Я вам зараз розповім про найсмачніші в світі печені овочі :-) І то без жодного перебільшення, вони направду надзвичайно смачні! Такі, знаєте, і хрумкі, і ніжні, і пікантні, і водночас дуже делікатні. І поєднання ''овочевого букету'' довершене і соус казковий і приготування дуже просте, та й вигляд готової страви ''тішить око'', тож можна з гордістю пригощати такими печеними овочами і гостей :-) Моїм хлопцям страва настільки сподобалась, що їй вдалось частково витіснити з нашого столу улюблену пікантну картоплю. До речі, такі овочі чудово смакують як в гарячому, так і в холодному вигляді. Ароматні трави можете обирати на власний смак і вподобання - від них страва стане ще апетитнішою :-)

Підготуйте брюссельську капусту: розріжте кожну капустину навпіл. Доведіть до кипіння 700мл води, долийте до неї сік половини лимона, додайте 0,5 ч.л. солі і брюссельську капусту. Дайте покипіти 5хв, а потім процідіть (завдяки такому ''фокусу'' капуста втратить значну частину притаманної їй гіркоти)

Картоплю (я її не чищу, лиш гарно мию і витираю серветкою) наріжте середніми шматочками і покладіть до моркви з капустою

Цибулю (для цього рецепту найкраще підійде саме солодка чкрвона цибуля - вона ідеальна в запіканні) наріжте середніми шматочками

Додайте цибую до решти овочів. Сюди ж досипте спеції (каррі, перець, сіль і паприку), додайте часник та олію. Гарно все перемішайте

Солодкого зігріваючого і неймовірно ароматного пуншу вам у стрічку :-) До того ж він безалкогольний, тож смакувати ним можуть і діти, і ті, хто дотримується посту і не вживає алкоголю. Такий варіант різдвяного напою моя свекруха колись дуже давно ''привезла'' з Англії. Два її брати ще в кінці 60-х років переїхали з Мальти до Англії, там одружились і ''пустили коріння''. І за роки вже давно почуваються там, як вдома, але свята є свята і саме тоді найбільше хочеться бути поруч з усіма рідними. Тож щороку чоловікові дядьки з сім'ями або самі їхали (вірніше, летіли) на Мальту на Різдво, або ж запрошували до себе когось із родичів. Отак мої свекри, чоловік і двоє його братів цілих вісім раз святкували Різдво в Англії. Мій Роберто досі згадує справжній сніг (який є такою рідкістю в теплій Італії), здоровенні санки з кіньми, хори колядників, каток, а потім святкову вечерю в затишній кімнаті з каміном і цілу купу смакоти :-) Безалкогольний пунш був ''коронною стравою'' (ну, радше напоєм) тітки Віккі. Вона наливала його в таку спеціальну здоровенну скляну ємкість, занурювала в напій великий черпак і кожен наливав собі стільки напою, скільки душа забажає. Моя свекруха закохалась в такий пунш і відтоді щороку готує його на Різдво і не тільки. Для мене ж, то своєрідний еліксир тепла, щастя і затишку - така невидима апельсиново - лимонно - імбирно - гвоздично - кардамонна магія із пахучою паличкою кориці :-)

З лимона нам потрібна лише цедра - тоненько зріжте її ножем або овочечисткою (намагайтесь уникати білого гіркого шару) і покладіть її в каструлю

З апельсина, навпаки, потрібна м'якоть - почистіть апельсин від цедри і зніміть білий гіркий прошарок. М'якоть наріжте кубиками і покладіть в каструлю до лимонної цедри

Доведіть знову до кипіння і готуйте ще 2хв. Накрийте кришкою і дайте ще настоятись 2хв

Процідіть і смакота готова! За бажанням, досолодіть або додайте меду.  Накраще смакує, звісно, в гарячому вигляді - оселя відразу наповниться неймовірним ароматом і затишком, а настрій стане святковим :-) Ще такий напій можна додавати в якості сиропу до чаю - звична смакота заграє новими нотками. А зберігати пунш слід в холодильнику. Усім бажаю хорошого настрою і веселих свят :-)

Я дуже люблю чоловікову тітку Джакоміну, а ще більше люблю гостювати в неї. Попри те, що її життя (особливо дитинство і юність) легким зовсім не назвеш, вона надзвичайно весела і позитивна людина. Той її запал миттєво передається оточуючим. Уявіть собі, як чудово гостювати в неї на свята! А ще вона завжди тішить всіх сидячих за столом неймовірними смаколиками і щоразу вигадує щось нове. Якось на Святу вечерю замість звичного хліба тітка вирішила всіх здивувати і на стіл поставила пісний солоний калач з трьома різними начинками, чи то, радше, додатками - одна частина була з насінням льону, інша з горіхами, а третя з оливками. Скажу лиш, що то було не просто смачно, а СМАЧНО :-) ''Начинки'' можна, звісно, міняти на власний смак. От у мене минулого разу замість горіхів були макові зернятка. А ще можна додати в'ялені помідори або смажену в олії цибульку - буде теж преапетитно :-)

Перемішайте теплу воду, сіль, цукор і олію (я замішую тісто в хлібопічці, але з не менш чудовим результатом вийде і тісто, замішене руками)

Замісіть тісто (якщо воно надто липке, додайте ще трішки борошна) і дайте йому підрости вдвічі

І додайте їх до однієї частини тіста (досипте ще трішки борошна, якщо тісто змокріло від оливок і стало липким)

І заплетіть їх в косу, щоб вийшов калачик. Гарно застібніть обидва краї і дайте калачику підрости ще 30хв

Потім змастіть його водою і випікайте 30-40хв при 180С. Готовий калач дістаньте з духовки, накрийте кухонним рушничком і залиште так до вистигання. Смачного :-)

Кучерява пікантна картопелька в нас вдома -  останній кулінарний ''хіт'' :-) Колись давно - предавно я купила собі овочерізку, таку, знаєте, у вигляді здоровенної стругачки для овочів. Не знаю як воно правильно називається, але те чудо лежало в мене в шухляді без діла вже декілька років. Купуючи ту ''стругачку'' я планувала навчитись вирізати квіти з моркви, огірка і ще хто-зна з чого... овочевого квітникаря з мене не вийшло :-) Зате моєму чоловікові прийшла на думку чудова ідея - приготувати за допомогою тої штукенції кучеряву спіральну картоплю! І то, я вам скажу, просто чудо :-) Заправку я додала свою улюблену. Ми вдома надзвичайно любимо пікантні страви, тож майже до всього додаю паприку, ну і цю страву без неї не уявляю. Хоча, якщо хочете більш делікатного смаку, можете зменшити кількість паприки, або взагалі її не додавати - буде теж смачно :-)

Якщо маєте отаке ''чудо''серед вашого кухонного приладдя, то будете мати ідеальну кучеряву запечену картопельку

Картоплю гарно помийте і витріть серветкою. Чистити її не потрібно. Просто пропустіть її через таку овочерізку, як на фото вище, а потім обережно викладіть картопляні спіральки на деко, застелене пекарським папером

Якщо ж не маєте ''спіралайзера'' (так ту штуку називає мій чоловік:-)) то зовсім не проблема, досить нарізати картоплю (теж нечищену) дуже тоненькими кільцями (я для цього використовую кухонний комбайн) - така картопелька не буде кучерявою, зате вийде не менш смачно

Тепер найважливіше - заправка :-) Саме вона надає такого насиченого, пікантного і неповторного смаку цій страві. Перемішайте олію з перцем, сіллю, паприкою, каррі і часником, пропущеним через прес

Якщо ж готуєте картоплю, нарізану тоненькими колечками, тоді перемішайте її з заправкою, а потім викладіть на деко, застелене пекарським папером (таким чином нарізана картопля не розвалиться при перемішуванні, тож тут можна ''діяти'' спокійно з перемішуванням :-)

Таку закуску ми колись купили в магазині. Я сташенно люблю відділ з різноманітними соусами, маринованими овочами і закрутками. А ще більше такі ''лігуміни'' любить мій чоловік. Тож в пакеті з покупками щоразу традиційно мусить лежати і якась баночка зі смаколиками. Так на нашу кухню потрапила маринована морква. Власне, в тій страві мене дуже приємно вразив соус, такий цікаво - пікантний з присмаком мого улюбленого коріандру. Він взагалі, як на мене, універсальний і чудово підійде не лише до моркви, а я до баклажанів, болгарського перцю і цукіні (приготованих на грилі). Рецепт я ''сформулювала'' шляхом спроб і помилок, опираючись на етикетку, що була на баночці з морквою :-) Тепер маю свою ''успішну формулу'' маринованої моркви. Вона надзвичайно швидко готується і завжди буде доречною, як на святковому, так і на буденному столі.

Для соусу перемішайте оцет, олію, сіль, перець, коріандр, паприку (якщо використовуєте свіжу, наріжте її маленькими шматочками), цукор, розмарин і подрібнений базилік або петрушку

Перекладіть готову моркву до пательні, залийте її соусом і підігрійте (постійно помішуючи) впродовж 1-2хв. Дайте моркві повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику настоятись хоча б з 1 годинку. Смачного :-)

Пиріг з гречкою і картоплею попав до нашої сім'ї разом з сусідкою Орисею. Тьотя Орися була ''дитиною асфальту'' - все життя прожила в місті, завзято гризла граніт науки (маючи обидвох батьків - вчителів то було цілком логічно) і кулінарією особливо не цікавилась. А потім доля вирішила внести свої романтичні корективи в одноманітне Орисине життя і послала їй на зустріч сільського парубка Вітю, який своєю простотою і щиросердечністю відразу полонив серце і душу дівчини. Батьки - вчителі не відразу сприйняли ентузіазм доньки, але краще приглянувшись до Віті ''розтанули'' і незабаром пара відгуляла гучне весілля :-) А потім виявилось, що Вітя дуже любить смачно поїсти, а Орися на біду зовсім не вміє готувати. План по вирішенню проблеми взяла на себе Вітина мама: на сімейній раді було вирішено відвезти Орисю на місяць в гості до свекрухи. Час був літній, тепла погода, свіже сільське повітря, домашні овочі і фрукти, щойно видоїне молоко з пінкою - хіба можна знайти краще місце для проведення кулінарних майстер класів! На щастя, Орисі дуже пощастило зі свекрухою, бо то була справді жінка з ангельським терпінням, великим серцем і надзвичайними кулінарними вміннями. ''Кулінарні курси від свекрухи'' почались з приготування базових страв: борщ, вареники, гречаники. Коли ж Орися набила руку, свекруха з блиском в очах промовила ''Сьогодні будемо пекти Вітину улюблену страву - Гречаний пиріг!'' Для Орисі то було диво - дивне, бо раніше такої страви вона ніколи не їла. ''Тільки не називай його Яворівським пирогом'', повела свій монолог свекруха, ''бо як почує мій чоловік, то буде весь день бурчати. Для нього то пиріг його мами, бо яворівський без моркви'', тож для збереження дідових нервів пиріг в родині споконвіку називали просто гречаним. ''Тісто має бути тоненьке, особливо зверху, а начинки треба класти багато, тут вся сіль в начинці'', продовжувався монолог експерта. Пиріг Орися навчилась готувати ідеально, потім тішила ним щонеділі Вітю, і нас пригощала. От тільки мені все ж подобається не лише начинка, а й тісто в цій випічці, тож для мого індивідуального смакового балансу, тісто не роблю прозоро - тонким, а навпаки залишаю його досить відчутним. Ну але то вже на особистий вибір :-) Начинку ж готую строго по Орисиному опису (виходячи з наявності в холодильнику додаю шкварки чи бекон, або шпондер, як його називає Орисина свекруха). Лиш один нюанс змінила на свій розсуд: не люблю цілу гречку в начинці, тож перемелюю її блендером, але то так - мої смакові вибрики. І ще каррі додаю для пікантності. Побачила б те Орисина свекруха, бідна б я була :-) А за рецепт пирога вже багато років їм дуже вдячна.

Приготуйте тісто: (я мішу в хлібопічці, але якщо місити руками, результат буде всеодно пречудовий). Перемішайте разом теплу воду, олію, цукор і сіль (якщо використовуєте свіжі дріжджі, тоді додайте їх сюди ж, а сіль покладіть в кінці до борошна)

Поки тісто підростає, приготуйте начинку: бекон наріжте невеличкими кубиками і підсмажте його в олії до напівготовності (для пісного варіанту пропустіть цей крок)

Гречку теж відваріть в підсоленій воді. Потім я її ще перемелюю блендером (якщо любите цілу гречку в начинці, тоді просто пропустіть цей крок)

Гарно перемішайте картопляне пюре, гречку і бекон з цибулею і морквою. Посоліть, поперчіть, додайте каррі, часник (пропущений через прес) і паприку

Тісто ще раз легенько обімніть і розкачайте до 1см завтовшки (розкачувати слід на дошці або пергаменті, щоб потім можна було його перевернути)

Відріжте лист пергаменту по розміру форми для пирога, накрийте ним пиріг і обережно переверніть догори дном. Таким чином пиріг опиниться на пергаменті ''швом'' донизу. Покладіть його разом з пергаментом у форму, а потім руками дуже обережно примніть поверхню пирога, щоб він зайняв усю форму. Верх пирога змастіть збитим яйцем і наколіть виделкою (для пісного варіанту пиріг змастіть теплою водою)

Випікайте приблизно 40-50хв (до рум'яного кольору) при 180С. Готовий пиріг відразу дістаньте з духовки. Не хвилюйтесь, якщо його поверхня трішки ''надується'' - для цього є один нехитромудрий фокус :-)

Як тільки витягнете пиріг з духовки, відразу накрийте його кухонним рушничком, а поверх нього покладіть прес (в мене в ролі пресу - кухонна дошка і 4 книжки) :-) Залиште так майже до повного вистигання - верх пирога зм'якне, вирівняється і гарно пристане до начинки