То зараз я усе люблю і з задоволенням куштую щось нове, а в дитинстві мама ой як намучилась зі мною: я була страшенно вибагливою до їжі! Інколи, навіть мамине золоте терпіння закінчувалось і тоді вона говорила таку загадкову для мене фразу: "Тобі хіба лиш марципани подавай!" Я й уявлення не мала, що то таке "марципан", але те слово мені здавалось якимось казково - фантастичним і неодмінно смачнючим :-) Мама й сама не знала як і з чим їдять марципан, для нас він був синонімом до слова "лігумін"- щось дуже екзотичне і дуже смачне. І треба було мені чекати майже 20 років, щоб нарешті той загадковий наїдок побачити і спробувати! О, яка ж то була радість, коли одного разу мамина сестра привезла мені справжній марципан з Амстердаму! Та смакота вартувала стількох років очікування... Тепер усе набагато простіше - будь-яку забаганку можна купити в магазині або через інтернет, та все ж домашнє ні з чим не зрівняється. Завжди перед святами готую домашні марципани, потім печу з ними рідзвяні солодощі, а половину з'їдаємо і без випічки. А ще марципан можна заморозити і нічого йому не станеться:-)
Для марципана потрібно:
Усі діляться своїми смачнючими різдвяними кексами то і я своїм улюбленим поділюсь :-) Печу його кожного року і ще ніразу мене не розчарував. Люблю його за те, що цей кекс не потрібно залишати настоюватись на декілька тижнів, достатньо і 24 годин, щоб ця запашна різдвяна випічка увібрала всі смаки і стала просто неперевершеною. Рецепт колись давно знайшовся в німецькому журналі (взагалі, обожнюю різдвяну випічку з німецьких видань) і полюбився з першого разу. Поки кексик печеться дім наповнюється таким божественим ароматом, що на душі відразу стає тепло, затишно і казково, а про його чудесний смак я взагалі мовчу :-)
Для різдвяного кекса потрібно:
Незабаром Різдво... обожнюю атмосферу очікування цього дивовижного свята, коли вулиці освічують казкові вогники, а повітря пахне апельсинами, кардамоном і корицею (тільки снігу в Римі мені ой як не вистачає...) Сьогодні в Італії свято - Непорочного зачаття Божої Матері. Саме в цей день італійці дістають новорічні прикраси, вдягають ялинки, вішають різдвяні вогники - розпочинається передріздвяний період! От і ми одягнули нашу ялинку, вогники вже зо дві години святково мерехтять на балконі, традиційно поставили шопку і зараз будемо пити наш улюблений різдвяний чай. Без цього напою не уявляю зимові свята і їх очікування, а ще щороку дарую його друзям: насипаю чай у красиву баночку, зав'язую бантик і вуаля - ароматний, оригінальний, зігріваючий тіло і серце подарунок готовий :-) Чудовий дует різдвяному чаю складає імбирне печиво. Усім бажаю апельсиново - кардамоново - гвоздиково - імбирного настрою і тепла в душі :-)
Щоб приготувати різдвяний чай потрібно:
Ходить гарбуз по городу, питається свого роду ... завжди любила і ту пісеньку, і гарбузи :-) Сьогодні на вечерю буду готувати свій улюблений гарбузяний крем - суп. То таке яскраве, тепле, ніжне, ароматне і смачнюче пюре, яке так і просить: " ну з'їжте мене". А якщо подати його зі свіжопідсмаженими пшеничними сухариками, то взагалі ціни вам не буде - рідні повилизують тарілки і ще попросять: знаю з власного досвіду :-)
Зàпражка - то така-собі економна, супер легка в приготуванні й універсальна смакота, яка має безліч застотувань: вона і смачний соус до макаронів, і оригінальна підливка до вареної картоплі, і мачанка для відвареного м'яска, і навіть на хліб її можна намастити! Такий раритетний делікатес колись готувала моя прабабуся (в селі часу на приготування складних страв по буднях не було, а велику сім'ю годувати чимось треба було, та ще й бажано чимось смачним і ситним:-)). Бабуся досі з вогником в очах згадує, як вона маленькою з батьками, братами і сестрою приходили з городу і "налітали" на запражку з домашнім хлібом :-) І, мабуть, колись багато-пребагато років тому якийсь український емігрант завіз рецепт української запражки аж до далекої Америки (то я жартую, звичайно:-), просто недавно дивилась американського "Мастер - шефа" і там якийсь їхній місцевий повар готував запражку моєї прабабусі! Тільки називав її дуже замислуватим словом "Gravy". А ще шведський варіант запражки продають в ресторанчику всесвітньо - відомого магазину ІКЕА - подають його з фрикадельками і смаженою картоплею. От така проста страва, смак якої підкорив планету вздовж і впоперек :-)
Щоб приготувати запражку потрібно:
Заварні тістечка в мене асоціюються з моєю бабусею - все життя пропрацювавши кондитером вона й на пенсії не може "розлучитись" з духовкою і кремами. Завжди готує щось смачненьке для нас і для знайомих. А ще має декілька замовників, які "підсіли" на бабусині солодощі і частенько просять щось спекти, найчастіше замовляють саме заварні тістечка, як каже мій двоюрідний брат: заварні - то бабусина "фішка" :-) Ще з дитинства пам'ятаю картину: бабусин кухонний стіл весь заставлений тістечками, а на плиті смачно - пахнуча каструля з ванільним кремом, аромат якого забирав у полон не тільки кухню, а й всю бабусину двох-кімнатну квартиру... Професію кондитера бабуся вміло і з любов'ю поєднувала з щоденним сидінням з нами (внуками), поки наші батьки були на роботі. От так я, моя сестра й двоюрідні брати з дитинства "наочним" способом вчились азам кулінарії і випічки у нашої бабусі Марії. Рецепт заварних тістечок пам'ятаю настільки добре, що навіть вночі спросоння, мабуть, спекла б їх :-) Бабуся готує цей десерт з двома видами крему: масляним і заварним (моїм улюбленим). Спробуйте, таку смакоту повинен скуштувати кожен :-)
Для заварних тістечок потрібно:
Смачні яскраві бурячки, чорнослив, зелена цибулька ... мабуть, усі знають і люблять цей корисний салатик. Дуже часто його роблю, але захотілось моїм хлопцям чогось нового - бурячкового. Літом мама привезла мені багато домашніх бурячків з власного городу, ми їх відварили і заморозили, але ж не лежати їм вічно в "морозильному" холоді :-) Пекли ми смачнючий шоколадний кекс з буряків, а от з солоними рецептами проблема - шукала я по книжках і в інтернеті, але так нічого оригінального і не знайшла. А потім чоловікові прийшла ідея - чому б не спекти кіш з буряками! Такий - собі буряковий салатик, запечений в хрумкому тісті :-) Оскільки, експерименти на нашій кухні - звична справа, ми відразу ж взялись за приготування. Роберто готував начинку і додав до неї італійських ноток, я ж місила тісто. Потім з нетерпінням чекали, коли наш експеримент спечеться, щоб його спробувати. І результат не розчарував :-) Кіш смакує й гарячим (відразу з духовки), але набагато краще, якщо залишити пиріг вистигнути - він настоїться і смак буде ще багатшим і насиченішим. Ну а про колір я взагалі мовчу - яскравий, теплий, червоний... Спробуйте :-)
Для пирога з буряками і сиром потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons