Поділіться рецептом :-)

з вишнями
медове печиво

От від всього могла б відмовитись (я про їжу:-)), крім солодкого. То моя невиправна слабинка, з якою я вже й перестала боротись і шматок хрумкого пирога з варенням проміняю хіба на пухкий солодкий пиріжок (і то виключно в крайньому випадку) :-) А тут прийшла, якось, до мене на чай моя подруга Еліза - особа дуже цікава, незвичайна і страшенна любителька кулінарних експериментів. Один зі своїх нових смачних винаходів у формі ароматного печива вона й принесла мені "на пробу". Хоч печиво й зовсім без цукру, мед і цукати (я ж найбільше люблю його з в'яленими вишнями) надають йому такої ледь вловимої і дуже приємної "солодкості", що цукор тут був би зовсім зайвий. А те, що такий десерт приготований з цільнозернового борошна, робить його ще кориснішим. От ніколи б не подумала, що я - страшенна солодкоїжка, "підсяду" на таку "нецукрову" випічку. Раніше, я намагалась уникати меду у випічці (багато джерел стверджують, що при нагріванні він стає шкідливим, і навіть токсичним), але дякувати Богу, наука на місці не стоїть і розвіює багато необгрунтованих "міфів" (мед при обробці високими температурами втрачає багато корисних властивостей, але аж ніяк не стає токсичним. І навіть після втрати корисних елементів, він все ж кращий і корисніший підсолоджувач, ніж білий рафінований цукор). Якщо шукаєте десерт, який можна їсти зі спокійною душею, вам сюди :-)

Для медового печива з цільнозернового борошна потрібно:
сирник з маком

Є в нас вдома спеціальний "весільний" записник, який для мене є своєрідною скринькою зі скарбами (і безцінними спогадами). Туди бабуся роками старанно записувала рецепти весільної випічки. І хоч той зошит вже давненько припадає пилом (колись бабуся чи не щовихідних пекла гори пляцків на різні весілля, тепер же роки беруть своє, та й "мода помінялась")... а тоді, кільканадцять років тому,  пам'ятаю, як ми часто їздили на весілля до родичів у село. Для мене саме весілля в селі були якимось надзвичайним таємничим дійством, коли усі господині села брали свої зошити з переписами, зносили кльоші і інший посуд (перед тим старанно помітивши кожну тарілку, щоб після весілля не переплутати де чиє) і поки чоловіки складали шалаш і вудили ковбаси, жінки творили на кухні чудеса :-) Для мене - дитини те все дійство виглядало, як найважливіше у світі кулінарне змагання на найвправнішу господиню з призом у вигляді похвали від "щасливо - поїдаючих - ті - пляцки - гостей" на зразок "Цей сирник пекла Галина, Василева жінка, ото господиня!" Я тоді була зовсім малою, але мені завжди вділяли найцікавішу роль - доїдати обрізки пляцків (я ще й періодично на вулицю бігала, де вудили ковбаси, щоб і там щось перекусити)! Ех, скільки я тоді всього перепробувала.  Ото сиділа я собі між господинями, жувала пляцки з ковбасою і слухала їх розмови. Кожна господиня на весілля намагалась роздобути якийсь новий супермодний і екзотичний рецепт. Найбільше в тому плані пощастило Марійці Миколішинці (так казали господині і мені ті слова до сьогодні сидять в голові :-)), бо "двоюрідна сестра племінниці її свекрухи" (щось в тому роді :-)))) після війни переїхала до Сполучених Штатів, і, як казали господині: "Миколішинці йде Америка!" Не впевнена, що з подарунками з іншого континенту родичка передавала Марійці кулінарні переписи, але жінкам так подобались Марійчині рецепти, що усі в неї їх переписували, додаючи до кожної назви слово "американський", так у нашому селі стали супер популярними "М'ясо по - американськи", "Американський печінковий паштет", "Американський сливовий пляцок" і ще багато чого іншого (цікаво,чи самі американці коли - небудь ту смакоту куштували :-))) Серед тих екзотичних рецептів був Марійчин Королівський сирник, який господинці теж охрестили "американським". Не буду вдаватись в історію і місце походження того пирога, бо то, як на мене, не має значення. Головне, що то така смакота виходить, що його неможливо забути. Той сирник багато років прикрашав весільні кльоші і першим з них зникав. Він багатий на вигляд і на смак (в начинці і сир, і мак, і вишні), а верх пирога прикрашає смачнюча хрумка посипка (яку тепер модно називати екзотичним терміном "штрейзель"). Не знаю, коли знову попаду на весілля, як ті, що були багато років тому... а от сирник такий печу на усі свята. Хай там мода (в тому числі й кулінарна) змінюється, деякі речі з роками стають ще смачнішими...

Для королівського сирника потрібно:

Поділіться рецептом :-)



Ми в Instagram

© Італійські голубці. Design by FCD.