Поділіться рецептом :-)

БЕЗ ВИПІКАННЯ
молочне желе десерт

Любов до ''Битого скла'' в мене ще з дитинства... Хоча ні, радше, зі студентських років, бо саме на той час припав ''пік'' моди на  той яскравий десерт з цікавою консистенцією і незвичним виглядом. Без нього не минав жоден День народження моїх друзів, на Великдень, Новий рік і інші свята ми незмінно і традиційно ''били шкельця'' :-) В нас вдома навіть була спеціальна здоровенна тортівниця, яку використовували лиш для того десерту. І, знаєте, вже стільки років минуло, а ''Бите скло'' і далі залишилось для мене  десертом номер 1 :-) Я навіть свою свекруху - мальтійку на нього ''підсадила'', щоразу, коли вона в нас гостює, просить приготувати для неї ''Broken glass'' :-) Впевнена, що кожна господиня має свої пропорції для ''Битого скла'' (як у випадку з варениками чи борщем, хтось в десерт додає ще фрукти, наприклад), поділюсь з вами своїм рецептом, який колись давно бабуся принесла з роботи і він назавжди полонив наші серця своєю ніжністю :-)

Для ''Битого скла'' потрібно:
  • 3 упаковки галяреток різних кольорів (за бажанням, звісно, можете приготувати желе і з фруктового соку, то все на особистий вибір. Мені ''Бите скло'' ідеально смакує саме з готовими галяретками, хай то не входитиме в рамки здорового харчування, але заміняти галяретки соком з желатином в цьому десерті я вперто відмовляюсь, бо тоді смак з мого дитинства розвіється в невідомому напрямку і десерт втратить свою особливість :-))
  • 500г молока
  • 500г сметани (в Італії я її замінюю вершками Panna da cucina)
  • 25г желатину (звичайного в порошку), якщо використовуєте листковий желатин, тоді прочитайте на упаковці скільки грам такого желатину потрібно на 1 літр рідини
  • 1 склянка цукру (звичайна склянка на 250мл)
  • 200г шоколадного печива або крекеру
Галяретки приготуйте згідно з інструкцією на упаковці (лиш кількість вказаної води зменшіть на 20г, в мене було вказано залити порошок для желе 400мл води, тож необхідно взяти 380мл) і дайте їм добре застигнути


Сметану перемішайте з цукром (можна збити й міксером, але я не бачу в тому потреби, тож просто перемішую все вінчиком)


В гарячому молоці розчиніть желатин


Коли молоко трішки вистигне, додайте його до сметани з цукром і знову гарно все перемішайте


Застигле желе наріжте середніми кубиками і додайте його до молока зі сметаною (коли вони будуть повністю холодні!)


Печиво або крекер поламайте


Додайте його до десерту і перемішайте (''втопити'' печиво в молоці зі сметаною не вдасться, воно всеодно буде вперто плавати на поверхні, зате коли десерт застигне, печиво утворить на поверхні цікавий орнамент і додасть кольору загальній картині :-))


Перелийте десерт у велику ємкість і залиште в холодильнику до повного застигання (я завжди залишаю на цілу ніч)


Ну, нарешті, можна поринути в ніжний смак ''Битого скла'', занурити ложечку в ту неймовірну ніжність і насолоджуватись :-)))))

суголі

Коли я була маленькою, мама щороку возила мене на море, досі пам'ятаю пансіонат "Троянда", в який дідусь кожного літа діставав нам путівку. Ніколи не забуду, як ми наловили ціле відро криветок, а потім разом з сусідами по пансіонатній хатинці їх їли цілий вечір, а ще, окрім щорічного дитячого свята Нептуна, теплих лагідних хвиль і золотого піску, чомусь, в пам'яті закарбувалась пансіонатна їдальня :-) Я її обожнювала! Завжди сідала за стіл і чекала, що ж нам таке цікаве сьогодні принесуть на обід чи вечерю (о так, смачно поїсти я любила завжди :-))))) А ще, саме там, в пансіонатній їдальні я вперше спробувала ЇЇ - мою велику "виноградну" любов - Чурчхелу! Потім ми з мамою щодня ходили на місцевий базар, щоб купити ту солодку смакоту. Тут, в Італії, в мене ніяк "руки не доходили" приготувати ту "виноградну ковбаску", але цього року, після того як друзі подарували нам ящик домашнього винограду, я таки відважилась. Мій чоловік Роберто крутився біля мене на кухні і з цікавістю заглядав, що я там таке варю, колочу і підвішую на нитках сохнути, а потім не витримав,  скуштував трохи виноградної маси і з подивом прокоментував: "А нащо ти суголі на нитки намотуєш і підвішуєш"? Що таке суголі, як воно виглядає і з чим його їдять я до того моменту не уявляла. А виявляється, то італійський родич чурчхели! Отак я відкрила для себе нову "виноградну любов  по - італійськи" :-) Суголі - то такий надзвичайно ароматний і смачнючий виноградний пудинг, який традиційно готують в Італії у період збирання винограду (майже весь урожай іде на приготування вина, але частину винограду неодмінно залишають для суголі). Сам процес приготування надзвичайно простий, виноград підійде будь - якого сорту, але традиційно використовують синій - він надає десерту такого вражаючого кольору, що просто неможливо залишитись байдужим. Ну а смак і аромат... їх неможливо описати словами... усім "виноградолюбителям" присвячується :-)

Щоб приготувати виноградний пудинг потрібно:
  • 1кг винограду (найкраще синього)
  • 120мл води
  • 70г крохмалю (картопляного або кукурудзяного)
  • 100г цукру
Відділіть виноградинки від гілочок і покладіть їх в глибоку каструлю з антипригарним покриттям


Накрийте кришкою і "тушкуйте" на середньому вогні 5 - 7 хвилин. За цей час виноград пропариться, а його шкірка зм'якне


Потім долийте води, дайте закипіти і варіть під кришкою 15 хвилин


Якщо ви власниця/власник такої спеціальної штукенції для овочів і фруктів, як на фото, то вам безмежно пощастило :-) Якщо ж такого гаджету на вашій кухні немає, це зовсім не привід засмучуватись - на допомогу прийде звичайне кухонне сито. Гарно перетріть варений виноград (разом із соком, який він випустив) через сито


Перелийте отримане виноградне пюре з соком в глибоку каструлю


Додайте цукор, крохмаль (обережно перемішайте, щоб не було грудочок)


Варіть на середньому вогні (постійно помішуючи) до загустіння


Відразу розлийте пудинг в порційні склянки, креманочки або форми. Дайте повністю вистигнути і залиште в холодильнику на 1 годину. Смачного :-)

панна котта рецепт


Колись давно, ще до приїзду в Італію, я думала, що лазанья - то рибний пиріг, а "панакота" (я її тоді так неправильно називала :-)) для мене була взагалі чимось страшенно заморським і екзотичним. Тоді я й уявити не могла, що буду мати сусіда Франческо , який готує найсмачнішу в світі панна котту! Він мене й навчив секретам цього смачнючого італійського десерту. Ви коли - небудь їли хмаринку? Таку м'яку - прем'яку і дуже ніжну, повільно надламуючи ложечкою маленькі шматочки, які просто тануть в роті... Франческо завжди повторює, що панна котта - один з найлегших у приготуванні десертів, який водночас і найлегше зіпсувати: навіть один лишній грам желатину, недостатньо жирні вершки, або занадто довге перемішування вмить перетворять "ніжну хмаринку" на твердий і незрозумілий кумочок вершків з желатином... Сьогодні поділюсь своїм улюбленим варіантом панна котти, (любителі чаю з молоком мене зрозуміють) :-) Аромат бергамоту, приємні, ледь терпкуваті чайні нотки і ніжні вершки просто казково поєднуються... полийте готовий десерт топленим гірким шоколадом і райська насолода гарантована - слово великої солодкоїжки!

Щоб приготувати панна котту з бергамотовим чаєм потрібно:
трюфелі шоколадні рецепт


Такі домашні трюфелі мої хлопці приготували цього року на День святого Валентина :-) Хоча, після того ми їх ще разів зо три робили, бо то така смакота, ща я готова її їсти щодня! Шоколадні трюфелі завжди були моїми цукерками номер 1, але домашній їх варіант виявився навіть смачнішим за магазинний. До того ж готовим цукеркам (вірніше, їх складу) не дуже довіряю і рідко даю їх дитині, зовсім інша історія з власно приготованими солодощами, та й готувати їх так легко, що й мій 6 - річний Алессіо без проблем впорався. Здивуйте своїх рідних, гостей і себе :-) 

Для шоколадних трюфелів потрібно:
марципан мигдаль

То зараз я усе люблю і з задоволенням куштую щось нове, а в дитинстві мама ой як намучилась зі мною: я була страшенно вибагливою до їжі! Інколи, навіть мамине золоте терпіння закінчувалось і тоді вона говорила таку загадкову для мене фразу: "Тобі хіба лиш марципани подавай!" Я й уявлення не мала, що то таке "марципан", але те слово мені здавалось якимось казково - фантастичним і неодмінно смачнючим :-) Мама й сама не знала як і з чим їдять марципан, для нас він був синонімом до слова "лігумін"- щось дуже екзотичне і дуже смачне. І треба було мені чекати майже 20 років, щоб нарешті той загадковий наїдок побачити і спробувати! О, яка ж то була радість, коли одного разу мамина сестра привезла мені справжній марципан з Амстердаму! Та смакота вартувала стількох років очікування... Тепер усе набагато простіше - будь-яку забаганку можна купити в магазині або через інтернет, та все ж домашнє ні з чим не зрівняється. Завжди перед святами готую домашні марципани,  потім печу з ними рідзвяні солодощі, а половину з'їдаємо і без випічки. А ще марципан можна заморозити і нічого йому не станеться:-)

Для марципана потрібно:
рецепт щербет з арахісу

Ще з дитинства є у мене два десерти, які я по - особливому люблю: халва і щербет. З радістю їла б їх навіть щодня! Та, якщо халву завжди легко знайти в будь - якому магазині, то зі щербетом ситуація зовсім інша - кудись подівся той смачнючий десерт мого дитинства, а якщо дивом і знайдеться на якомусь прилавку, то це зовсім не та смакота, яку мама мені купувала 20 років тому... Оскільки, я не можу жити без своїх улюблених солодощів 😋, мама щоразу передає мені халву до Риму, а от зі щербетом довелось поекспериментувати і навчитись готувати його вдома самій. Так в результаті спроб, помилок і поєднання різних рецептів я віднайшла свою "магічну формулу" приготування цього арахісового дива. Тепер і чоловіка "підсадила" на цей смаколик.:-)

Щоб приготувати домашній щербет потрібно:

Поділіться рецептом :-)



Ми в Instagram

© Італійські голубці. Design by FCD.