Шоколадне морозиво завжди було моїм улюбленим :-) Пам'ятаю, ще в далекому дитинстві мама давала мені 20 копійок і я, щаслива - прещаслива, бігла в найближчий продуктовий магазин "Темп", щоб купити ту райську насолоду під назвою "Шоколадний пломбір у вафельному стаканчику"! Хто тоді звертав увагу на те, що морозиво продавалось без упаковки, вафельні стаканчики часто склеювались у ящику між собою і рідко-коли були хрумкими... головне, що пломбір всередині був смачнююююючий! Тепер такого немає... Скільки не перепробувала, а ніяк не могла знайти саме того смаку і консистенції. А потім рецепт сам знайшовся в інструкції до морозивниці (яку чоловік подарував мені на День народження) :-) Морозиво і справді дуже нагадує саме те, з дитинства. Ще й готується легко і з простих, а головне НАТУРАЛЬНИХ складників. Робити його можна як у морозивниці, так і без неї. Спробуйте і смачного!
пʼятниця, 19 травня 2017 р.
Овочевий гарнір з моркви, горошку і кукурудзи (Contorno di carote, piselli e mais)
Вчора на вечерю так захотілось чогось яскравого, легкого і корисного... Роберто запік в духовці рибу і до неї не вистачало лише гарніру. Звичний салат з огірків і помідорів вже давно проївся, страви з картоплі зовсім не асоціювались з легким романтичним настроєм, а душа гурмана вимагала чогось нового - зі мною таке часто буває :-) Ідея знайшлась в кулінарному журналі: по - літньому яскравий овочевий гарнір дивився на мене з фото і від нього так і віяло легкістю! А як він чудово поєднався з печеною рибою - краще і не придумаєш :-) Смачного!
Вчора мої хлопці посадили мене перед телевізором, а самі закрились на кухні і наказали мені ні в якому разі туди не заходити - там вони готували мені сюрприз до Дня матері :-) По аромату ваніліну і лимона, що заповнили всю квартиру я здогадалась, що сюрприз буде солодким, і моя душа солодкоїжки "танцювала" від щастя! (А нудна практична сторона мого характеру вже подумки відмивала всю кухню після приготування "сюрпризу": мої хлопці люблять готувати, але частенько забувають після себе потім прибрати). Та, коли мої джентельмени принесли мені свій шедевр - подарунок, (та ще й кухню всю відмили), я втратила дар мови! Навіть уявити не могла, що вони приготують таку СМАААААААКОТУ. Та ще й пофотографували весь процес для блогу! Ну, просто не можу не похвалитись і не поділитись рецептом - до вашої уваги "Зелений торт зі шматочками шоколаду" від моїх Роберто і Алессіо :-)
Я до минулого понеділка вважала вафельницю (ту, на якій готують вафельні трубочки) геніальним радянським винаходом, поки не побачила її на кухні в моєї знайомої італійки Луізи! Виявляється, і в Італії (а саме в області Абруццо) готують дуже смачні вафлі. Луіза пообіцяла мені, що пошукає рецепт в своєму записнику. Ну, подумала я, пообіцяла та й забуде і доведеться мені самій шукати, як то ті італійські коржики готувати. Але вечером Луіза принесла мені ''наглядний приклад'' - вона спеціально для мене напекла смачнючих лимонних вафель! (Ну і рецепт на клаптику паперу написала :-) Яка ж то смакота ... лимонний смак в поєднанні з ванільним ароматом ... Ми так всю порцію відразу і з'їли. Після того я спробувала приготувати такі ж вафлі з апельсиновою цедрою та мигдальною есенцією - теж вийшло дуже смачно. Мабуть, треба частіше ходити на кухню до знайомих, може ще щось нове для себе відкрию, а потім і з вами поділюсь :-)
В суботу ходили ми на перше причастя до донечки наших кумів. Після церкви святкування перейшло до затишного ресторану на березі озера. Скільки ж там було смакоти!!! Мені б вистачило одних закусок, а після них ще були 2 перші страви, 2 другі і десерти, десерти :-))))) Мабуть, почну з закусок - серед різних срав на столі красувалась ось така фокачча з цибулею і беконом. Мене в ній вразило тісто - надзвичайно ніжне і м'яке (потім я випитала секрет - воно було приготоване на картопляному пюре), а ще смачнюча начинка: злегка припечена цибулька, яка зовсім не мала сильного цибулевого запаху і смаку, а навпаки була дуже ніжною і делікатною, а всю цю смакову симфонію довершував аромат бекону. Уммммм... не дивно, що фокачча зникла зі стола майже миттєво! Рецепт я випитала там же в ресторані (як кажуть, не відходячи від каси). Радо поділюсь ним зі всіма :-)
Моя свекруха народилась на Мальті. На тому крихітному, але такому прекрасному острові досі живуть її сестри з дітьми, внуками і правнуками. Ми ж кожного літа їздимо до них в гості. І, окрім унікальних історичних пам'яток (на які Мальта просто багатюща) і райської природи, щоразу відкриваємо для себе нові місцеві смаколики. Деякі тамтешні страви нам настільки полюбились, що мальтійські тітки мого чоловіка вже традиційно готують їх для нас, коли ми в них гостюємо. Без мальтійських пампухів з полуничним повидлом не обходиться жоден сніданок! Ті м'які солодкі клубочки настільки смачні, що важко зупинитись і не з'їсти всі відразу. Готувати мальтійські пончики мене навчила племінниця моєї свекрухи Четтіна. Тепер ми частенько і вдома тішимо себе тими смаколиками. І, хоча, світ здається таким великим і різнобарвним, насправді щось схоже є в кожній культурі і країні: мальтійські пампухи дуже нагадують мені бабусині, і через те, я люблю їх ще більше!
Для мальтійських пончиків з варенням потрібно:
В бабусиному записнику є багато рецептів різних пирогів і завиванців. Просто наша сім'я солодкоїжок дуже любить дріжджову випічку, а бабуся Марія завжди готова нас побалувати чимось новим, пухкеньким та ще й з начинкою :-) Завиванець з маком і родзинками пречудово смакує зі склянкою молока або горнятком ароматного чаю. А назву "Четвірочка" ми колись давно вигадали самі - пиріг складається з 4-ох завиванців, які потім формують один високий солодкий хлібець. Випічка виходить настільки ароматною і ніжною, що рука так і тягнеться за наступним шматочком! А його цікавий вигляд завжди милує око :-) До речі, готовий завиванець я нарізаю на порційні шматочки і заморожую, а потім досить розігріти в духовці і будете мати свіжу випічку до сніданку.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons