Друзі, усіх вітаю зі святом :-) Як же я люблю цей зимовий казково - чарівно-святковий період! І навіть повна відсутність снігу в Римі не зіпсує мені настрій. Багато з вас турбувались, куди я пропала зі своїми дописами і рецептами.... Я тут, на місці і не забуваю про вас :-) Просто Різдво у мене цього року надзвичайне - до нас приїхала моя мама, тож свято стало вдвічі, а то й вдесятеро святковіше! В такій рідній компанії ми відсвяткували католицьке Різдво, зустріли Новий рік, а тепер продовжуємо святкувати і за нашими традиціями. Так хочеться насолодитись кожною миттю з найдорожчими людьми, що й не усвідомлюєш, як швидко летять дні, а потім кілометри і кордони знову нас розділять на декілька місяців... Тож, прошу вибачення за те, що я зараз не часто ділюсь з вами своїми переписами. Зате сьогодні я до вас з таким смачний смаколиком! Ми ось уже третій день поспіль ним ласуємо перед телевізором. Гарячий шоколад в моїй сім'ї  завжди ''розлітається'' вмить, тому, щоб не терти щоразу шоколад, відмірювати і перемішувати інгредієнти, я готую здоровенну порцію своєї ''фірмової'' сухої заготівлі для домашнього шоколаду, пересипаю ту всю красу в здоровенну банку і маю чистий спокій :-) Коли душа забажає теплого шоколадного напою - досить перемішати 1 ст.л. такої суміші з 250мл молока, довести до кипіння і вуаля! А якщо звільнити політ фантазії, то суміш можна ще й збагатити різноманітними ароматизаторами - ваніллю, корицею, гвоздикою, тертою апельсиновою цедрою або щіпкою сухої меленої паприки (як робить мій чоловік). Усім бажаю хорошого настрою, тепла в домівках і на серці і смачних смаколиків у хорошій компанії :-)

Готову суміш пересипте в банку або інший контейнер і гарно закрийте кришкою (так її можна зберігати дуже довго)


Щоб приготувати гарячий шоколад перемішайте 1 ст.л. цієї суміші з 250мл молока, доведіть до кипіння (постійно помішуючи) і варіть до бажаної густоти. А потім все залежить від ваших смаків і вподобань - я люблю такий приємний гіркуватий шоколад, а от мій чоловік ще додає ложечку цукру в уже приготований :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Щороку перед святами і на свята печу величезну кількість різного різдвяного печива. Чи то атмосфера очікування свят так впливає, чи холод - та вечером до чаю хочеться саме чогось пряного, приправленого гвоздикою, корицею, збагаченого какао, щоб ту всю смакоту занурити в горнятко з чаєм і повільно смакувати...смакувати :-) Маю спеціальний ''різдвяний'' записник, куди записую свої зимово-святкові рецепти, а потім по черзі їх готую. Переписів пребагато, тому, зазвичай, щоразу готую якусь нову страву, щоб усі випробувати. Та це не випадок з тістом для різдвяних пряничків - для мене це найсмачніше ''зимове'' печиво! Його хочеться готувати знову і знову (що я й роблю :-)) І в роботі це тісто дуже приємне і невибагливе. Усім любителям запашної зимово-святкової випічки раджу спробувати ❄

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

• 100г масла
• 50г меду
• 2 яйця
• 0,5 ч.л. меленої кориці
• 1 ч.л. какао
• 0,5 ч.л. меленої гвоздики
• 150г цукру (я додаю коричневий, але можна його спокійно замінити і звичайним білим)
• 5г розпушувача
• 350г борошна

Перемішайте


Додайте масло і перетріть руками усе до утворення крихт

Коли я була маленькою, в бабусі з дідусем було дві дачі (теоретично, одна була моєї мами, а інша - маминої сестри, але молодь була заклопотана на роботі і з нами-дітьми, тож порались на обидвох городах таки бабуся і дідусь). Ну і я, як хвостик за ними всюди їздила :-) Обидва городи були на одній вулиці, лиш один був в долинці (його ми називали ''нижня дача''), а інший - на горбочку (то для нас була ''верхня дача''). В долинці чудово росли різні фруктові дерева і кущі, а на горбочку, окрім картоплі-помідорів-огірків-квасолі і іншої дрібної городини дідусь обов'язково відводив чималий пляц для гарбузів. Справа в тому, що всі в нашій сім'ї обожнюють гарбузи. Скільки ж їх видів у нас достигало щороку! І здоровенні круглі (вони найчастіше йшли на кашу), і яскраво-помаранчеві довгі (їх солодка серединка ідеально підходила для солодкої випічки, варення і цукатів), і сірі в цяточки (то для супу) і навіть мармуровий гарбуз у нас ріс (не пам'ятаю, що ми з ним робили 😋). Кожного року збір ''гарбузяного'' урожаю в нас традиційно закінчувався моїм питанням: ''а сирник гарбузяний спечете?'' Вся сім'я вже знала ту фразу на пам'ять і, жартуючи, випереджували мене: ''о, тепер і сирник з гарбузом можна спекти'' :-) Як же я той сирник люблю! Якийсь він особливий, мабуть, окрім апельсинової цедри, ваніліну і шоколаду, приправлений ще й солодкими дитячими спогадами. А якщо без жартів, то сирник і направду смачнючий. В ньому дуже гармонійно усе скомбіновано: і поєднання кольорів, і структура тіста й начинки, і смакова гама. Я лиш трішки полегшила й усучаснила для себе процес його приготування: раніше ми завжди терли гарбуз на грубій терці, я ж тепер перемелюю усе блендером, апельсинову есенцію я замінила тертою апельсиновою цедрою (просто раніше, надцять років тому, апельсини не так легко було знайти, як зараз) і ще, замість подрібненого шоколаду додаю готові шоколадні краплі (дропси) - вони не настільки тануть і дуже приємно ''хрустять'' в готовому сирнику. Спробуйте :-)

Для тіста перемішайте борошно, какао, цукор, сіль і розпушувач

Залишилось додати яйця і замісити тісто, що тримається купки. Поділіть його на 2/3 (покладіть в холодильник на 30хв) і 1/3 (покладіть в морозилку на 30хв)

Приготуйте начинку: гарбуз наріжте невеликими кубиками і покладіть в чашу блендера (або ж просто натріть його на грубій терці)

До сирно-гарбузяної маси додайте манну крупу, сметану, яйце, цукор, цедру, крохмаль, ванілін і шоколадні краплі

Тісто, що було в холодильнику розкачайте і викладіть в тортівницю з бортиком

Дайте готовому сирнику повністю вистигнути і поставте в холодильник принаймі на 2 години. Дякую, що завітали на нашу кухню, усім бажаю солодкого дня :-)

Продовжуючи весільно - сирну симфонію полізла я знову за приємними спогадами до бабусиного весільного зошита. Так щось Королівський сирник (рецепт тут) навіяв мені танцювально - романтичного настрою, що душа знову забажала якогось сирного "солодоща", але не звичайного, я якогось такого - розтакого давно забутого і смачнючого з присмаком дитинства і радісними звуками весільних пісень... Бабусин записник для мене, як скриня зі скарбами: чим глибше залізеш - тим цінніші рецепти знайдеш :-) Коли ми їздили в село на весілля, бабусі відразу вділяли почесне місце в літній кухні разом з іншими господинями, ну і я (завжди будучи бабусиним "хвостиком") сиділа в тій же кухні і спостерігала за тою захоплюючою магією вправних жіночих рук, які місили тісто (без усіляких міксерів - блендерів - комбайнів), перемішували креми, розкачували коржі, крутили печиво через м'ясорубку, вирізали сухарики і розповідали усі новини не тільки села, а й ближніх містечок. Кожна поважаюча себе господиня на весілля мала роздобути новий рецепт сирника. Потім ті всі рецепти старанно записувались в потерті (і від того ще цінніші) зошити господинь, і біля назви рецепту слід було неодмінно вказати хто той рецепт приніс (так, мабуть, потім легше було згадати що то саме за пиріг). Смак карамельного сирника з чорносливом від тьоті Стасі пам'ятаю до сьогодні.Тьотя Стася була бабусиною подругою ще з дитинства, потім бабуся з дідусем одружились і переїхали до Тернополя, а подруга вийшла заміж у сусіднє село. Та вони незмінно зустрічались на кожному весіллі, празнику і не тільки :-) Поняття не маю, де бабусина подруга роздобувала рецепти, але саме вона приносила найсмачніші і на той час найсучасніші рецепти, то було її "ноу хау", але вона радо ділилась своїми кулінарними новинками з усіма. От на одне з весіль тьотя Стася і принесла перепис невиданої і ще ніким в нашому селі некуштованої дивини - карамельного сирника з чорносливом! На весіллі він створив справжній смаковий фурор і ще довго займав почесне місце в солодких меню усіх мені відомих господинь нашого села. А потім якось забувся (чи то нові рецепти затьмарили його новими смаками і поєднаннями, чи мода кулінарна змінилась...), добре, що збереглись бабусині переписи! Сьогодні в нас до чаю  це незвичайне чудо з карамельним смаком і цікавим виглядом, яке здається таким сучасним і новітнім, що й не скажеш, що насправді той рецепт в записнику "живе" вже добрих двадцять, а то й більше років...

Тістечко "Картопля" - то така геніальна простота, яка полонила усіх солодкоїжок радянського і пост - радянського простору. У пекарнях воно рятувало залишки невикористаних бісквітів від викидання і перетворювало їх на справжній шедевр. Мушу сказати, у плані солодощів мені надзвичайно пощастило, бо маю бабусю, яка усе життя пропрацювала кондитером в одному з Тернопільських готелів (тому солодке в нашій хаті було завжди). Пам'ятаю, бабуся часто приймала участь в кондитерських конкурсах і привозила звідти всілякі новинки до того не бачені, пекла нам різні можливі й неможливі лігуміни, а я всеодно найбільше любила найпростішу (і для мене найсмачнішу) "Картоплю". Так той солодкий смак закарбувався в пам'яті, що ця любов, мабуть, назавжди :-) Готую цей десерт лише по бабусиному рецепту (а бабуся готувала по ГОСТу, як і усі інші солодощі в пекарні), тільки пропорції у мене в 10 разів менші: нас-солодкоїжок в домі троє, у бабусі ж порції були на цілий готель. Тістечка завжди вдаються, дуже легко і швидко готуються і ще швидше з'їдаються :-) Ніколи не додаю в начинку "Картопельки" какао, лише в посипку (просто, чомусь, запам'яталась бабусина фраза: "Де ти бачила картоплю, чорну всередині?"), то, звичайно, питання смаку і любителі шоколаду й какао можуть спокійнісінько додати його і в начинку. Смачного!

Щоб приготувати тістечка "Картопля" потрібно:

Ще з дитинства є у мене два десерти, які я по - особливому люблю: халва і щербет. З радістю їла б їх навіть щодня! Та, якщо халву завжди легко знайти в будь - якому магазині, то зі щербетом ситуація зовсім інша - кудись подівся той смачнючий десерт мого дитинства, а якщо дивом і знайдеться на якомусь прилавку, то це зовсім не та смакота, яку мама мені купувала 20 років тому... Оскільки, я не можу жити без своїх улюблених солодощів 😋, мама щоразу передає мені халву до Риму, а от зі щербетом довелось поекспериментувати і навчитись готувати його вдома самій. Так в результаті спроб, помилок і поєднання різних рецептів я віднайшла свою "магічну формулу" приготування цього арахісового дива. Тепер і чоловіка "підсадила" на цей смаколик.:-)