Не люблю магазинне вівсяне печиво, чи то я його в дитинстві переїла (в дитячому садку нам його, чомусь, щодня давали разом зі склянкою молока), чи просто такі мої забаганки, та серед усіх видів сухариків магазинне вівсяне для мене чи не на останньому місці... Зовсім інша справа, коли мова йде про бабусине вівсяне печиво. Скільки б його не їла - ніколи не набридає, навпаки - важко зупинитись :-) Обожнюю його легкий ванільний аромат з витонченим смаком кориці. А якщо ще додати родзинки, в'ялені вишні або шоколадні краплі, тоді краще місити відразу подвійну порцію - вмить зникне зі столу.

Додайте до масла мелену вівсянку і трішки її "підсмажте", постійно помішуючи (не довго, хвилини 3 - 4). Потім зніміть з вогню і дайте вистигнути

Сюди ж покладіть масло, що залишилось (не топлене, просто кімнатної температури), цукор і перемішайте до утворення крихт

Відразу розкачайте тісто в пласт завтовшки 0,5см і повирізайте печенька. Викладіть їх на деко на відстані одне від одного

Нагрійте духовку до 180С і випікайте вівсяне печиво впродовж 20 хвилин. Смачного :-)

Є в мене на кухні одна "смачна" шухляда, в якій я зберігаю свої скарби: улюблений білий чай, варення з журавлини, пахучі зернятка кардамону, фісташки і шоколад з м'ятою "After Eight". Як тільки один з тих смаколиків закінчується, я відразу йду до магазину і поповнюю запаси (от така в мене дивна звичка :-) Найшвидше зникає з шухляди м'ятний шоколад, особливо влітку, коли на вулиці так спекотно і хочеться чогось освіжаючого і водночас не банального. Якось настільки полюбилось те м'ятно - шоколадне поєднання, що я шукаю його всюди: в морозиві, в молочному коктейлі, а недавно відкрила для себе неймовірно смачне м'ятно - шоколадне печиво. У ньому незвичайне все: яскравий колір, казково - свіжий аромат, ніжна структура і немає абсолютно нічого лишнього... усім любителям ароматної м'яти і вишуканого чорного шоколаду присвячується :-)

От від всього могла б відмовитись (я про їжу:-)), крім солодкого. То моя невиправна слабинка, з якою я вже й перестала боротись і шматок хрумкого пирога з варенням проміняю хіба на пухкий солодкий пиріжок (і то виключно в крайньому випадку) :-) А тут прийшла, якось, до мене на чай моя подруга Еліза - особа дуже цікава, незвичайна і страшенна любителька кулінарних експериментів. Один зі своїх нових смачних винаходів у формі ароматного печива вона й принесла мені "на пробу". Хоч печиво й зовсім без цукру, мед і цукати (я ж найбільше люблю його з в'яленими вишнями) надають йому такої ледь вловимої і дуже приємної "солодкості", що цукор тут був би зовсім зайвий. А те, що такий десерт приготований з цільнозернового борошна, робить його ще кориснішим. От ніколи б не подумала, що я - страшенна солодкоїжка, "підсяду" на таку "нецукрову" випічку. Раніше, я намагалась уникати меду у випічці (багато джерел стверджують, що при нагріванні він стає шкідливим, і навіть токсичним), але дякувати Богу, наука на місці не стоїть і розвіює багато необгрунтованих "міфів" (мед при обробці високими температурами втрачає багато корисних властивостей, але аж ніяк не стає токсичним. І навіть після втрати корисних елементів, він все ж кращий і корисніший підсолоджувач, ніж білий рафінований цукор). Якщо шукаєте десерт, який можна їсти зі спокійною душею, вам сюди :-)

Мабуть, серед усього печива кантуччі для мене на першому місці. Обожнюю занурювати це печенько в горнятко з теплим чаєм і той момент, коли досить твердий по своїй природі сухарик вбирає в себе гарячі краплинки, віддаючи натомість неймовірний ванільно-лимонний аромат... а потім, надкусивши шматочок того смакового дива потрапляєш до чайно - лимонно - мигдального раю...  Мій чоловік, як більшість італійців,  замість чаю поєднує кантуччі з типовим тосканським десертним вином Він Санто і такий дует теж смакота ще та! Занурте кантуччі в тепле молоко чи каву, і отримаєте ще іншу насолоду :-)  

Уже традиційно щороку дарую друзям пакуночки з домашніми солодощами на Різдво. Цього року вирішила презентувати своє улюблене вівсяно - шоколадне печиво, от сиділа й думала, як би то його оригінально загорнути, аж тут ідея прийшла сама :-) В одній з телепередач розповідали, що цього року модно дарувати усе в баночках. От і я, щоб не відставати від моди, вирішила подарувати друзям не банальне (хоч і дуже апетитне) печиво в торбинці, а таку-собі смачну солодку баночку :-) Вся "сіль" полягає в тому, що інгредієнти, необхідні для приготування печеньок викладаються слоями в баночку. Виходить не тільки оригінальний і смачний, а ще й дуже красивий подаруночок. Здивуйте своїх рідних і друзів :-)

Для вівсяно - шоколадного печива потрібно:

Як же я люблю рогалики... всякі: дріжджові, пісочні, з начинкою і без, солоні, солодкі. А ще жити не можу без сухофруктів! Завжди тримаю вдома запаси чорносливу і кураги. От і вчора так захотілось чогось солодкого з сухофрукатами. Як завжди за рецептом "полізла" до своєї "кулінарної Біблії" - бабусиного записника. Там і знайшла цю смакоту - пісочні рогалики від пані Аліни. Пані Аліна - полячка, з якою колись товаришувала бабуся. Вони з бабусею часто їздили одна до одної в гості і обмінювались не лише подарунками, а й рецептами. Ще з дитинства обожнюю польську випічку. Сьогодні мої хлопці питимуть чай з польськими рогаликами :-) Усім смачного!

Для пісочних рогаликів потрібно: