Не дивно, що цю випічку назвали ангельською - вона дійсно божественна! В пирога така неповторна цікава структура, я б сказала пориста (хто любить пористий шоколад, той мене зрозуміє :-), а ще він такий легкий-легкий, як хмаринка. Якщо маєте невикористані білки після якоїсь випічки, без сумніву раджу спробувати цей пиріг. В оригіналі в якості розпушувача використовується винний камінь, я ж його замінила звичайним розпушувачем (особливої різниці ні в смаку, ні в структурі я не відчула). Дуже важливо не перебити білки, щоб кекс не втратив свою ніжність, а потім дати йому вистигнути вверх дном (тоді він не осяде). Апельсинова заливка просто чудово поєднується з насиченим шоколадним смаком і робить десерт ще неповторнішим. СМАКОТАААААААА :-)

В глибоку миску просійте разом борошно, какао і розпушувач. Сюди ж додайте сіль з ваніліном і гарно перемішайте

Білки разом з цукром і лимонним соком збийте до ''середніх'' піків - дуже важливо не перебити засильно (піки не повинні бути твердими, як для бізе, вони мають лиш добре тримати форму)

До суміші какао і борошна додайте збиті білки і дуже обережно (рухами знизу вверх) перемішайте до однорідності

Перекладіть тісто в глибоку тортівницю (в мене 23см в діаметрі) або круглу форму для кекса (ту, що з дірочкою посередині). Дуже важливо - форму для випікання не потрібно нічим змащувати!

Випікайте 50-60хв при 180С (готовність обов'язково перевірте зубочисткою, особливо серединку бісквіта - вона пропікається найдовше), в формі для кекса з діркою посередині він пропечеться швидше

Готовий кекс дістаньте з духовки і дате йому вистигнути вверх дном (я ставлю тортівницю на дві склянки )

Приготуйте глазур: збийте вінчиком апельсиновий сік (в мене попався червоний апельсин) з цукровою пудрою

Полийте кекс заливкою і посипте (за бажанням, звісно :-) шоколадними краплями або тертим гірким шоколадом

Я була дуже активною дитиною (бідна моя мама - тепер, маючи таких же двох малих ''енерджайзерів'' я її прекрасно розумію), кредо ''рух - то життя'' описує моє дитинство щонайкраще. Ще й друзів таких самих завжди собі знаходила і ми разом з ними грали в нашу улюблену гру ''Козаки-розбійники'', лазили по турніках, скакали через резинку, катались на качелях, навіть одного разу по-секрету від батьків хотіли поїхати на тролейбусі до Америки 😆 а ще кликали усі хором під балконом маму (і, звичайно, всі наші мами виходили на балкони, щоб зрозуміти чию саме ми мали на увазі)... Часто мої безтурботні пригоди закінчувались розбитим коліном :-) Жили ми на 5 поверсі, тож поки я по сходах ''добиралась'' до дому, мій відчайдушний плач чув увесь під'їзд. Поки мама мастила моє ''поранення'' зеленкою, бабуся мала на поготові свою чарівну фразу, яка дивним чином щоразу зупиняла мій плач: '' зараз підемо пекти ''Ніжну панночку'', хочеш?'' Ооо! Ще б я не хотіла, то ж дотепер один з моїх найулюбленіших десертів! Саме десертів, бо то наче і пиріг чи, радше, кекс (якщо говорити про спосіб його приготування), але й не завсім, бо смаком і консистенцією більше нагадує торт. Є два варіанти цього ''солодоща'' - з кокосовою стружкою і з маковими зернятами. Люблю безмежно обидва і печу їх по черзі. Ніжне тісто заливається лимонним сиропом, а верх довершує ніжним крем. СМАКОТАААААА :-)

Сюди ж досипте борошно, манку, ванілін, розпушувач і кокосову стружку (або макові зернята).  Гарно перемішайте до однорідної суміші

Поки пиріг печеться, зваріть сироп: перемішайте воду, цукор і лимонний сік, доведіть до кипіння і дайте поваритись 4-5 хвилин

Готовий пиріг дістаньте з тортівниці (гарячим) і переверніть його вверх дном, наколіть дно дерев'яною шпажкою або виделкою і залийте його сиропом (я поливаю за допомогою чайної ложки). Дайте пирогу повністю вистигнути

Для крему збийте вершки (або сметану) з цукром. Викладіть крем поверх пирога

Посипте кокосовою стружкою і поставте пиріг в холодильник хоча б на 2-3 годинки

Цей пиріг (вірніше, його рецепт) моя бабуся привезла з Києва. Все було ще в далеких 80-х роках, коли кондитери з усіх куточків України могли взяти участь в солодкому конкурсі - то був такий - собі радянський "мастер-шеф", тільки по телевізору його не показували і участь могли приймати лише "дипломовані" кондитери. Досі пам'ятаю, як тішилась бабуся, коли її разом з іншими дівчатами з кондитерського цеху запросили на те змагання :-) Ну, жінки є жінки (як казав мій дідусь Петро), окрім "технічних" приготувань до конкурсу (пошуку нових до того небачених рецептів, вправляння в оформленні, виліплюванні з мастики, замішуванні і збиванні) кожна з учасниць хотіла ще й виглядати найкраще. Моя бабуся тоді відважилась на відчайдушний для неї вчинок - придбала собі паруку! І, хоч Бог подарував їй надзвичайно красиві і густі каштанового відтінку коси, які так красиво в'ються і виблискують на сонці, мода взяла своє :-) Ще звечора бабуся приготувала усі необхідні для подорожі і конкурсу пакунки, а паруку (щоб не пом'ялась) залишила на столі. Потіг вирушав з Тернополя рано - вранці, тож мене малу не будили. І ото встаю я зранку і що бачу на столі... бабусину паруку! Саме ту, яку вона так довго відважувалась купити, так дбайливо загорнула в пакет, а потім успішно забула вдома :-) Я була зовсім маленькою і не зовсім зрозуміла призначення того "модного гаджета", скільки сміху було потім, коли я на всю хату кричала: "Мама, бабуся голову забула!!!" Конкурс виграв кондитерський цех з Харкова, а бабуся зі своїми дівчатами - кондитерами зайняли поважне третє місце. Скільки ж нових солодких рецептів тоді з'явилось в її зошиті! І все таке - розтаке, смачнюче і дуже для тих часів незвичайне. Манний сирник (про який сьогодні і йде мова) був представлений дівчатами з Чернівців, він ще тоді в 80-х став моїм фаворитом. Я тут, в Римі печу його з рікоттою, бабуся ж незмінно використовує оригінальний рецепт з домашнім сиром, обидва варіанти смачні до нестями :-) Дуже люблю пироги з кремовою начинкою, а оте поєдняння з гірким шоколадом, який прикрашає верх смаколика, прото божественне...  

Дивіться також наш відео-рецепт приготування цього пирога:
Підписуйтесь на наш канал (тут), щоб не пропустити жодного рецепта :-) Дякую 💓

Для, тіста покладіть разом борошно,сіль, цукор і масло. Перемішайте руками до утворення крихт

Долийте холодну воду і замісіть тісто, що тримається купки. Поставте його в холодильник на 30 хвилин

Досипте в нього манну крупу і цукор. Варіть на середньому вогні (постійно помішуючи до загустіння - суміш повинна відставати від стінок каструлі). Потім дайте каші трохи охолонути

Нагрійте духовку до 180С і випікайте сирник впродовж 1 години (в режимі верх і низ) і ще 20 хвилин (тільки низ)

Дайте сирнику повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику принаймі на годинку. Смачного :-)

Вже традиційно на свій День народження замість торта щороку печу кростату з фруктами і кремом. В Італії в цей період сезон моїх улюблених полуничок в самому розквіті, тому було б гріхом не приготувати десерт саме з ними :-) Хоча, цей тарт казково - смачний з будь - якими фруктами, навіть з консервованими, а з ягодами то взагалі виходить райський десерт! Злегка хрумке пісочне тісто, вкрите ніжною хмаринкою з заварного крему, в якій купаються шматочки яскравих фруктів ... виходить своєрідний тарт - картина :-) Оскільки, я обожнюю лимонний смак в десертах, до тіста і крему додаю терту лимонну цедру, від того смак кростати стає ще більш витонченим і багатим. Смакуйте життя яскраво!

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Цей яблучний пиріг найлегший і найшвидший в приготуванні з усіх мені відомих. І, мабуть, один з найсмачніших. Оскільки, готується він на готовому листковому тісті, то й замішувати нічого не потрібно, а для крему - заливки досить лиш гарно перемішати усі інгредієнти. Верх пирога заливається прозорим желе, що робить цей десерт ще вишуканішим і смачнішим! Як кажуть, усе геніальне - просто :-) Цю смакоту можна подавати і як торт, адже в ньому є все: і крем, і фрукти, особливо влітку, коли хочеться, щоб десерт був легкий, але й з кремом :-) Смачного!

Вчора мої хлопці посадили мене перед телевізором, а самі закрились на кухні і наказали мені ні в якому разі туди не заходити - там вони готували мені сюрприз до Дня матері :-) По аромату ваніліну і лимона, що заповнили всю квартиру я здогадалась, що сюрприз буде солодким, і моя душа солодкоїжки "танцювала" від щастя! (А нудна практична сторона мого характеру вже подумки відмивала всю кухню після приготування "сюрпризу": мої хлопці люблять готувати, але частенько забувають після себе потім прибрати). Та, коли мої джентельмени принесли мені свій шедевр - подарунок, (та ще й кухню всю відмили), я втратила дар мови! Навіть уявити не могла, що вони приготують таку СМАААААААКОТУ. Та ще й пофотографували весь процес для блогу! Ну, просто не можу не похвалитись і не поділитись рецептом - до вашої уваги "Зелений торт зі шматочками шоколаду" від моїх Роберто і Алессіо :-) 

Взагалі, мій чоловік зовсім ''не вибагливий'' до їжі: головне, щоб кожен день було щось нове і свіже, корисне, цікаве, на вечерю бажано легеньке і з великою кількістю овочів, а на сніданок має бути виключно домашня випічка до чаю :-)  От і все, ніяких забаганок (так він говорить!) :-) А деколи, як згадається йому якась смакота з дитинства, то буде ходити і просити, доки я того не зготую. На щастя, я надзвичайно люблю експериментувати і відкривати для себе нові рецепти. От, недавно, Роберто пригадався сирник, яким в дитинстві його пригощала сусідка, бабуся Енца. Рецепту, звичайно ж, ніхто не пам'ятає, бабуся Енца вже декілька десятиліть ''пече пироги на тому світі'', тому довелось мені винаходити рецепт по опису чоловіка. Сирник був з апельсиновою цедрою і шматочками шоколаду. Після 6-ої спроби нарешті мій дегустатор - Роберто залишився цілковито задоволений: пиріг вийшов точно, як він хотів :-) І, мушу сказати, що результат був вартий часу і зусиль, витрачених на пошук того, ''справжнього'' рецепту. Як же все-таки добре мати чоловіка -  гурмана :-)

До десерту Тірамісу в мене була любов з першого погляду (це, мабуть, єдиний конкурент, до якого мій чоловік мене не ревнує :-)))))) А минулого тижня Роберто взагалі влаштував мені ТАКИЙ сюрприз!!!! Він повів мене в кав'ярню, де проводили дегустацію різних Тірамісу :-) Звідки ж я могла знати, що буває стільки видів цього райського десерту. Так, одного разу нас пригостили полуничним Тірамісу, що для мене стало справжнім відкриттям. Але, коли на дегустації нам принесли до 20 різних видів цього смаколика, я просто втратила дар мови... навіть не знаю, який варіант був найсмачнішим: фісташковий, шоколадний, лимонний, брауні, гранатовий, з білим шоколадом, з лімончелло, яблучний, малиновий, сирний... Я собі пообіцяла, що навчусь готувати їх усі. Почали ми з Тірамісу з ананасами (вже давно лежала в мене в шухляді баночка з консервованими ананасами і нарешті дочекалась своєї смачної долі). Вийшла така ніжна смакота, що за два дні вся з'їлась (хоча торт був досить великим). Спробуйте, воно того варте :-)

Колись давно я куштувала цей ''дуже лимонний'' американський пиріг-торт в кафе і дуже хотіла спекти його вдома, але якось забігалась, закрутилась і забула про нього. А тут декілька днів тому одна з любих читачок мого сайту пані Олена нагадала мені про нього. Спочатку я планувала пекти цей пиріг по рецепту, що знайшла в журналі, написала список необхідних продуктів і пішла за ними в супермаркет. Але по дорозі побачила у вітрині пекарні саме цей торт! Зібрала всю свою сміливість докупи і пішла просити рецепт - пекарні довіряю більше, ніж журналу :-) Результатом радо поділюсь зі всіма читачами. Відразу скажу, що цей пиріг на любителя, бо виходить він досить солодкий, а поєднання сильного лимонного смаку і меренги не всім може сподобатись і може видатись трохи приторним (для прикладу мій чоловік). Я ж (страшна солодкоїжка і любителька лимонної випічки) з превеликим задоволенням смакувала цим тортиком. Найкраще його їсти с несолодженим чаєм або кавою. 

Для пирога з лимонним курдом і меренгою потрібно:

''Наполеон'' - один з моїх улюблених тортів, але мене завжди відлякував складний процес його приготування. А тут, гортаючи бабусин записник з рецептами, побачила рецепт ''Легкий ''Наполеон'' від Люди''. Поняття не маю, хто така Люда (бабуся теж не пам'ятає :-)), але за рецепт їй дуже вдячна, бо торт вийшов направду смачний, а готувати його було несподівано легко і швидко :-) 

Для ''Наполеона'' від Люди потрібно:

Торт ''Мімоза'' в Італії традиційно печуть 8 березня, але він настільки смачний, що неможливо готувати його лише раз на рік. Тому, в місцевих пекарнях його можна спокійно купити і літом, і зимою :-) За процесом ''складання'' торт схожий на нашу ''П'яну вишню'', а смак в нього просто неперевершений - ніжний, кремовий з лимонними нотками. І готується він дуже легко  (італійці не будуть стояти півдня на кухні, місцевий девіз - легко, швидко і дуже смачно!).  Спробуйте :-) 

Іноді так хочеться чогось солоденького, шоколадного та ще й з кремом, але нема часу і бажання годинами вистоювати на кухні. Цей шоколадний торт з печива саме для таких випадків! Готується він надзвичайно легко і швидко, а його смак перевершить ваші сподівання. Витончений смак шоколаду і ніжний вершковий крем... справжня насолода! Потіште себе і своїх рідних :-)