Пиріг з гречкою і картоплею попав до нашої сім'ї разом з сусідкою Орисею. Тьотя Орися була ''дитиною асфальту'' - все життя прожила в місті, завзято гризла граніт науки (маючи обидвох батьків - вчителів то було цілком логічно) і кулінарією особливо не цікавилась. А потім доля вирішила внести свої романтичні корективи в одноманітне Орисине життя і послала їй на зустріч сільського парубка Вітю, який своєю простотою і щиросердечністю відразу полонив серце і душу дівчини. Батьки - вчителі не відразу сприйняли ентузіазм доньки, але краще приглянувшись до Віті ''розтанули'' і незабаром пара відгуляла гучне весілля :-) А потім виявилось, що Вітя дуже любить смачно поїсти, а Орися на біду зовсім не вміє готувати. План по вирішенню проблеми взяла на себе Вітина мама: на сімейній раді було вирішено відвезти Орисю на місяць в гості до свекрухи. Час був літній, тепла погода, свіже сільське повітря, домашні овочі і фрукти, щойно видоїне молоко з пінкою - хіба можна знайти краще місце для проведення кулінарних майстер класів! На щастя, Орисі дуже пощастило зі свекрухою, бо то була справді жінка з ангельським терпінням, великим серцем і надзвичайними кулінарними вміннями. ''Кулінарні курси від свекрухи'' почались з приготування базових страв: борщ, вареники, гречаники. Коли ж Орися набила руку, свекруха з блиском в очах промовила ''Сьогодні будемо пекти Вітину улюблену страву - Гречаний пиріг!'' Для Орисі то було диво - дивне, бо раніше такої страви вона ніколи не їла. ''Тільки не називай його Яворівським пирогом'', повела свій монолог свекруха, ''бо як почує мій чоловік, то буде весь день бурчати. Для нього то пиріг його мами, бо яворівський без моркви'', тож для збереження дідових нервів пиріг в родині споконвіку називали просто гречаним. ''Тісто має бути тоненьке, особливо зверху, а начинки треба класти багато, тут вся сіль в начинці'', продовжувався монолог експерта. Пиріг Орися навчилась готувати ідеально, потім тішила ним щонеділі Вітю, і нас пригощала. От тільки мені все ж подобається не лише начинка, а й тісто в цій випічці, тож для мого індивідуального смакового балансу, тісто не роблю прозоро - тонким, а навпаки залишаю його досить відчутним. Ну але то вже на особистий вибір :-) Начинку ж готую строго по Орисиному опису (виходячи з наявності в холодильнику додаю шкварки чи бекон, або шпондер, як його називає Орисина свекруха). Лиш один нюанс змінила на свій розсуд: не люблю цілу гречку в начинці, тож перемелюю її блендером, але то так - мої смакові вибрики. І ще каррі додаю для пікантності. Побачила б те Орисина свекруха, бідна б я була :-) А за рецепт пирога вже багато років їм дуже вдячна.

Приготуйте тісто: (я мішу в хлібопічці, але якщо місити руками, результат буде всеодно пречудовий). Перемішайте разом теплу воду, олію, цукор і сіль (якщо використовуєте свіжі дріжджі, тоді додайте їх сюди ж, а сіль покладіть в кінці до борошна)

Поки тісто підростає, приготуйте начинку: бекон наріжте невеличкими кубиками і підсмажте його в олії до напівготовності (для пісного варіанту пропустіть цей крок)

Гречку теж відваріть в підсоленій воді. Потім я її ще перемелюю блендером (якщо любите цілу гречку в начинці, тоді просто пропустіть цей крок)

Гарно перемішайте картопляне пюре, гречку і бекон з цибулею і морквою. Посоліть, поперчіть, додайте каррі, часник (пропущений через прес) і паприку

Тісто ще раз легенько обімніть і розкачайте до 1см завтовшки (розкачувати слід на дошці або пергаменті, щоб потім можна було його перевернути)

Відріжте лист пергаменту по розміру форми для пирога, накрийте ним пиріг і обережно переверніть догори дном. Таким чином пиріг опиниться на пергаменті ''швом'' донизу. Покладіть його разом з пергаментом у форму, а потім руками дуже обережно примніть поверхню пирога, щоб він зайняв усю форму. Верх пирога змастіть збитим яйцем і наколіть виделкою (для пісного варіанту пиріг змастіть теплою водою)

Випікайте приблизно 40-50хв (до рум'яного кольору) при 180С. Готовий пиріг відразу дістаньте з духовки. Не хвилюйтесь, якщо його поверхня трішки ''надується'' - для цього є один нехитромудрий фокус :-)

Як тільки витягнете пиріг з духовки, відразу накрийте його кухонним рушничком, а поверх нього покладіть прес (в мене в ролі пресу - кухонна дошка і 4 книжки) :-) Залиште так майже до повного вистигання - верх пирога зм'якне, вирівняється і гарно пристане до начинки

Як же я довго шукала ''свій'' шоколадний бісквіт! Стільки перепекла і все не те, то занадто крихкий, то не такий пухкий, як би хотілось, то наче й структура хороша, а смак ніякий... І нарешті НАРЕШТІ я його знайшла :-) Вірніше, він вже давно в мене був (в бабусиному записнику) і просто  терпляче чекав свого часу, а я про те не знала. Добре, що чоловік на свій День народження замовив шоколадний торт і тим знову підштовхнув мене на пошуки ''мого'' бісквіту. Пекти можна як в духовці, так і в мультиварці - результат в обох випадках чудовий. Лиш плакала моя дієта... бо тепер шоколадні торти будуть часто на нашій кухні :-)

Перемішайте борошно з розпушувачем, ваніліном, сіллю, содою і паприкою

Додайте до жовтків з олією какао з водою і збийте усе до однорідного стану

Якщо печете бісквіт в мультиварці, тоді змастіть дно і боки чаші маслом, потім на дно покладіть пекарський папір (виріжте кружечок по діаметру чаші), якщо ж печете бісквіт в духовці, тоді змастіть лиш дно тортівниці маслом і застеліть пекарським папером (стінки нічим не потрібно змащувати)

В мультиварці встановіть режим ''Мультиповар'' і випікайте 1 годину при 130С. Потім виключіть мультиварку і залиште бісквіт в ній на 5хв. Після того витягніть його з чаші і дайте вистигнути вверх дном. В духовці бісквіт слід випікати 40-50хв при 180С і потім залиште його на 5 хв ще постояти у вимкненій духовці. Готовий бісквіт повністю остудіть, загорніть у фольгу і поставте в холодильник на ніч

А далі політ фантазії необмежений :-) Такий бісквіт чудово підходить до будь - якого крему, він дуже легко нарізається і не кришиться. На бажання чоловіка в ролі сиропу-пропитки в нас була кава з ромом, а крем мій улюблений - вершки, маскарпоне, ванілін і нутелла. Усім бажаю гарного настрою і смачних тортиків!

Ой, як той час швидко летить тоді, коли тобі добре... Три тижні в Тернополі з найріднішими серцю людьми промайнули, як мить, і тепер знову треба звикати до буденності далеко від рідного міста. Хоч Рим теж вже давно став мені рідним домом, та в душі я завжди буду тернополянкою. А ті теплі розмови з рідними за великим столом...немає нічого ціннішого в світі... тепер чекатиму наступного літа, щоб знову всіх обійняти :-) Життя, воно таке... з плином днів якось звикаєш і ''втягуєшся'' в буденність, а потім вертаєшся на трішки до рідних людей і місць і знову після того треба час, щоб звикнути до кілометрів, що вас з ними розділяють. Ой, щось мій ностальгічний ліричний відступ затягнувся :-) Я ж хотіла про бабусин печінковий паштет розказати. До нашого приїзду бабуся готується завжди зазадалегідь і старанно готує всі мої найулюбленіші смаколики :-) Серед закусок на столі незмінно щороку красуються канапки з паштетом. Я їх обожнюю! В кулінарному арсеналі моєї бабусі є декілька рецептів печінкового паштету. Люблю їх всіх безмежно і не можу вибрати якийсь один улюблений, тому ділитимусь всіма по черзі:-) Сьогодні на базарі купила печериці і, чомусь, відразу згадався печінковий паштет з грибочками, який стільки разів смакувала в дитинстві, та й зараз бабуся часто нас ним тішить. Колись ми мастили його на чорний хліб, а тепер я ''перейшла'' на грінки і таке поєднання хрумкості і ніжності вийшло ще смачнішим :-) 

Печінки і серця залийте окропом на 5хв (за цей час вони змінять колір - ''посіріють'' і значно втратять свою гіркоту), потім окріп злийте. Відваріть печінки і серця в підсоленій воді до готовності (приблизно 20хв)

Перекладіть печінково-грибну суміш в чашу блендера. Туди ж покладіть варені жовтки, м'яке масло і часник (пропущений через прес). Перемеліть усе блендером до однорідного стану. Смачного :-)

Серед кулінарних спогадів мого дитинства зручно примостився десерт з тертої моркви (мама терла моркву, поливала її медом, збагачувала щіпкою кориці і жменькою родзинок. А потім приходив дідусь і казав: ''Ну як можна їсти той десерт без сметани! І до повної картини додавав ще ложечку сметанки :-) Яка ж то була смакота! Балкон бабусі з дідусем на п'ятому поверсі був ще незасклений і то було моє улюблене місце-ресторан. Бо вигляд з балкону був просто казковий: з нього було видно і тернопільське озеро, по якому повільно плив катер, і височезні дерева з парку, і 12 школу з її яблучно - горіховим садком, і моїх друзів, які грались в дворі і сусідку тьоту Люду, яка розвішувала щойно випраний одяг на своєму балконі і розповідала нам тисячу цікавих історій. А потім, якось, бабуся вирішила ''підняти'' мій морквяно-сметанний десерт на вищий рівень і перетворила його в смачнючий пиріг :-) Бабуся все життя пропрацювала кондитером і ''перетворення всього в пироги'' стало вже її  професійним ''пунктиком'' :-) Мушу зізнатись то їй чудово вдається, а пиріг дуже полюбився всій нашій сім'ї і от вже скільки років його печемо і їмо з задоволенням :-)

Приготуйте начинку: грубо натерту моркву покладіть в пательню разом з 2 ст.л.цукру і лимонним соком. Сюди ж долийте 0,5 склянки води

Коли морква вистигне, додайте до неї родзинки, подрібнені горіхи, ванілін, корицю і терту лимонну цедру

Випікайте пиріг 40-50хв при 180С. Потім обов'язково дайте йому повністю вистигнути. Смачного :-)