Поділіться рецептом :-)
Великдень
А у вас буває так, що серед літа раптом захотілось Великодньої паски? І то так сильно захотілось, що її ванільний аромат переслідує вас цілий день :-))) У мене сьогодні один з таких випадків. Але ж паска на те вона й Великодня, щоб пекти і смакувати її саме в той святковий день, тому влітку я печу чарівні булочки моєї мами. Для мене то одні з найсмачніших солодких булочок в світі: такі м'які - м'які, немов ніжна ванільна перинка, а їх дивовижний смак і аромат дуже нагадують пасочку. Завжди додаю до тіста родзинки, хоча їх можна замінити й цукатами, або взагалі пекти булочки без будь - яких додавань, вони завжди чудово смакуватимуть і наповнять ваш дім таким приємним ароматом, що хороший настрій вам буде гарантовано на весь день :-)
Для ванільних булочок потрібно:
- 500г борошна
- 2 яйця (одне в тісто і одне для змащування булочок перед випіканням)
- 2 ч.л. сухих дріжджів
- 7 ст.л. цукру
- 250мл молока
- ванілін
- 0,5 ч.л. солі
- 60г масла
- 80г родзинок (я їх попередньо не запарюю)
Сюди ж додайте топлене масло, борошно, дріжджі і ванілін
Потім додайте до тіста родзинки і ще раз обімніть його
Відразу поділіть тісто на булочки (я роблю з цієї порції 12 штук) і викладіть їх на деко
Залиште булочки підрости на 30 хвилин, а потім змастіть верх кожної з них збитим яйцем
Випікайте 25 - 30 хвилин при 180С
Смачного і дякую, що завітали :-)
понеділок, 30 липня 2018 р.
Солодкі ванільні булочки з родзинками
вівторок, 27 березня 2018 р.
Мальтійський пудинг або що робити з зачерствілими пасками, булочками і хлібом (Pudina tal-Ħobż)
Дуже люблю здобне тісто, обожнюю його місити, а ще більше потім їсти :-) Тому, завжди дію за правилом "смакоти забагато не буває" і мішу подвійну порцію тіста. От так у мене потім виходить пів стола солодких булочок, а на Великдень з десяток власних пасок, ще й друзі своїми пригощають. Те, що не встигаємо з'їсти заморожую, а що в морозилку не поміщається, перетворюється на смачнючий мальтійський шоколадний пудинг. Готувати його мене навчила моя свекруха: колись давно той десерт вважався "бідним", бо готувався лише з залишків черствого хліба, молока і яєць. Моя свекруха часто згадує, як її мама після кожного обіду збирала зі столу шматочки і крихти хліба, що залишився і готувала пудинг (часи були повоєнні, в сім'ї 10 дітей і прогодувати усіх треба було). Але з часом пудинг "збагатився" цукатами, родзинками, какао, цедрою і перетворився на шедевр. Без перебільшень скажу, що то один з найсмачніших десертів, які я коли - небудь куштувала. Щоліта, коли гостюємо в чоловікових родичів на Мальті, окрім їхніх смачнючих пончиків чи не кожен день купую в пекарні і шматочок свіжого мальтійського хлібного пудинга. Місцеві жителі дуже гордяться тим десертом і відносять його до своїх національних страв, підкреслюючи, що то не англійський пудинг, а мальтійський. Мальта була колонією Великобританії, тому й чимало страв на той крихітний острів прийшло саме з "туманного альбіону", але мальтійці до кожної страви додали щось своє, щось змінили і створили свої власні смаколики. Кожна місцева господиня має свій рецепт хлібного пудинга, як у нас у кожній хаті готують борщ по - іншому. Пропоную рецепт бабусі мого чоловіка, то така смакота, що хоч і готую здоровенне деко - десерт вмить зникає. За основу для пудинга можна використати звичайний хліб, але найсмачнішим він виходить саме зі здобою - булочками або пасками. Готовий пудинг слід обов'язково залишити на ніч в холодильнику, тоді він настоїться, набуде притаманної йому вологої консистенції і стане ще смачнішим :-)
Для мальтійського хлібного пудинга потрібно:
вівторок, 27 березня 2018 р.
Мальтійський пудинг або що робити з зачерствілими пасками, булочками і хлібом (Pudina tal-Ħobż)
Хоч я й живу в Римі вже більше 10 років, вже давно звикла до тутешнього життя, їжі і звичаїв, моя душа, мабуть, завжди залишиться українською. Особливо сильно моя "українськість" проявляється на свята, коли душа прагне наших традицій (без них якось навіть свята не відчуваються), а мій український шлунок (хай як то нероматично звучить) вимагає наших рідних наїдків, до яких звикла з дитинства. Тому, на Великдень щороку печу наші паски, запікаю м'ясо по - маминому, готую бурячок з хроном і ще багато української смакоти. Потім кличемо до нас в гості чоловікову тітку, яку я вже давно "підсадила" на деякі страви з нашої кухні :-) А минулого року на Великдень тітка Джакоміна зробила мені чудовий сюрприз: в її будинку живе наша жінка, пані Люба зі Львова. Оскільки тітка - людина надзвичайно дружелюбна і балакуча, вона відразу з пані Любою потоваришувала, почала їй розказувати про мене і все, що вона знає про наші традиції. От минулого року тітка прийшла до нас на Великодній обід і принесла подарунок - домашню паску від пані Люби :-) Як то було приємно! Частинка чогось рідного в далекій від дому землі, а ще то була одна з найсмачніших пасок, які мені доводилось куштувати, така м'яка, як хмаринка. Тітка ще нас тоді так розсмішила: паска була чудесного яскраво - жовтого кольору, от я й почала в голос думати над тим секретним жовтим інгредієнтом, а тітка й каже: "Точно, мені Люба ще казала, що то паска з чимось... чи то з ананасом, чи з гарбузом..." Як потім виявилось, пасочка була морквяна:-) Рецепт дуже простий і не потребує 120 яєць, а всього два, та це не робить її менш смачною. Цього року буду пекти 2 види пасок: бабусину на жовтках і морквяну від пані Люби. Пасок на Великдень забагато ж не буває, особливо, якщо то така смакота:-))))
Для морквяної паски потрібно:
середа, 21 березня 2018 р.
Морквяна паска
Такий мазурек пече моя подруга - полячка Софія. У них з чоловіком своя пекарня - піцерія - гарячий стіл (такий собі смачний заклад "все в одному") недалеко від мого дому. Зазвичай, вони готують типові італійські страви, але перед Великоднем Софія "відривається на повну" і вже традиційно додає до асортименту польську випічку. От минулого року я побачила у них на вітрині новий пиріг і кажу: "Якась така цікава кростата у вас", а Софія дивиться з подивом на мене й відповідає: "Ірі, ти що! То не кростата! То ж наш польський мазурек!" Соромно зізнатись, я раніше й не знала що таке мазурек, як його готують і з чим їдять :-) Тепер знаю, що то смачнючий солодкий пиріг, який можна готувати з безліччю цікавих начинок. Пропоную вам сирний мазурек з варенням, саме такий, як у Софії. Любителі сирників, вам сюди :-)
Для мазурека з сиром і варенням потрібно (для форми 23 см в діаметрі):
неділя, 11 березня 2018 р.
Мазурек з сиром і варенням (Mazurek z serem i dżemem)
Страви з майонезом моя сім'я не їсть майже ніколи. Якось вже давно звикли до салатів, заправлених олією. Але для маминого весняного салату завжди робимо виняток - мій чоловік його просто обожнює! Якось гостювали ми в моїх рідних в Тернополі на Великдень і на столі була ця страва: Роберто не тільки доїв усю тарілку, а й попросив маму приготувати салат наступного дня знову :-) Відтоді вже традиційно щороку готуємо його на Великдень. Салатик дуже легкий в приготуванні, по-весняному свіжий і яскравий, хоча і досить калорійний. Ну, раз на рік на свято можна собі і дозволити (так виправдовується мій чоловік і у випадку з цим салатом таки має рацію:-)). Радо поділюсь рецептом зі всіма любителями смачненького :-)
вівторок, 11 квітня 2017 р.
Мамин весняний салатик
Щороку на Великдень намагаюсь приготувати щось нове, але є й такі страви, які вже давно стали традиційними для моєї сім'ї і без них, якось, навіть свято не свято - всеодно, що великодній кошик без крашанок :-) А, оскільки, ми поєднуємо українські традиції з італійськими, то і страви на Великдень у нас міжнародні :-) Тому, в чистий четвер я завжди з самого ранку замішую тісто на українську паску і печу традиційний італійський сирник (пастьєру). Чоловік же начиняє домашню ковбаску і готує свій "коронний" шоколадний лікер :-) Субота ж - день випікання касатьєлло (традиційного неаполітанського фаршированого хліба), італійської Коломби і бабусиного зайчика. Все це відбувається в проміжках між приготуванням салатів, закусок, канапок, малюванням крашанок, складанням кошика, прибиранням та іншими радісними передсвятковими клопотами :-) Сьогодні поділюсь рецептом бабусиного зайчика. Ще з дитинства обожнюю цю страву і можу їсти її кілограмами - як в холодному вигляді, так і в гарячому :-) Після весілля підсадила на цей "гастрономічний наркотик" і свого італійського чоловіка разом з його родичами! Просто повз таку ароматну смакоту неможливо пройти байдужим. Зайчик смачний в будь-яку пору року, але по-особливому, чомусь, смакує і пахне саме на Великдень :-) Спробуйте і всім веселих свят!
Щоб приготувати бабусин зайчик з фаршу потрібно:
субота, 8 квітня 2017 р.
Великодній зайчик (м'ясний хлібець)
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons