Поділіться рецептом :-)

з вишнями
ягодянка

Я от собі подумала, що кожного року у ''вишневий'' період забуваю поділитись з вами рецептом такої пресмачної смакоти з невигадливою і водночас дуже рідною серцю назвою :-) Сьогодні мова піде про Ягодянку! На Тернопільщині такою стравою, мабуть, мало кого здивуєш. Хто в моїх краях провів дитинство в теплих бабусиних обіймах, той, напевно, як і я влітку часто смакував прохолодною ягодянкою, закусуючи її шматком хліба (я найбільше любила її з солодкуватим батоном). Ягодянка завжди незмінно залишала довколо мого рота світло рожеві вуса, які я безтурботно витирала рукою (ще більше їх розмазуючи на обидві щоки) і летіла до друзів гратись :-) На ягодянці виросло багато поколінь моєї сім'ї, рецепт настільки досконалий, що з роками до нього додалась лиш кориця (і то, лиш через мою величезну любов до неї і бажання додати її до всіх можливих страв), а назва ''модернізувалась'' і прабабусина Ягодєнка стала Ягодянкою. Класична ягодянка вишнева, але в неї є багато смачних ''родичів'': ябчанка (замість вишень покладіть яблука), а ще можна зварити смачнючу ягодянку зі смородини, з чорниць, з лісових ягід! Буде завжи смачно. Головне дати готовій страві настоятись і охолонути. До того ж, дякуючи консервованим і мороженим ягодам, смакоту можна готувати цілий рік :-)

Для ягодянки потрібно:
  • 1,5 літри води
  • 500г вишень (свіжих, морожених або консервованих)
  • 500мл молока
  • 60г борошна
  • 8 ст.л. цукру
  • ванілін
  • щіпка кориці
Вишні почистіть від кісточок, залийте водою, додайте цукор, доведіть до кипіння і варіть 5 хвилин


Поки вишні варяться, перемішайте холодне молоко з борошном і ваніліном


Долийте молоко з борошном до вишневого компоту (я завжди наливаю молочно - борошняну суміш через ситечко, щоб не було зайвих грудочок), додайте корицю, доведіть знову до кипіння і, час від часу помішуючи, варіть ше 10хв. Дайте готовій ягодянці повністю вистигнути, найкраще вона смакує саме після того, як настоїться. Смакуйте зі скибочкою хліба, з солодкою булочкою чи просто так - ягодянка смачнюча і сама по собі :-)

медове печиво

От від всього могла б відмовитись (я про їжу:-)), крім солодкого. То моя невиправна слабинка, з якою я вже й перестала боротись і шматок хрумкого пирога з варенням проміняю хіба на пухкий солодкий пиріжок (і то виключно в крайньому випадку) :-) А тут прийшла, якось, до мене на чай моя подруга Еліза - особа дуже цікава, незвичайна і страшенна любителька кулінарних експериментів. Один зі своїх нових смачних винаходів у формі ароматного печива вона й принесла мені "на пробу". Хоч печиво й зовсім без цукру, мед і цукати (я ж найбільше люблю його з в'яленими вишнями) надають йому такої ледь вловимої і дуже приємної "солодкості", що цукор тут був би зовсім зайвий. А те, що такий десерт приготований з цільнозернового борошна, робить його ще кориснішим. От ніколи б не подумала, що я - страшенна солодкоїжка, "підсяду" на таку "нецукрову" випічку. Раніше, я намагалась уникати меду у випічці (багато джерел стверджують, що при нагріванні він стає шкідливим, і навіть токсичним), але дякувати Богу, наука на місці не стоїть і розвіює багато необгрунтованих "міфів" (мед при обробці високими температурами втрачає багато корисних властивостей, але аж ніяк не стає токсичним. І навіть після втрати корисних елементів, він все ж кращий і корисніший підсолоджувач, ніж білий рафінований цукор). Якщо шукаєте десерт, який можна їсти зі спокійною душею, вам сюди :-)

Для медового печива з цільнозернового борошна потрібно:
сирник з маком

Є в нас вдома спеціальний "весільний" записник, який для мене є своєрідною скринькою зі скарбами (і безцінними спогадами). Туди бабуся роками старанно записувала рецепти весільної випічки. І хоч той зошит вже давненько припадає пилом (колись бабуся чи не щовихідних пекла гори пляцків на різні весілля, тепер же роки беруть своє, та й "мода помінялась")... а тоді, кільканадцять років тому,  пам'ятаю, як ми часто їздили на весілля до родичів у село. Для мене саме весілля в селі були якимось надзвичайним таємничим дійством, коли усі господині села брали свої зошити з переписами, зносили кльоші і інший посуд (перед тим старанно помітивши кожну тарілку, щоб після весілля не переплутати де чиє) і поки чоловіки складали шалаш і вудили ковбаси, жінки творили на кухні чудеса :-) Для мене - дитини те все дійство виглядало, як найважливіше у світі кулінарне змагання на найвправнішу господиню з призом у вигляді похвали від "щасливо - поїдаючих - ті - пляцки - гостей" на зразок "Цей сирник пекла Галина, Василева жінка, ото господиня!" Я тоді була зовсім малою, але мені завжди вділяли найцікавішу роль - доїдати обрізки пляцків (я ще й періодично на вулицю бігала, де вудили ковбаси, щоб і там щось перекусити)! Ех, скільки я тоді всього перепробувала.  Ото сиділа я собі між господинями, жувала пляцки з ковбасою і слухала їх розмови. Кожна господиня на весілля намагалась роздобути якийсь новий супермодний і екзотичний рецепт. Найбільше в тому плані пощастило Марійці Миколішинці (так казали господині і мені ті слова до сьогодні сидять в голові :-)), бо "двоюрідна сестра племінниці її свекрухи" (щось в тому роді :-)))) після війни переїхала до Сполучених Штатів, і, як казали господині: "Миколішинці йде Америка!" Не впевнена, що з подарунками з іншого континенту родичка передавала Марійці кулінарні переписи, але жінкам так подобались Марійчині рецепти, що усі в неї їх переписували, додаючи до кожної назви слово "американський", так у нашому селі стали супер популярними "М'ясо по - американськи", "Американський печінковий паштет", "Американський сливовий пляцок" і ще багато чого іншого (цікаво,чи самі американці коли - небудь ту смакоту куштували :-))) Серед тих екзотичних рецептів був Марійчин Королівський сирник, який господинці теж охрестили "американським". Не буду вдаватись в історію і місце походження того пирога, бо то, як на мене, не має значення. Головне, що то така смакота виходить, що його неможливо забути. Той сирник багато років прикрашав весільні кльоші і першим з них зникав. Він багатий на вигляд і на смак (в начинці і сир, і мак, і вишні), а верх пирога прикрашає смачнюча хрумка посипка (яку тепер модно називати екзотичним терміном "штрейзель"). Не знаю, коли знову попаду на весілля, як ті, що були багато років тому... а от сирник такий печу на усі свята. Хай там мода (в тому числі й кулінарна) змінюється, деякі речі з роками стають ще смачнішими...

Для королівського сирника потрібно:

Поділіться рецептом :-)



Ми в Instagram

© Італійські голубці. Design by FCD.