Це тісто пречудове у своїй простоті. Рецепт ''оселився'' в бабусиному записнику, мабуть, ще до мого народження і ось вже скільки років нас не підводить. Хоч до складу тіста не входить ні молоко, ні масло, ні яйця, випічка з нього виходить дуже м'яка, ніжна і довго не черствіє. Найчастіше печу з нього пиріжки з маминим яблучним повидлом і мої улюблені завиванці зі сливовим варенням. А можна й взагалі без начинки спекти - будете мати смачні булочки.

В каструлю налийте 200г води, додайте 100г цукру і 100г олії.  Нагрійте і дайте закипіти

Додайте борошно (починайте з 2 склянок, і потім по трішки досипайте решту, можливо і не потрібно буде усі 4 склянки, все залежить від борошна) і ванілін. Замісіть тісто, що не липне до рук і дайте йому підрости вдвічі

Таке тісто чудово підходить для пиріжків і завиванців з різноманітними начинками. Коли воно підросте вдвічі, зробіть з нього пиріжки, дайте їм підрости ще 30хв, потім змастіть верх міцною заваркою і випікайте при 180С до рум'яного кольору. Готову випічку дістаньте з духовки і відразу накрийте кухонним рушничком. Смачного :-) На фото нижче мій улюблений пісний завиванець зі сливовим варенням 

Хто заходить на мою ''віртуальну'' кухню, знайомий з Зосею з Сироварів :-) Так так, я саме про ту Зосю, що прожила кільканадцять років у Франції і за той час назбирала цікаву і на той час дуже незвичну для жителів Сироварів колекцію кулінарних переписів :-) (Історію Зосі можна прочитати тут). Сьогодні ж мова піде про те, як перетворити звичайну дріжджову булку на справжній французький шедевр! Родина, в якій Зося працювала гувернанткою і куховарила, на сніданок традиційно пила горнятко кави з домашньою випічкою і серед дивовижного різноманіття французьких булочок, рогаликів та іншої смакоти, найчастіше просили Зосю спекти їм цукровий пиріг. Бабуся часто розповідає, як Зося з гордістю любила повторювати, що її господиня - мадам Естель сама навчила її готувати той пиріг зі смачнючою хрускою цукровою посипкою і невеличким секретом: ту всю насолоду потрібно було ще залити вершками і знову підпекти. Завдяки такому ''трюку'' всередині пирога утворювався ніжний крем - начинка. Скільки десятиліть минуло з того часу, а перепис і досі подорожує з одного записника в інший, дивуючи усіх своїм французьким смаком :-)

Потіс тісто трішки обімніть і викладіть його у форму або тортівницю (змащену маслом), гарно розпластавши тісто по розміру дна форми

Падьцем (змоченим в олії) зробіть на поверхні тіста ямки (не проколюйте тісто аж до дна)

Приготуйте цукрову посипку: переміщайте швиденько холодне масло з цукром, щоб вийшли крихти

Дістаньте відразу пиріг з духовки і наколіть його по всій поверхні дерев'яною паличкою

Дайте цукровому пирогу вистигнути (щоб вершкова заливка трішки застигла) і смакуйте на здоров'я :-)

Я (в плані їжі) своє дитинство асоціюю з бабусиними пиріжками, щедро начиненими рисом, вареними яйцями і зеленою цибулькою, різними солодкими пирогами, заварними тістечками і ще безліччю смачної смакоти... А в мого чоловіка спогади більш конкретні і визначені :-) Для нього смаколик дитинства - солодкі булочки з кремом і шоколаними краплями! Більшість італійців мають таку "неписану традицію" - снідати кавою і свіжою випічкою в барі (так, одним махом і поїсиш, і газету з новинами почитаєш, і зі знайомими перед роботою словом перекинешся). Коли Роберто ходив в початкову школу, по дорозі вони з мамою неодмінно заходили в пекарню і купували його улюблену булочку - треба було обійти пів вулиці, щоб купити саме ТУ :-) Бо усі інші пекли той смаколик з кремом і родзинками, і лише в одній пекарні замість родзинок в начинку клали шоколадні краплі. Зараз купити такі готові солодощі зовсім не проблема - досить зайти в бар, що у нас під домом, але ж домашні булочки, приготовані з любов'ю не замінять ніколи ті, куплені, якими б смачними вони не були... Я довго шукала саме той рецепт і врешті знайшла (чого ж не зробиш для коханого чоловіка) :-) Печу відразу дві порції, бо вони в нас розлітаються миттєво!

+ 100г шоколадних дропсів (можна замінити такою ж кількістю родзинок, залитих на 5 хвилин окропом)

Коли тісто підросло, зваріть крем (крем потрібно буде намащувати на тісто теплим, тому його слід приготувати коли тісто вже готове): перемішайте яйце, цукор, крохмаль і ванілін

Гострим ножем поріжте рулетик на скибочки (приблизно 1,5 - 2см в товщину) і викладіть їх на деко, застелене пекарським папером

Ароматна і неймовірно ніжна смакота готова :-) Вже спечені булочки я часто заморожую, потім розігріваю їх в духовці - виходять нібе щойно спечені).

Як гарно, коли в нас гостює мама :-))) Чекаю того моменту цілий рік, рахую дні, а потім час летить так швидко, що намагаєшся вловити і насолодитись кожною миттю... А ще, мама завжди привозить нам українські смаколики, яких в Італії не знайти. В маминій валізі вже традиційно щороку до нас їде пляшка мого улюбленого квасу. От скільки разів вже переконувалась, що їжа і смакові пристрасті закарбовуються у нас в генах, і де б ми не жили, скільки б часу не пройшло, а смаколики з дитинства завжди будуть улюбленими. Отак в мене з квасом. Ох, як же мені не вистачає його в італійські надмірно спекотні дні! Але мама є мама - вона завжди знайде вихід :-) От, цього разу привезла мені не лише замовлену мною пляшку квасу, а й зовсім неочікуваний сюрприз - дивовижний рецепт того освіжаючого напою! Рецепт для мене дійсно дивовижний, бо для його приготування не потрібно житнього хліба (якого в Італії просто не знайти, а якщо десь і трапиться дивом, то буде коштувати, як дорогоцінний камінь). Спочатку, я трохи скептично читала той перепис і не мала великих надій, та коли мама його приготувала, на мій подив, вийшов саме той квас, який продавали на розлив з величезної бочки колись давно в Тернополі і він незмінно збирав величезну чергу бажаючих втамувати спрагу тим дивовижно - освіжаючим напоєм. Вперше цією смакотою пригостила маму її колега Марія Павлівна (неймовірна господиня, яка часто тішить знайомих різними самколиками), а мама (як партизан) тримала перепис тієї смакоти від мене в секреті, щоб привезти з собою і тут для нас приготувати. Тепер наша традиція зміниться - в маминій валізі замість купованої пляшки квасу з'явиться місце для якогось іншого українського смаколика, зате в моєму холодильнику щоліта житиме смачнючий домашній квас, який в 100 разів кращий за будь - який купований :-)

У глибоку каструлю покладіть цукор, залийте його водою і доведіть до кипіння

Потім додайте розчинну ячмінну каву, гарно перемішайте і дайте вистигнути (щоб було теплим)

Долийте розведені дріжджі до решти кавово - цукрового сиропу, сюди ж досипте лимонну кислоту і гарно перемішайте. Залиште бродити в теплому місці (в мене влітку це стіл на балконі) на 3 - 4 години

Потім готовий квас перелийте в пляшки і залиште в холодильнику принаймі на 4 години. Найкраще він смакує саме охолодженим. Зберігати в холодильнику його можна до 3 днів. Дякую, що завітали і бажаю всім свіжого літнього настрою!

А у вас буває так, що серед літа раптом захотілось Великодньої паски? І то так сильно захотілось, що її ванільний аромат переслідує вас цілий день :-)))  У мене сьогодні один з таких випадків. Але ж паска на те вона й Великодня, щоб пекти і смакувати її саме в той святковий день, тому влітку я печу чарівні булочки моєї мами. Для мене то одні з найсмачніших солодких булочок в світі: такі м'які - м'які, немов ніжна ванільна перинка, а їх дивовижний смак і аромат дуже нагадують пасочку. Завжди додаю до тіста родзинки, хоча їх можна замінити й цукатами, або взагалі пекти булочки без будь - яких додавань, вони завжди чудово смакуватимуть і наповнять ваш дім таким приємним ароматом, що хороший настрій вам буде гарантовано на весь день :-)