Таку закуску ми колись купили в магазині. Я сташенно люблю відділ з різноманітними соусами, маринованими овочами і закрутками. А ще більше такі ''лігуміни'' любить мій чоловік. Тож в пакеті з покупками щоразу традиційно мусить лежати і якась баночка зі смаколиками. Так на нашу кухню потрапила маринована морква. Власне, в тій страві мене дуже приємно вразив соус, такий цікаво - пікантний з присмаком мого улюбленого коріандру. Він взагалі, як на мене, універсальний і чудово підійде не лише до моркви, а я до баклажанів, болгарського перцю і цукіні (приготованих на грилі). Рецепт я ''сформулювала'' шляхом спроб і помилок, опираючись на етикетку, що була на баночці з морквою :-) Тепер маю свою ''успішну формулу'' маринованої моркви. Вона надзвичайно швидко готується і завжди буде доречною, як на святковому, так і на буденному столі.

Для соусу перемішайте оцет, олію, сіль, перець, коріандр, паприку (якщо використовуєте свіжу, наріжте її маленькими шматочками), цукор, розмарин і подрібнений базилік або петрушку

Перекладіть готову моркву до пательні, залийте її соусом і підігрійте (постійно помішуючи) впродовж 1-2хв. Дайте моркві повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику настоятись хоча б з 1 годинку. Смачного :-)

Колись давно читала жарт, що жінка може з нічого зробити три речі: зачіску, суперечку і салат. Виявляється, ще й соус можна з нічого зробити. До речі, на диво смачний.  Ну, майже з нічого: потрібно лиш трішки цибульки, моркви, декілька скибочок хліба, спеції і зовсім мало часу. Ось і вся магія! Моїм хлопцям така підливка найкраще смакує з запеченими ковбасками і котлетами, я ж люблю його з хрумкою картоплею - фрі :-) А ваші гості ніколи не здогадаються, з чого ви приготували такий смаколик!

Запечені скибочки хліба наріжте невеликими кубиками і покладіть їх в пательню з засмажкою

Залийте усе водою (вона повинна покрити хліб на 2/3) або бульйоном і готуйте впродовж 10 хвилин, чам від часу помішуючи

Додайте в пательню часник (пропущений через прес), перекладіть усе в чашу блендера і перемеліть до однорідного стану. Перелийте соус назад до пательні, посоліть, поперчіть і,якщо він вийшов занадто густий, долийте ще води або бульйону. Доведіть ще раз до кипіння

Смакуйте хлібний соус з кавбасками, з картопелькою, запеченим м'яском і взагалі з будь - чим, що підкаже ваша фантазія :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Тьотя Надя (мама моєї подруги Тані) готує найсмачніші в світі хічіни. Часто насмажить вона цілу гору тих ароматних паляничок, а потім кличе нас всіх на обід. І щоразу, смакуючи хічінами ми згадуємо Федю :- ) То був палкий і дуже настирливий залицяльник тьоті Наді... колись, багато років тому, коли вона була безтурботною студенткою медучилища, мала густу довгу русяву косу і біле літнє плісіроване плаття з червоними маками. Те плаття, наче магнітом притягувало студента хімічного факультету Федю. Федя був єдиним сином досить заможних батьків, високим, худорлявим хлопцем з великими окулярами, ледь помітними вусами і здоровенною професорською сумкою, в якій носив усі свої конспекти. Щоранку доля вела Федю і тьотю Надю на одну і ту ж зупинку тролейбуса, щоб їхати гризти граніт науки кожен у свій навчальний заклад. І щоразу тьотя Надя відчувала на собі погляд Фединих очей через товсті окулярні скельця. З часом між молодими людьми зав'язалась розмова, а ще пізніше Федя відважився запросити тьотю Надю на морозиво :-) Домовились зустрітись біля фонтану в парку. Тьотя Надя, вдягаючись на побачення уявляла собі Федю з букетом червоних троянд, ну якщо не троянд, то хоча б гвоздик, або ромашок на крайній випадок, але аж ніяк не з торбинкою з пиріжками! Саме так, біля фонтану стояв Федя в темно зелених штанах, такого ж кольору сорочці з торбинкою гарячих пиріжків, один з яких він вже встиг надкусити і задоволено жував за обидві щоки. ''Мама насмажила хічінів, вони всередині з сиром і часником'', розвіяв усю романтику першого побачення Федя. ''На, тримай, це тобі'' і простягнув паруючу від розігрітих пиріжків торбинку тьоті Наді. Палянички були пресмачними, і турботу Феді тьотя Надя теж оцінила, але романтика і перше захоплення Федею вилетіло з її голови назавжди і полетіло кудись вверх, як невагома хмаринка, що розчинилась в блакитному весняному небі. Розмова під час прогулянки теж не в'язалась, до того ж Федя виявився страшенним занудою, прискіпливим до кожного слова. Проходячи парковою алеєю, тьотя Надя з ввічливості вдавала, що їй смішні дивні Федині жарти, отримала безкоштовну лекцію про хімічні реакції і сполуки, дізналась, що вона неправильно вимовляє звук ''ч'', а ще шість разів прослухала рецепт пиріжків, чи то паляничок, які Федя приніс їй в торбинці: ''То не пиріжки, Надя, і не палянички. То хічіни, ХІ-ЧІ-НИИИИ. В тому вся різниця, розумієш? Тримай рівно плечі, дівчина не повинна сутулитись, отже мама спочатку перемішує кефір з содою, потім... А ще начинки різні бувають, можна з кропом, можна без нього... '' після шостого разу золоте ангельське терпіння Наді увірвалось :-) На тому історія з Федею закінчилась, хоча він ще довго не міг зрозуміти, чому Надя не хоче більше з ним зустрітись і винив у всьому мамині хічіни :-) Насправді, ж ті палянички були чи не єдиним приємним моментом кумедно - печального побачення, а ще, завдяки 6-разовому Фединому повторенню рецепту тьотя Надя його запам'ятала на все життя:-) І мене навчила їх готувати, і всіх сусідів - знайомих ними пригощає. А Федя став професором - викладачем хімії, потім його запросили працювати в один з університетів Америки. Але, чомусь, навіть там за океаном він поки так і не знайшов свою ''половинку''... хто-зна чому :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

(Тісто):

• 250мл кефіру
• 3 склянки борошна (можливо, знадобиться трішки більше)
• 1 ч.л. соди
• щіпка солі

(Начинка):

• 250г картопляного пюре
• 100г сиру фета або бринзи
• сіль, перець
• 1 зубок часнику (пропущений через прес)
• подрібнений кріп (мої хлопці кріп не люблять, тому я його в начинку не додаю) 

+ приблизно 50г масла для змащування готових паляничок

Приготуйте тісто: перемішайте кефір з содою








На середину викладіть декілька ложок начинки


Застібніть тісто, як торбинку


І ще раз легенько пройдіться по ''торбинці'' з начинкою качалкою


Смажте хічіни в пательні в невеликій кількості олії з обох боків до рум'яного кольору

Не знаю хто і коли вигадав рецепт цього пирога, але в записнику тітки мого чоловіка він ''живе'' вже досить давно - ще з початку 60-х років. Тітка Джакоміна в той час була новоспеченою дружиною і мамою, але незважаючи на свій молодий вік досить вправною господинею. Її чоловік, дядько Енріко, надзвичайно пишався кулінарним талантом своєї дружини і при кожній можливості запрошував когось до них в гості. Працював тіткин чоловік в метрополітені Риму і дослужився до державної квартири, ще й не абиякої, а великої і просторої в самому центрі італійської столиці! Радості подружжя не було меж, тож тільки вони закінчили ремонти в своєму гніздечку, на ''сімейному консиліумі'' було одноголосно вирішено запросити в неділю на вечерю дядькового начальника. Тітка довго складала меню, писала його й переписувала, а потім прийшов дядько Енріко і каже: ''Мій начальник обожнює м'ясо індика, тож на друге мусимо приготувати щось з індичатини. Я сам куплю свіже м'ясо, а ти візьми все решта''. На тому  й погодились. Тітка купила овочі, фрукти, сири, шинки і ковбаси, охайно все порозкладала по поличках, щоб наступного дня зранку відразу взятись за приготування. Цілий день прибирала квартиру, щоб все було охайно і бездоганно. Бракувало лише свіжого індичого м'яса, яке дядько Енріко мав принести додому в суботу ввечері після роботи. Що він і зробив :-) От тільки тітка Джакоміна навіть в страшному сні уявити не могла, що її чоловік принесе додому настільки свіже м'ясо! У вигляді живого - живісінького здоровенного індика!!! ''Я зараз сам все зроблю'', запевнив дядько Енріко (він жодного разу сам не ''працював'' з живим індиком, зате багато раз бачив як то робив його дідусь). І тут почалось :-)))) Мабуть, навіть сцени з деяких фільмів жахів не зрівняються з тим, що відбувалось на кухні тітки Джакоміни... Індик (вірніше, його тіло без голови) літав по всій кухні, залишаючи на стінах і стелі яскраві червоні плями . Та шокуюча картина тривала хвилину чи дві, але тітці з дядьком вони здались вічністю. І тільки тоді, коли ''вершник без голови'' обезсилено впав на стіл, застелений білосніжною скатертиною, тітка зрозуміла всю шокуючу реальність ситуації... Від новенького ремонту і білих стін на кухні не залишилось нічого і тепер вона нагадувала сцену з кримінального фільму :-) А від зустрічі з начальником тітку з дядьком відділяла лише ніч і половина наступного дня, які вони провели, роблячи косметичний ремонт кухні нашвидкуруч. Після безсонної ночі готувати вишукане меню, яке тітка спланувала для гостя ніхто вже не мав сили, тож довелось вигадувати щось швидке, нескладне, але й таке, щоб ''в болото лицем не впасти''. Замість запеченого індика на друге тітка стушили смачнюче м'ясо, а серед безлічі закусок на столі красувався пиріг з печеними овочами. Обід з начальником пройшов чудово, ніхто й не здогадався про нічні пригоди на кухні :-)  Гість з дружиною з задоволенням поїдали смакоту на столі, і найбільше до душі їм припав саме пиріг з овочами. Так вони його хвалили, що потім тітка ще багато разів передавала чоловіком той свіжоспечений пиріг для начальника. А м'ясо індика сім'я тітки відтоді ось уже скільки років не їсть :-)

Додайте сіль, борошно і замісіть тісто, що тримається купки. Покладіть його в холодильник, поки готуєте начинку

Цукіні, баклажани і цибулю наріжте тонкими кільцями. Перець - кубиками, а помідори четвертинками або половинками. Викладіть овочі на деко застелене пекарським папером (змастіть його олією)

Дістаньте тісто з холодильника, розкачате його і викладіть у форму з бортиками. Наколіть поверхню тіста виделкою

Дістаньте форму з духовки і відразу викладіть на тісто (що вже підпеклось) овочі і трішки посоліть

Випікайте 20-25хв при 180С. Такий пиріг смакує чудово як гарячим, так і холодним. А на наступний день його смак стає ще насиченішим

Після довгих вагань я таки ''поселила'' на своїй кухні ще одне чудо техніки - мультиварку :-) Вже давно мрію приготувати вдома моє улюблене пряжене молоко (як же мені його бракує тут в Італії і, оскільки, про піч мені й не мріяти, то тут лише мультиварка мені в поміч :-), Але останнім аргументом, який мене переконав придбати той гаджет була ікра з цукіні, яку готує моя подруга Енріка. От вже якось традиційно в нас вдома першими з приготованих мамою запасів на зиму з поличок зникає кабачкова ікра :-) Я завжди думала, що то лиш в нас готують той смаколик, а виявляється ні! Італійці теж мають рецепт пресмачної ікри з цукіні. Енріка використовує її, як заправку до макаронів, а ще просто в ролі закуски до грінок. І от, чомусь, саме в мультиварці страва виходить такою особливою, з насиченим смаком і дуже ніжною структурою. Готову ікру можна закрутити в стерилізовані банки, або ж заморозити в порційних лоточках чи пакетиках. Спробуйте цей звичний смаколик з новими італійськими нотками, не пожалкуєте :-)

Подрібніть цибулю, цибулю-порей наріжте тоненькими кільцями. Покладіть усе до чаші мультиварки  разом з олією

Сюди ж додайте болгарський перець (нарізаний тоненькими смужками) і моркву (кубиками). Оберіть режим ''Смажити'' і встановіть час 20хв (закрийте кришку мультиварки і не забувайте час від часу помішувати)

До них додайте помідори (почищені від шкірки і нарізані середніми кубиками)

Як тільки функція ''Смажити'' закінчиться, додайте до чаші мультиварки цукіні і помідори

Оберіть функцію ''Тушкування'' і встановіть час 60хв (готуйте під закритою кришкою, час від часу помішуючи)

Знову оберіть функцію ''Тушкування'' і встановіть час 20хв (не відкривайте кришку під час приготування, бо на цьому етапі ікра ''стріляє'', а тому є ризик обпектись). Через 20хв розлийте готову гарячу ікру в стерилізовані банки і залиште їх вверх дном до повного вистигання. Смачного :-)

Ой, як той час швидко летить тоді, коли тобі добре... Три тижні в Тернополі з найріднішими серцю людьми промайнули, як мить, і тепер знову треба звикати до буденності далеко від рідного міста. Хоч Рим теж вже давно став мені рідним домом, та в душі я завжди буду тернополянкою. А ті теплі розмови з рідними за великим столом...немає нічого ціннішого в світі... тепер чекатиму наступного літа, щоб знову всіх обійняти :-) Життя, воно таке... з плином днів якось звикаєш і ''втягуєшся'' в буденність, а потім вертаєшся на трішки до рідних людей і місць і знову після того треба час, щоб звикнути до кілометрів, що вас з ними розділяють. Ой, щось мій ностальгічний ліричний відступ затягнувся :-) Я ж хотіла про бабусин печінковий паштет розказати. До нашого приїзду бабуся готується завжди зазадалегідь і старанно готує всі мої найулюбленіші смаколики :-) Серед закусок на столі незмінно щороку красуються канапки з паштетом. Я їх обожнюю! В кулінарному арсеналі моєї бабусі є декілька рецептів печінкового паштету. Люблю їх всіх безмежно і не можу вибрати якийсь один улюблений, тому ділитимусь всіма по черзі:-) Сьогодні на базарі купила печериці і, чомусь, відразу згадався печінковий паштет з грибочками, який стільки разів смакувала в дитинстві, та й зараз бабуся часто нас ним тішить. Колись ми мастили його на чорний хліб, а тепер я ''перейшла'' на грінки і таке поєднання хрумкості і ніжності вийшло ще смачнішим :-) 

Печінки і серця залийте окропом на 5хв (за цей час вони змінять колір - ''посіріють'' і значно втратять свою гіркоту), потім окріп злийте. Відваріть печінки і серця в підсоленій воді до готовності (приблизно 20хв)

Перекладіть печінково-грибну суміш в чашу блендера. Туди ж покладіть варені жовтки, м'яке масло і часник (пропущений через прес). Перемеліть усе блендером до однорідного стану. Смачного :-)