Недавно я впіймала себе на думці, що вже багато років (а може й завжди) сприймаю людей і взагалі навколишній світ через їжу... 😁 Ага, в кожного є свої дивні риси і я тут зовсім не виняток :-) Поясню краще: уявіть собі, що ви заходите в оселю, де усе повітря пронизане ванільним ароматом, а з кухні доносяться вправні стукання ложок, виделок і інших кухонних ''причандальок'', на плиті в банячку щасливо гріється борщ, на пательні шкварчать котлетки, а в духовці підростають солодкі булочки... Така сім'я просто не може, не має права бути нещасливою! Так: в моєму сприйнятті щасливі люди завжди пахнуть ваніліном, або корицею, або лимонною цедрою, а ще часто додаються аромати свіжих спецій, меду і навіть рішучий запах пікантного часничку - то теж ознака щастя. Тільки в люблячої і сповненої позитиву господині вареники виходять не просто грудочками борошна з начинкою, а справжнім витвором мистецтва (хай у них не буде ідеальна форма, чи вони будуть різного розміру - зате в них є найголовніше - вкладена душа і вони неодмінно піднімуть настрій усім, хто їх щасливо поїдатиме). Щаслива, незаклопотана людина ніколи не снідатиме однією кавою, до кави неодмінно має бути ароматна булочка чи печенько, а особливо позитивні люди ще й канапкою на сніданок посмакують :-) Ось так, така проста арифметика в моїй голові і в навколишньому баченні :-) І така теорія мене ще ніколи не підводила. От, наприклад, в тітки мого чоловіка завжди виходять найніжніші в світі ньокки (чи ліниві вареники, як я їх називаю), вони такі, знаєте, м'які-прем'які, наче невагомі хмаринки з досить багатим ''рішучим'' смаком - саме такою є і тітка Джакоміна (на вигляд дуже тендітна ніжна жінка, зате з надзвичайно сильним і завжди оптимістично налаштованим характером) :-) Скільки лінивих вареників я перепробувала за багато років в Італії, а тітчині мені найкращі. Коли їх готуватимете, не забудьте додати хороший настрій, дрібку оптимізму і любов до ближнього - то є три дуже важливі інгредієнти для вдалого результату :-) Смачного!

Покладіть разом усі вказані інгредієнти і замісіть з них тісто (якщо воно надто липке, додайте ще трішки борошна)

Поріжте ''ковбаски'' на шматочки, приблизно 1 - 1,5 см завтовшки (взагалі, тут питання смаку - якщо любите великі ньокки, спокійно нарізайте їх такого розміру, якого бажає ваша душа гурмана)

За допомогою виделки зробіть на кожному лінивому вареничку повздовжні заглибинки: просто ''прокатайте'' ньокки по зубцях виделки. Такі зазубринки потрібні не для естетичного вигляду, а для того, щоб соус краще огорнув готові ньокки

Відваріть в киплячій підсоленій воді до готовності (для цього достатньо 1хв після того, як ньокки спливуть на поверхню води). А потім смакуйте їх з вашим улюбленим соусом, зі сметанкою чи маслом :-)

''Лазанья, то така геніальна річ, вона як торт - зміни начинку і щоразу будеш мати новий витвір мистецтва'', так завжди казав мій свекор і незмінно все життя на Різдво готував лазанью. Не знаю, хто ще має в своєму кулінарному арсеналі стільки різноманітностей тієї страви, як мав він: класична, біла, з грибами, зі шпинатом, сирна, овочева, з лососем... Серед всього того багатства мені, чомусь, найбільше полюбилась лазанья з гарбузом і ковбасками. Ну, гарбуз я люблю в усіх його ''смакових перевтіленнях'' - і в солоних і в солодких, а в поєднанні з ковбасками для грилю взагалі виходить диво - дивне. Додайте ніжність соусу Бешамель і можна забути про будь - які ресторани, бо такої смакоти ніде не знайдете :-)

Приготуйте Бешамель: я готую завжди мою ''ліниву'' версію, яка ні смаком, ні консистенцією не відрізняється від класичного варіанту: просто покладіть разом усі вказані інгредієнти (холодне молоко, сіль, мускатний горіх, масло і борошно)

Приготуйте начинку: в невеликій кількості олії підсмажте подрібнені цибулю, цибулю - порей, моркву і селеру

Долийте води (щоб лиш покрила гарбуз), додайте сіль, перець, паприку і тушкуйте до готовності

Продовжуйте викладати слоями в такому ж порядку: тісто, начинка, тертий сир, доки не закінчаться всі інгредієнти. В кінці полийте лазанью 5 ст.л. молока

Я вам зараз розповім про найсмачніші в світі печені овочі :-) І то без жодного перебільшення, вони направду надзвичайно смачні! Такі, знаєте, і хрумкі, і ніжні, і пікантні, і водночас дуже делікатні. І поєднання ''овочевого букету'' довершене і соус казковий і приготування дуже просте, та й вигляд готової страви ''тішить око'', тож можна з гордістю пригощати такими печеними овочами і гостей :-) Моїм хлопцям страва настільки сподобалась, що їй вдалось частково витіснити з нашого столу улюблену пікантну картоплю. До речі, такі овочі чудово смакують як в гарячому, так і в холодному вигляді. Ароматні трави можете обирати на власний смак і вподобання - від них страва стане ще апетитнішою :-)

Підготуйте брюссельську капусту: розріжте кожну капустину навпіл. Доведіть до кипіння 700мл води, долийте до неї сік половини лимона, додайте 0,5 ч.л. солі і брюссельську капусту. Дайте покипіти 5хв, а потім процідіть (завдяки такому ''фокусу'' капуста втратить значну частину притаманної їй гіркоти)

Картоплю (я її не чищу, лиш гарно мию і витираю серветкою) наріжте середніми шматочками і покладіть до моркви з капустою

Цибулю (для цього рецепту найкраще підійде саме солодка чкрвона цибуля - вона ідеальна в запіканні) наріжте середніми шматочками

Додайте цибую до решти овочів. Сюди ж досипте спеції (каррі, перець, сіль і паприку), додайте часник та олію. Гарно все перемішайте

Кучерява пікантна картопелька в нас вдома -  останній кулінарний ''хіт'' :-) Колись давно - предавно я купила собі овочерізку, таку, знаєте, у вигляді здоровенної стругачки для овочів. Не знаю як воно правильно називається, але те чудо лежало в мене в шухляді без діла вже декілька років. Купуючи ту ''стругачку'' я планувала навчитись вирізати квіти з моркви, огірка і ще хто-зна з чого... овочевого квітникаря з мене не вийшло :-) Зате моєму чоловікові прийшла на думку чудова ідея - приготувати за допомогою тої штукенції кучеряву спіральну картоплю! І то, я вам скажу, просто чудо :-) Заправку я додала свою улюблену. Ми вдома надзвичайно любимо пікантні страви, тож майже до всього додаю паприку, ну і цю страву без неї не уявляю. Хоча, якщо хочете більш делікатного смаку, можете зменшити кількість паприки, або взагалі її не додавати - буде теж смачно :-)

Якщо маєте отаке ''чудо''серед вашого кухонного приладдя, то будете мати ідеальну кучеряву запечену картопельку

Картоплю гарно помийте і витріть серветкою. Чистити її не потрібно. Просто пропустіть її через таку овочерізку, як на фото вище, а потім обережно викладіть картопляні спіральки на деко, застелене пекарським папером

Якщо ж не маєте ''спіралайзера'' (так ту штуку називає мій чоловік:-)) то зовсім не проблема, досить нарізати картоплю (теж нечищену) дуже тоненькими кільцями (я для цього використовую кухонний комбайн) - така картопелька не буде кучерявою, зате вийде не менш смачно

Тепер найважливіше - заправка :-) Саме вона надає такого насиченого, пікантного і неповторного смаку цій страві. Перемішайте олію з перцем, сіллю, паприкою, каррі і часником, пропущеним через прес

Якщо ж готуєте картоплю, нарізану тоненькими колечками, тоді перемішайте її з заправкою, а потім викладіть на деко, застелене пекарським папером (таким чином нарізана картопля не розвалиться при перемішуванні, тож тут можна ''діяти'' спокійно з перемішуванням :-)

Пиріг з гречкою і картоплею попав до нашої сім'ї разом з сусідкою Орисею. Тьотя Орися була ''дитиною асфальту'' - все життя прожила в місті, завзято гризла граніт науки (маючи обидвох батьків - вчителів то було цілком логічно) і кулінарією особливо не цікавилась. А потім доля вирішила внести свої романтичні корективи в одноманітне Орисине життя і послала їй на зустріч сільського парубка Вітю, який своєю простотою і щиросердечністю відразу полонив серце і душу дівчини. Батьки - вчителі не відразу сприйняли ентузіазм доньки, але краще приглянувшись до Віті ''розтанули'' і незабаром пара відгуляла гучне весілля :-) А потім виявилось, що Вітя дуже любить смачно поїсти, а Орися на біду зовсім не вміє готувати. План по вирішенню проблеми взяла на себе Вітина мама: на сімейній раді було вирішено відвезти Орисю на місяць в гості до свекрухи. Час був літній, тепла погода, свіже сільське повітря, домашні овочі і фрукти, щойно видоїне молоко з пінкою - хіба можна знайти краще місце для проведення кулінарних майстер класів! На щастя, Орисі дуже пощастило зі свекрухою, бо то була справді жінка з ангельським терпінням, великим серцем і надзвичайними кулінарними вміннями. ''Кулінарні курси від свекрухи'' почались з приготування базових страв: борщ, вареники, гречаники. Коли ж Орися набила руку, свекруха з блиском в очах промовила ''Сьогодні будемо пекти Вітину улюблену страву - Гречаний пиріг!'' Для Орисі то було диво - дивне, бо раніше такої страви вона ніколи не їла. ''Тільки не називай його Яворівським пирогом'', повела свій монолог свекруха, ''бо як почує мій чоловік, то буде весь день бурчати. Для нього то пиріг його мами, бо яворівський без моркви'', тож для збереження дідових нервів пиріг в родині споконвіку називали просто гречаним. ''Тісто має бути тоненьке, особливо зверху, а начинки треба класти багато, тут вся сіль в начинці'', продовжувався монолог експерта. Пиріг Орися навчилась готувати ідеально, потім тішила ним щонеділі Вітю, і нас пригощала. От тільки мені все ж подобається не лише начинка, а й тісто в цій випічці, тож для мого індивідуального смакового балансу, тісто не роблю прозоро - тонким, а навпаки залишаю його досить відчутним. Ну але то вже на особистий вибір :-) Начинку ж готую строго по Орисиному опису (виходячи з наявності в холодильнику додаю шкварки чи бекон, або шпондер, як його називає Орисина свекруха). Лиш один нюанс змінила на свій розсуд: не люблю цілу гречку в начинці, тож перемелюю її блендером, але то так - мої смакові вибрики. І ще каррі додаю для пікантності. Побачила б те Орисина свекруха, бідна б я була :-) А за рецепт пирога вже багато років їм дуже вдячна.

Приготуйте тісто: (я мішу в хлібопічці, але якщо місити руками, результат буде всеодно пречудовий). Перемішайте разом теплу воду, олію, цукор і сіль (якщо використовуєте свіжі дріжджі, тоді додайте їх сюди ж, а сіль покладіть в кінці до борошна)

Поки тісто підростає, приготуйте начинку: бекон наріжте невеличкими кубиками і підсмажте його в олії до напівготовності (для пісного варіанту пропустіть цей крок)

Гречку теж відваріть в підсоленій воді. Потім я її ще перемелюю блендером (якщо любите цілу гречку в начинці, тоді просто пропустіть цей крок)

Гарно перемішайте картопляне пюре, гречку і бекон з цибулею і морквою. Посоліть, поперчіть, додайте каррі, часник (пропущений через прес) і паприку

Тісто ще раз легенько обімніть і розкачайте до 1см завтовшки (розкачувати слід на дошці або пергаменті, щоб потім можна було його перевернути)

Відріжте лист пергаменту по розміру форми для пирога, накрийте ним пиріг і обережно переверніть догори дном. Таким чином пиріг опиниться на пергаменті ''швом'' донизу. Покладіть його разом з пергаментом у форму, а потім руками дуже обережно примніть поверхню пирога, щоб він зайняв усю форму. Верх пирога змастіть збитим яйцем і наколіть виделкою (для пісного варіанту пиріг змастіть теплою водою)

Випікайте приблизно 40-50хв (до рум'яного кольору) при 180С. Готовий пиріг відразу дістаньте з духовки. Не хвилюйтесь, якщо його поверхня трішки ''надується'' - для цього є один нехитромудрий фокус :-)

Як тільки витягнете пиріг з духовки, відразу накрийте його кухонним рушничком, а поверх нього покладіть прес (в мене в ролі пресу - кухонна дошка і 4 книжки) :-) Залиште так майже до повного вистигання - верх пирога зм'якне, вирівняється і гарно пристане до начинки