1см завтовшки (розкачувати слід на дошці або пергаменті, щоб потім можна було його перевернути)

Відріжте лист пергаменту по розміру форми для пирога, накрийте ним пиріг і обережно переверніть догори дном. Таким чином пиріг опиниться на пергаменті ''швом'' донизу. Покладіть його разом з пергаментом у форму, а потім руками дуже обережно примніть поверхню пирога, щоб він зайняв усю форму. Верх пирога змастіть збитим яйцем і наколіть виделкою (для пісного варіанту пиріг змастіть теплою водою)

Випікайте приблизно 40-50хв (до рум'яного кольору) при 180С. Готовий пиріг відразу дістаньте з духовки. Не хвилюйтесь, якщо його поверхня трішки ''надується'' - для цього є один нехитромудрий фокус :-)

Як тільки витягнете пиріг з духовки, відразу накрийте його кухонним рушничком, а поверх нього покладіть прес (в мене в ролі пресу - кухонна дошка і 4 книжки) :-) Залиште так майже до повного вистигання - верх пирога зм'якне, вирівняється і гарно пристане до начинки