Так мені захотілось бородинського хліба... ну дуже сильно захотілось... і де його знайти в Римі... особливо серед тижня (бо на вихідних інколи ту пряну смакоту можна купити в наших шоферів і то, якщо встигнути, бо бажаючих дуже багато). Добре, що бабуся колись давно навчила мене пекти домашній, як ми його називали "майже бородинський" хліб. За смаком він дещо відрізняється (зовсім трішки) від свого оригінального "родича", але виходить таким же ароматним і смачним. Бабуся завжди тримала на кухні запаси солоду (як тільки запаси починали меншати, ми з дідусем відразу йшли на базар їх поповнювати). Я ніяк не могла зрозуміти, чому солод має саме таку назву, бо ж на смак він майже не солодкий, а навпаки, гіркуватий :-) Але саме та "субстанція" в поєднанні з букетом спецій і робить бородинський хліб таким незвичайним. Обожнюю його з маслом або вершковим сиром, такий контраст пряного і ніжного смаків, як на мене, просто ідеальний. Дідусь ту всю картину доповнював ще шматочком сала, я ж (нехай вибачать мені всі щирі салопошановувачі) ніколи сала не любила... мій чоловік часто з того приводу жартує: він - єдиний на планеті італієць, який зовсім не любить каву, а я - єдина "салонелюбива" українка... А аромат домашнього бородинського хліба ... тут слова зайві! Усім бажаю пряно - солодкого настрою і тепла в душі :-)

Перемішайте теплий чай, мед і додайте дріжджі

Дайте ще постояти 1 годину в теплому місці (за бажанням можна посипати зернятами коріандру)

Випікайте хлібчик впродовж 40 - 50хв при 200С. Готовий дістаньте з духовки і відразу накрийте кухонним рушничком

 

Колись давно, років 100 тому :-) ми з чоловіком випадково потрапили на міжнародний фестиваль вуличної їжі. Я завжди з превеликим задоволенням (ну і, звичайно, в межах розумного) "поїдаю" різні місцеві канапки - булочки - фаршировані хліби - котлетки - пиріжки, які своїм ароматом наповнюють вулицю, де їх продають і збирають чималу чергу бажаючих поласувати тою смакотою. А тут нам випала така дивовижна нагода спробувати не лише італійську вуличну їжу, а "вуличні шедеври" з різних куточків світу! Сьогодні розкажу про смачнючі пиріжки, які на тому фестивалі готував турецький кухар: на очах в цікавої публіки він завзято місив тісто, закручував його в своєрідні човники (на зразок хачапурі), на здоровенній пательні тушкував м'ясну начинку, щедро приправивши її спеціями і зеленню, потім начиняв нею ті човники, посипав тертим сиром, складав на величезне деко і запікав у печі... аромат тієї начинки досі пам'ятаю :-) А його пиріжки (які він гордо називав Турецькою піцою) смакували просто казково! Настільки казково, що я простояла три заходи приготування пиріжків, щоб запам'ятати що і скільки він додавав, як місив тісто і готував начинку і як ту піцу закручував :-) В інтернеті й книжках дуже багато рецептів турецької піци, але я шукала саме той, з фестивалю, у тих пиріжків тісто було якесь особливе - таке ніжне і високе. Методом "проб і помилок" я нарешті вивела свою формулу :-) Усім любителям пиріжків, піци і смачної начинки присвячується!

Для пиріжків з фаршем потрібно:

(Тісто):

Для тіста покладіть разом яйця (злегка збиті виделкою), олію, йогурт і теплу воду

Досипте борошно (500г, якщо тісто буде дуже липнути до рук, додайте ще 100г) і сіль. Замісіть еластичне тісто, зробіть на ньому надріз у формі хрестика

Поки тістечко підростає, приготуйте начинку: подрібніть цибулю і підсмажте її до прозорості в олії

Відрузу ж додайте паприку, гірчицю, петрушку, часник (пропущений через прес), томатну пасту, сіль і перець. Накрийте кришкою (якщо необхідно, долийте 0,5 склянки води) і тушкуйте до готовності

Посипте тертим сиром, а краї кожного пиріжка змастіть яйцем, що залишилось

Вчора по телевізору на одному з кулінарних каналів варили суп з баклажанів. От я собі й подумала: суп з кабачків я вже їла, суп з гарбуза теж, мінестроне вже давно "прижився" в нашій хаті, а от про баклажанний суп я навіть не чула раніше. А молодий симпатичний чоловік, який готував той суп так апетитно і з ентузіазмом приповідав, готуючи, що мені здавалось, наче аромат тієї страви через екран доходив до моєї кухні :-) І так мені тої смакоти овочевої захотілось, що не було іншого вибору, як негайно зварити усе за рецептом з телевізора. Люблю легкі супи, тому у мене - варіант, приготований на воді. Для більш ситної страви зваріть супчик на бульйоні з м'яском.

Поріжте баклажан середніми кубиками, посоліть і залиште на 20 хвилин. Потім промийте під протічною водою і гарно процідіть, злегка відтиснувши

Залийте усе водою або бульйоном (знадобиться приблизно 1,5 літра). Варіть на середньому вогні 30 - 40 хвилин

Приправте суп сіллю, перцем, додайте цукор, ваші улюблені спеції і часник (пропущений через прес)

Якщо говорити про груші і їх смакове поєднання з іншими інгредієнтами, для мене, без сумнівів, ідеальним є моє улюблене "солодке тріо": груші - кориця - шоколад. Ці три "смакоти" просто чудово доповнюють одна одну, а якщо викласти їх в ролі начинки на пісочне тісто, вийде один з найсмачніших фруктових пирогів в моїй домашній кулінарній колекції :-) Ніжність груш, пікантність кориці і багатство шоколаду творять щось неймовірне... готовий пиріг слід залишити до повного вистигання, а потім поставити хоча б на годинку в холодильник - тоді усі смаки "подружаться" і смак стане ще вишуканішим :-)

Для тіста покладіть разом борошно, цукор, цедру, ванілін, щіпку солі і розпушувач. Перемішайте

Тісто з холодильника тоненько розкачайте і викладіть у форму з бортиками. Наколіть виделкою низ і краї тіста

Пісочне печиво подрібніть (найзручніше це зробити за допомогою кухонного комбайну або ж звичайної качалки для тіста - покладіть печиво в пакет і "пройдіться" по ньому качалкою)

Груші почистіть, наріжте невеличкими кубиками і викладіть їх поверх подрібненого печива

На груші викладіть шоколадні краплі або подрібнений гіркий шоколад

Дайте повністю вистигнути (найкраще пиріг смакує саме холодним з холодильника) і пригощайтесь. Дякую, що завітали :-)