Вчора в Римі цілий день лив такий сильний дощ, що з хати виходити не було ніякого бажання. Хотілось тільки зручно вмоститись на дивані перед телевізором і насолоджуватись лінивим "нічогонеробленням"... що я й зробила :-) На діток шум дощу нагнав сну, чоловік дивився свій улюблений футбол, я ж вирішила провести час в команії кулінарного каналу. Чомусь, завжди коли на вулиці холодно або падає дощ, моя душа вимагає чаю з чимось солодким, а ще бажано щоб те солодке було з корицею :-) Настільки люблю ті прянощі, що додавала б їх всюди, не лише в десерти і випічку. І тут, наче почувши моє бажання, в смачній передачі італійська тітонька почала розповідати, як спекти пиріг з корицею! То такий своєрідний бездріжджовий швидкий варіант всесвітньо відомих коричних булочок, бо на смак пиріг ну дуже їх нагадує, от тільки місити тісто, а потім чекати його підростання зовсім не потрібно: перемішали, поклали в форму, спекли і можна відразу смакувати :-) Так апетитно було те все дивитись, що я таки встала зі свого зручного дивана і спекла те чудо. Який божественний аромат заполонив мою кухню, та й не тільки кухню :-) Ну а смак... тут краще скуштувати, бо таких смачних слів підібрати не можу :-)

Форму для кекса або тортівницю змастіть маслом, посипте борошном і перелийте в неї половину тіста

Я (в плані їжі) своє дитинство асоціюю з бабусиними пиріжками, щедро начиненими рисом, вареними яйцями і зеленою цибулькою, різними солодкими пирогами, заварними тістечками і ще безліччю смачної смакоти... А в мого чоловіка спогади більш конкретні і визначені :-) Для нього смаколик дитинства - солодкі булочки з кремом і шоколаними краплями! Більшість італійців мають таку "неписану традицію" - снідати кавою і свіжою випічкою в барі (так, одним махом і поїсиш, і газету з новинами почитаєш, і зі знайомими перед роботою словом перекинешся). Коли Роберто ходив в початкову школу, по дорозі вони з мамою неодмінно заходили в пекарню і купували його улюблену булочку - треба було обійти пів вулиці, щоб купити саме ТУ :-) Бо усі інші пекли той смаколик з кремом і родзинками, і лише в одній пекарні замість родзинок в начинку клали шоколадні краплі. Зараз купити такі готові солодощі зовсім не проблема - досить зайти в бар, що у нас під домом, але ж домашні булочки, приготовані з любов'ю не замінять ніколи ті, куплені, якими б смачними вони не були... Я довго шукала саме той рецепт і врешті знайшла (чого ж не зробиш для коханого чоловіка) :-) Печу відразу дві порції, бо вони в нас розлітаються миттєво!

+ 100г шоколадних дропсів (можна замінити такою ж кількістю родзинок, залитих на 5 хвилин окропом)

Коли тісто підросло, зваріть крем (крем потрібно буде намащувати на тісто теплим, тому його слід приготувати коли тісто вже готове): перемішайте яйце, цукор, крохмаль і ванілін

Гострим ножем поріжте рулетик на скибочки (приблизно 1,5 - 2см в товщину) і викладіть їх на деко, застелене пекарським папером

Ароматна і неймовірно ніжна смакота готова :-) Вже спечені булочки я часто заморожую, потім розігріваю їх в духовці - виходять нібе щойно спечені).

Нашого друга Фабіо в компанії друзів усі називають "королем польпеттоне"! Польпеттоне (італійською) - то ніщо інше, як м'ясний хлібець з фаршу. Фабіо так вправно готує ту страву, так смачно її приправляє, а ще такі цікаві начинки закручує всередину, що саме його хлібці виходять особливими і він по праву заслужив свій "титул" :-) На вихідних нам пощастило обідати одним зі смаколиків нашого друга. Рецептом спішу поділитись і з вами, бо його дивовижно легко і швидко готувати, а успіх за столом гарантований :-)

Покладіть разом фарш, 2 яйця, сухарі, сіль, перець, паприку, тертий сир і 2 ст.л. подрібненої пертрушки. Гарно усе перемішайте, наче місите м'ясне тісто (якщо маса занадто рідка і не тримається кпки, досипте ще трішки сухарів)

Розкачайте масу з фаршу в тонкий пласт (розкачувати найзручніше між двома листами пекарського паперу)

Не знаю, що в цього пирога смачніше: ароматна начинка з приємною кислинкою, чи пікантне тісто. Власне, такий незвичайний смаковий дует і робить його дивовижним. За 10 років в Римі я нарешті вперше знайшла свою улюблену айву! Вірніше, то не я її знайшла, а мій чоловік - якось зовсім непомітно під вікнами його кабінету виріс здоровенний айвовий кущ, а цього року вперше так вкрився ароматними плодами, що під ними листя навіть не було видно. На роботі в Роберто нікого айва не цікавила, тому весь "врожай" дістався мені-щасливій :-) Більшу частину я засушила на зиму - з неї потім казковий чай виходить, ще ми варили смачнюче солодке айвове пюре, тушкували ті ароматні плоди з телятиною. Залишилось в мене врешті тільки 5 штучок, і тут, так вчасно в одній з кулінарних передач готували яблучний пиріг на пряному тісті. Я вирішила "підлаштувати" рецепт та ідею під мою айву :-) Вийшов настільки смачний пиріг, що від обіду до вечора залишились тільки крихти (які моя дитина теж доїла :-)) Поки не закінчився айвовий сезон, потіште себе і своїх рідних.

Зважте вже почищену айву і досипте до неї цукор - кількість цукру повинна бути 2/3 від ваги айви (у мене було 640 почищеної айви і 430г цукру)

Потім гарно процідіть (сироп, що залишився я не виливаю, досить розбавити його водою і будете мати надзвичайно ароматний компот)

Додайте яйце і замісіть тісто. Залиште його на 30 хвилин в холодильнику

Поверх викладіть варену айву

Щедро посипте цукром (моя айва була досить кисла, тому я висипала на неї десь півсклянки цукру). Якщо готуєте з яблучною начинкою - просто викладіть на тісто скибочки яблук і посипте їх цукром