До горохового супу (я про сухий горох :-)) в мене завжди було якесь подвійне ставлення: я любила той, що готувала мама вдома і ненавиділа той, яким нас дітей, чомусь, так часто годували в дитячому садку. Мамин суп смачно пахнув, а той в садку якось незрозуміло і сумно  ''плавав'' у здоровенному баняку, який тьотя-повар приносила в нашу групу і черпаком ''хлюпала'' в тарілки. Ще досі пам'ятаю той запах, який наче просив ''не їж мене, будь - ласка'' :-) А може то лиш я така вредна була 😇 Взагалі, сухий горох я завжди любила більше в пиріжках. Аж тут Джузеппе - друг мого чоловіка поїхав з південного міста Барі на рік вчителювати на ''дуже північний північ'' Італії в Больцано. Різницю між півднем і північчю Італії можна відчути не лише в кліматі, менталітеті, а й в гастрономічному плані. От Джузеппе мене тішив щодня новими фото якихось цікавих страв, які він для себе відкрив на півночі. І, хай як то кумедно звучить, саме завдяки тим фото я переглянула і змінила свої погляди й упередження щодо горохового супу :-) Виявляється він може бути настільки смачним, що міг би повноправно виграти конкурс на найсмачнішу першу страву! На півночі Італії (майже під кордоном) готують чимало німецьких страв, от і німецький гороховий суп зі шпецле теж там ''прижився''. Шпецле - то такі маленькі (як крапельки) галушечки, або, як ми вдома їх називаємо - кльоцки, які готують не лише для супів, а й як самостійну страву з різними смачними підливками. Саме шпецле, разом із ''незвичним поєднанням звичних інгредієнтів'' перетворили гороховий суп на справжню райську насолоду. Трішки цибульки, морквина, томатний соус, щіпка натхнення, ложка хорошого настрою і будете мати смакоту!

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

• 150г сухого гороху
• 100г бекону
• 2 середні картоплини
• 1 велика цибулька
• 1 велика морква
• 1 ст.л. томатного концентрату
• сіль, перець, паприка
• 1 зубок часнику

Для шпецле:

• 150г борошна
• щіпка солі
• 1 яйце
• 0,5 склянки молока (в склянці 250мл)
• щіпка сухої меленої паприки (за бажанням) 

Горох залийте водою і відваріть до готовності (воду після варіння не виливайте)


Картлоплю наріжте невеликими шматочками (як зазвичай ріжете на суп)




В олії підсмажте порізану кубиками цибулю і моркву, натерту на грубій терці


Коли цибуля стане прозорою, додайте томатний концентрат і протушкуйте 3-4 хвилинки








Окремо збийте яйце з молоком






Як тільки шпецле спливуть на поверхню - вони готові

Ось таку гарбузяно - квасолево - вівсяну смакоту (насправді, там ще багато інших цікавих, але простих інгредієнтів) я дуже часто готую в ''гарбузяну'' пору. Найкраще мені цей супчик, а вірніше, ніжне крем - пюре смакує в прохолодну погоду, коли на вулиці дощ і вітер, а вдома так тепло і затишно :-) Квасоля і гарбуз, на мій подив, дуже гармонійно в ній поєднались, а вівсянка додає цікавої структури. До складу супу входить ще й гірчиця, яка робить його смак просто неперевершеним - виходить така своєрідна смакова симфонія, в якій кожен складник доповнює інший і немає абсолютно нічого зайвого :-)

Потім відваріть її до готовності (без солі! якщо додати сіль при варінні, шкірка квасолі буде твердою). Готову квасольку перемеліть блендером в пюре

В олії підсмажте до прозорості подрібнену цибульку і порей (нарізаний тонкими кружальцями)

Додайте до цибулі з пореєм оцет і готуйте на середньому вогні, доки він не випарується

Сюди ж покладіть гарбуз і картоплю (нарізані середніми кубиками), перемішайте і протушкуйте 5 хвилин

Залийте усе водою (щоб повністю покрила овочі), накрийте кришкою і варіть до готовності

Перемеліть варені овочі з цибулькою блендером (разом з водою, в якій вони варились)

Сюди ж додайте томатний концетрат (або томатний соус), сіль, перець, паприку і вівсянку. Якщо любите рідкі супи, долийте ще води. Варіть приблизно 5 хвилин від моменту закипання (час від часу помішуючи)

За 2 хвилинки до готовності додайте пропущений через прес зубок часнику, гірчицю і куркуму

Завжди подаю цей суп з гірчичними сухариками (рецепт тут) і насінням льону, поливши зверху невеликою кількістю оливкової олії. Смачного і дякую, що завітали :-)

Вчора по телевізору на одному з кулінарних каналів варили суп з баклажанів. От я собі й подумала: суп з кабачків я вже їла, суп з гарбуза теж, мінестроне вже давно "прижився" в нашій хаті, а от про баклажанний суп я навіть не чула раніше. А молодий симпатичний чоловік, який готував той суп так апетитно і з ентузіазмом приповідав, готуючи, що мені здавалось, наче аромат тієї страви через екран доходив до моєї кухні :-) І так мені тої смакоти овочевої захотілось, що не було іншого вибору, як негайно зварити усе за рецептом з телевізора. Люблю легкі супи, тому у мене - варіант, приготований на воді. Для більш ситної страви зваріть супчик на бульйоні з м'яском.

Поріжте баклажан середніми кубиками, посоліть і залиште на 20 хвилин. Потім промийте під протічною водою і гарно процідіть, злегка відтиснувши

Залийте усе водою або бульйоном (знадобиться приблизно 1,5 літра). Варіть на середньому вогні 30 - 40 хвилин

Приправте суп сіллю, перцем, додайте цукор, ваші улюблені спеції і часник (пропущений через прес)

Сочевицю я для себе відкрила в Італії. Раніше, чомусь, навіть не знала що то таке і з чим його їдять. А шкода, бо то така смакота! Дуже люблю страви з неї, на кухні в мене назбиралась вже ціла колекція різноманітних видів і кольорів тих  дрібненьких зерняток родини бобових. Найчастіше готую з них густі перші страви, які не лише неповторно смачні, але й  надзвичайно корисні. Один з таких супів був у нас вчора на обід.  Мій чоловік цей суп називає "вітамінною бомбою", оскільки в ньому поєднується багатство сочевиці, пшона, овочів і куркуми, яскравий теплий колір просто зачаровує, а приємний ледь відчутний аромат часничку так і манить до себе... Смачного :-)

Колись давно (ще в школі) була в мене близька подруга Оксана. Нажаль, потім вона переїхала до іншого міста, а мене доля закинула аж до далекої Італії, тож бачимось ми дуже рідко і спілкуємось більше віртуально. Пам'ятаю, як ми після уроків ходили по черзі одна до одної на обід :-)  Я то просто обожнювала! І, чомусь, в гостях їжа мені завжди здавалась смачнішою, ніж вдома. Найбільше я любила борщ Оксаниної мами - то був ніби і борщ і не зовсім :-) Така - собі варіація на тему: незвичні інгредієнти і новий смак, а в результаті - новий суп, не менш смачний за свого всесвітньо відомого класичного родича. 

Для борщу "По-іншому" потрібно:

Ходить гарбуз по городу, питається свого роду ... завжди любила і ту пісеньку, і гарбузи :-) Сьогодні на вечерю буду готувати свій улюблений гарбузяний крем - суп. То таке яскраве, тепле, ніжне, ароматне і смачнюче пюре, яке так і просить: " ну з'їжте мене". А якщо подати його зі свіжопідсмаженими пшеничними сухариками, то взагалі ціни вам не буде - рідні повилизують тарілки і ще попросять: знаю з власного досвіду :-)