В нашій сім'ї жодне свято не обходиться без сирника. Сьогодні переглядала ще раз своє різдвяне меню і до солодкої випічки дописала ще маковий сирник. Чомусь, згадались старі серіали, які в роки мого дитинства магнітом притягували до екранів телевізора чималу кількість глядачів різного віку, соціального статусу і статі. І настільки ті ''мильні опери'' привертали до себе увагу, що їх назви, разом з екзотичними іменами персонажів мимоволі входили в повсякденне життя наших людей. Саме так сталось і з маковим сирником, який вже надцять років ''живе'' в бабусиному весільному зошиті під незвичайною назвою - ''Донна Бейжа''. Логіка тут, звичайно, на допомогу не прийде, бо ту смачнючу випічку абсолютно нічогісінько не пов'язує з бразилійською куртизанкою, та, мабуть, господиням так гарно звучали заморські слова, що в сирника не було іншого вибору, як назватись саме так :-) Сам же пиріг надзвичайно ніжний і смачний, то взагалі один з моїх улюблених сирників, хоч мак у випічці я не особливо люблю, та тут він навіть дуже доречний.  Ну а яблука та лимонна ледь відчутна кислинка, то наче ніжний прозорий шлейф красивої донни Бейжі...

Приготуйте тісто: збийте яйце з цукром  (сильно збивати не потрібно, лиш до однорідності)

Сюди ж додайте корицю, борошно і розпушувач. Замісіть тісто і покладіть його на 30хв в холодильник

Мак залийте окропом, накрийте кришкою і залиште так на 30хв, потім гарно процідіть

Покладіть разом сир (або рікотту), мак, яйця, цукор, крохмаль і ванілін

Поверх начинки викладіть яблука, нарізані тоненькими скибочками і скропіть їх лимонним соком

Випікайте 1 годину при 180С. Дайте готовому пирогу повністю вистигнути і потім залиште його в холодильнику мінімум на 2 години. Смачного :-)

Коли я була маленькою, в бабусі з дідусем було дві дачі (теоретично, одна була моєї мами, а інша - маминої сестри, але молодь була заклопотана на роботі і з нами-дітьми, тож порались на обидвох городах таки бабуся і дідусь). Ну і я, як хвостик за ними всюди їздила :-) Обидва городи були на одній вулиці, лиш один був в долинці (його ми називали ''нижня дача''), а інший - на горбочку (то для нас була ''верхня дача''). В долинці чудово росли різні фруктові дерева і кущі, а на горбочку, окрім картоплі-помідорів-огірків-квасолі і іншої дрібної городини дідусь обов'язково відводив чималий пляц для гарбузів. Справа в тому, що всі в нашій сім'ї обожнюють гарбузи. Скільки ж їх видів у нас достигало щороку! І здоровенні круглі (вони найчастіше йшли на кашу), і яскраво-помаранчеві довгі (їх солодка серединка ідеально підходила для солодкої випічки, варення і цукатів), і сірі в цяточки (то для супу) і навіть мармуровий гарбуз у нас ріс (не пам'ятаю, що ми з ним робили 😋). Кожного року збір ''гарбузяного'' урожаю в нас традиційно закінчувався моїм питанням: ''а сирник гарбузяний спечете?'' Вся сім'я вже знала ту фразу на пам'ять і, жартуючи, випереджували мене: ''о, тепер і сирник з гарбузом можна спекти'' :-) Як же я той сирник люблю! Якийсь він особливий, мабуть, окрім апельсинової цедри, ваніліну і шоколаду, приправлений ще й солодкими дитячими спогадами. А якщо без жартів, то сирник і направду смачнючий. В ньому дуже гармонійно усе скомбіновано: і поєднання кольорів, і структура тіста й начинки, і смакова гама. Я лиш трішки полегшила й усучаснила для себе процес його приготування: раніше ми завжди терли гарбуз на грубій терці, я ж тепер перемелюю усе блендером, апельсинову есенцію я замінила тертою апельсиновою цедрою (просто раніше, надцять років тому, апельсини не так легко було знайти, як зараз) і ще, замість подрібненого шоколаду додаю готові шоколадні краплі (дропси) - вони не настільки тануть і дуже приємно ''хрустять'' в готовому сирнику. Спробуйте :-)

Для тіста перемішайте борошно, какао, цукор, сіль і розпушувач

Залишилось додати яйця і замісити тісто, що тримається купки. Поділіть його на 2/3 (покладіть в холодильник на 30хв) і 1/3 (покладіть в морозилку на 30хв)

Приготуйте начинку: гарбуз наріжте невеликими кубиками і покладіть в чашу блендера (або ж просто натріть його на грубій терці)

До сирно-гарбузяної маси додайте манну крупу, сметану, яйце, цукор, цедру, крохмаль, ванілін і шоколадні краплі

Тісто, що було в холодильнику розкачайте і викладіть в тортівницю з бортиком

Дайте готовому сирнику повністю вистигнути і поставте в холодильник принаймі на 2 години. Дякую, що завітали на нашу кухню, усім бажаю солодкого дня :-)

Цей пиріг (вірніше, його рецепт) моя бабуся привезла з Києва. Все було ще в далеких 80-х роках, коли кондитери з усіх куточків України могли взяти участь в солодкому конкурсі - то був такий - собі радянський "мастер-шеф", тільки по телевізору його не показували і участь могли приймати лише "дипломовані" кондитери. Досі пам'ятаю, як тішилась бабуся, коли її разом з іншими дівчатами з кондитерського цеху запросили на те змагання :-) Ну, жінки є жінки (як казав мій дідусь Петро), окрім "технічних" приготувань до конкурсу (пошуку нових до того небачених рецептів, вправляння в оформленні, виліплюванні з мастики, замішуванні і збиванні) кожна з учасниць хотіла ще й виглядати найкраще. Моя бабуся тоді відважилась на відчайдушний для неї вчинок - придбала собі паруку! І, хоч Бог подарував їй надзвичайно красиві і густі каштанового відтінку коси, які так красиво в'ються і виблискують на сонці, мода взяла своє :-) Ще звечора бабуся приготувала усі необхідні для подорожі і конкурсу пакунки, а паруку (щоб не пом'ялась) залишила на столі. Потіг вирушав з Тернополя рано - вранці, тож мене малу не будили. І ото встаю я зранку і що бачу на столі... бабусину паруку! Саме ту, яку вона так довго відважувалась купити, так дбайливо загорнула в пакет, а потім успішно забула вдома :-) Я була зовсім маленькою і не зовсім зрозуміла призначення того "модного гаджета", скільки сміху було потім, коли я на всю хату кричала: "Мама, бабуся голову забула!!!" Конкурс виграв кондитерський цех з Харкова, а бабуся зі своїми дівчатами - кондитерами зайняли поважне третє місце. Скільки ж нових солодких рецептів тоді з'явилось в її зошиті! І все таке - розтаке, смачнюче і дуже для тих часів незвичайне. Манний сирник (про який сьогодні і йде мова) був представлений дівчатами з Чернівців, він ще тоді в 80-х став моїм фаворитом. Я тут, в Римі печу його з рікоттою, бабуся ж незмінно використовує оригінальний рецепт з домашнім сиром, обидва варіанти смачні до нестями :-) Дуже люблю пироги з кремовою начинкою, а оте поєдняння з гірким шоколадом, який прикрашає верх смаколика, прото божественне...  

Дивіться також наш відео-рецепт приготування цього пирога:
Підписуйтесь на наш канал (тут), щоб не пропустити жодного рецепта :-) Дякую 💓

Для, тіста покладіть разом борошно,сіль, цукор і масло. Перемішайте руками до утворення крихт

Долийте холодну воду і замісіть тісто, що тримається купки. Поставте його в холодильник на 30 хвилин

Досипте в нього манну крупу і цукор. Варіть на середньому вогні (постійно помішуючи до загустіння - суміш повинна відставати від стінок каструлі). Потім дайте каші трохи охолонути

Нагрійте духовку до 180С і випікайте сирник впродовж 1 години (в режимі верх і низ) і ще 20 хвилин (тільки низ)

Дайте сирнику повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику принаймі на годинку. Смачного :-)

Ось таким рожевим і надзвичайно ароматним чудом пригощали гостей на полуничному фестивалі в італійському містечку Немі, куди щороку з'їжджається величезна кількість людей. Я обожнюю полуниці, а тут вони так вдало прилаштувались у сирнику, що кращого поєднання, мабуть, і не вигадати. Насичених ноток начинці додають шматочки гіркого шоколаду, який ідеально "вписався" в загальну картину. В результаті вийшов один з найніжніших сирників, які я коли-небудь куштувала. Головне - втриматись і не почати їсти цю смакоту відразу, сирник неодмінно слід залишити в холодильнику хоча б на 2-3 години, щоб він застиг і (як каже мій Алессіо), всі інгредієнти чудово між собою "подружились " :-) Усім бажаю яскравого полуничного настрою!

Продовжуючи весільно - сирну симфонію полізла я знову за приємними спогадами до бабусиного весільного зошита. Так щось Королівський сирник (рецепт тут) навіяв мені танцювально - романтичного настрою, що душа знову забажала якогось сирного "солодоща", але не звичайного, я якогось такого - розтакого давно забутого і смачнючого з присмаком дитинства і радісними звуками весільних пісень... Бабусин записник для мене, як скриня зі скарбами: чим глибше залізеш - тим цінніші рецепти знайдеш :-) Коли ми їздили в село на весілля, бабусі відразу вділяли почесне місце в літній кухні разом з іншими господинями, ну і я (завжди будучи бабусиним "хвостиком") сиділа в тій же кухні і спостерігала за тою захоплюючою магією вправних жіночих рук, які місили тісто (без усіляких міксерів - блендерів - комбайнів), перемішували креми, розкачували коржі, крутили печиво через м'ясорубку, вирізали сухарики і розповідали усі новини не тільки села, а й ближніх містечок. Кожна поважаюча себе господиня на весілля мала роздобути новий рецепт сирника. Потім ті всі рецепти старанно записувались в потерті (і від того ще цінніші) зошити господинь, і біля назви рецепту слід було неодмінно вказати хто той рецепт приніс (так, мабуть, потім легше було згадати що то саме за пиріг). Смак карамельного сирника з чорносливом від тьоті Стасі пам'ятаю до сьогодні.Тьотя Стася була бабусиною подругою ще з дитинства, потім бабуся з дідусем одружились і переїхали до Тернополя, а подруга вийшла заміж у сусіднє село. Та вони незмінно зустрічались на кожному весіллі, празнику і не тільки :-) Поняття не маю, де бабусина подруга роздобувала рецепти, але саме вона приносила найсмачніші і на той час найсучасніші рецепти, то було її "ноу хау", але вона радо ділилась своїми кулінарними новинками з усіма. От на одне з весіль тьотя Стася і принесла перепис невиданої і ще ніким в нашому селі некуштованої дивини - карамельного сирника з чорносливом! На весіллі він створив справжній смаковий фурор і ще довго займав почесне місце в солодких меню усіх мені відомих господинь нашого села. А потім якось забувся (чи то нові рецепти затьмарили його новими смаками і поєднаннями, чи мода кулінарна змінилась...), добре, що збереглись бабусині переписи! Сьогодні в нас до чаю  це незвичайне чудо з карамельним смаком і цікавим виглядом, яке здається таким сучасним і новітнім, що й не скажеш, що насправді той рецепт в записнику "живе" вже добрих двадцять, а то й більше років...

Мабуть, мій чоловік - єдиний на планеті італієць, який не любить каву. Терпіти не може ні її смаку, ні аромату. Але якимось чудом просто обожнює два кавові десерти - тірамісу і сирник "Капучіно". Про тірамісу розповідати не буду, бо той ніжний десерт вже давно перетнув італійські кордони і набув всесвітньої слави. А от кавовий сирник для мене особисто став цікавим відкриттям тут, в Італії. Вперше його побачила на весіллі в наших італійських друзів, а потім ще й чоловікова тітка прийшла до нас в гості з тією ароматною смакотою. Для мене було, якось незвично бачити "темний" сирник: я більше звикла до того, що сирники всередині білі :-) В цього десерту не лише незвичний вигляд, а й дуже цікавий багатий смак. Поповніть свою "сирникову" колекцію ще одним смаколиком :-)