Друзі, усіх вітаю зі святом :-) Як же я люблю цей зимовий казково - чарівно-святковий період! І навіть повна відсутність снігу в Римі не зіпсує мені настрій. Багато з вас турбувались, куди я пропала зі своїми дописами і рецептами.... Я тут, на місці і не забуваю про вас :-) Просто Різдво у мене цього року надзвичайне - до нас приїхала моя мама, тож свято стало вдвічі, а то й вдесятеро святковіше! В такій рідній компанії ми відсвяткували католицьке Різдво, зустріли Новий рік, а тепер продовжуємо святкувати і за нашими традиціями. Так хочеться насолодитись кожною миттю з найдорожчими людьми, що й не усвідомлюєш, як швидко летять дні, а потім кілометри і кордони знову нас розділять на декілька місяців... Тож, прошу вибачення за те, що я зараз не часто ділюсь з вами своїми переписами. Зате сьогодні я до вас з таким смачний смаколиком! Ми ось уже третій день поспіль ним ласуємо перед телевізором. Гарячий шоколад в моїй сім'ї  завжди ''розлітається'' вмить, тому, щоб не терти щоразу шоколад, відмірювати і перемішувати інгредієнти, я готую здоровенну порцію своєї ''фірмової'' сухої заготівлі для домашнього шоколаду, пересипаю ту всю красу в здоровенну банку і маю чистий спокій :-) Коли душа забажає теплого шоколадного напою - досить перемішати 1 ст.л. такої суміші з 250мл молока, довести до кипіння і вуаля! А якщо звільнити політ фантазії, то суміш можна ще й збагатити різноманітними ароматизаторами - ваніллю, корицею, гвоздикою, тертою апельсиновою цедрою або щіпкою сухої меленої паприки (як робить мій чоловік). Усім бажаю хорошого настрою, тепла в домівках і на серці і смачних смаколиків у хорошій компанії :-)

Готову суміш пересипте в банку або інший контейнер і гарно закрийте кришкою (так її можна зберігати дуже довго)


Щоб приготувати гарячий шоколад перемішайте 1 ст.л. цієї суміші з 250мл молока, доведіть до кипіння (постійно помішуючи) і варіть до бажаної густоти. А потім все залежить від ваших смаків і вподобань - я люблю такий приємний гіркуватий шоколад, а от мій чоловік ще додає ложечку цукру в уже приготований :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Ще один солодкий атрибут Різдва у моїй сім'ї :-) Без цього медівника, його чудового аромату і ніжно-пряного смаку не уявляю зимові свята. Завжди печу його, як і бабуся, за день-два до Різдва, щоб дати йому трішки часу настоятись. Не шкодуйте спецій для цієї випічки, вони тут дуже доречні. Медівник чудово смакує і сам, але я ще з дитинства маю свою звичку ''медівникопоїдання'' - розрізаю скибочку навпіл і намастивши маслом повільно смакую :-)))))) Нехай на свята у ваших серцях і оселях панують добро, мир і щастя, а посмішки рідних зігрівають душу. Щасливого Різдва!

Для різдвяного медівника потрібно:

В Італії немає такої традиції, як у нас в Україні, готувати 12 страв для Святої вечері. Тут усе дуже різниться не лише від регіону до регіону, а навіть від однієї сім'ї до іншої. Однак, є одна спільна традиція - 24 грудня на Святу вечерю місцеві жителі переважно готують рибні страви. Його величність м'ясо залишають на 25 грудня, тобто, для розкішного Різдвяного обіду. Хоча, й Святу вечерю бідною тут зовсім не назвеш - різноманіття страв з морепродуктів, різні гарніри і закуски, ну а на десерт всесвітньо відомі панеттоне і пандоро (хоча у кожного регіону є і своя типова різдвяна випічка). Різдво в Італії (як, зрештою, і в інших країнах) пахне не лише мандаринами, а й корицею, імбиром, медом, мускатним горіхом і іншими ''святковими'' прянощами, які створюють чудову компанію цукатам, сухофруктам і горішкам. Мабуть, книги не вистачить, щоб описати усю багатющу і таку смачну різдвяну італійську кухню! Солоні страви і закуски готуватиму за день до Різдва, а в ''солодкому плані'' до свят я готова :-) Штолленів напекла, панеттоне і пандоро вже декілька днів красуються під ялинкою, прянички теж щасливо лежать в коробочці, чекаючи свят, бабусин різдвяний медівник і різдвяний кекс пектиму післязавтра, а сьогодні черга пандольче дженовезе :-) Це традиційний різдвяний солодкий хліб, який випікають до Різдва в Генуї та усьому регіоні Лігурії. Вперше я спробувала ту смакоту в гостях в наших друзів, які живуть в Римі, але ''перевезли'' сюди з собою традиції своєї рідної Генуї. Хліб настільки ароматний і смачний, що може з гордістю зрівнятись зі славнозвісним панеттоне (його часто  так і називають - Панеттоне з Генуї). В цієї випічки дуже особлива структура тіста, воно виходить по-особливому пружне, а спеції, цукати і горішки роблять той смаколик просто неперевершеним. Готовий хліб зберігається довго, не черствіючи. А смакує ще краще за декілька днів після випікання :-)

Для пандольче дженовезе потрібно:

Замісіть тісто (якщо воно дуже липне до рук, досипте ще трішки борошна). Дайте йому підрости 2 години в теплому місці

Тісто, що підросло, трішки його обімніть, додайте корицю, родзинки, горіхи і цукати. Досипте аніс і знову усе замісіть

Зробіть з тіста круглу хлібину, перекладіть її в тортівницю або форму, застелену пекарським папером і дайте знову хлібчику підрости 2 години

Випікайте приблизно 1 годину при 180С. Дайте повністю вистигнути. Найкраще така випічка смакує на наступний, або ж і на третій день після приготування (тоді всі інгредієнти настояться і повністю віддадуть свій багатий смак і аромат) Веселих свят!

В нашій сім'ї жодне свято не обходиться без сирника. Сьогодні переглядала ще раз своє різдвяне меню і до солодкої випічки дописала ще маковий сирник. Чомусь, згадались старі серіали, які в роки мого дитинства магнітом притягували до екранів телевізора чималу кількість глядачів різного віку, соціального статусу і статі. І настільки ті ''мильні опери'' привертали до себе увагу, що їх назви, разом з екзотичними іменами персонажів мимоволі входили в повсякденне життя наших людей. Саме так сталось і з маковим сирником, який вже надцять років ''живе'' в бабусиному весільному зошиті під незвичайною назвою - ''Донна Бейжа''. Логіка тут, звичайно, на допомогу не прийде, бо ту смачнючу випічку абсолютно нічогісінько не пов'язує з бразилійською куртизанкою, та, мабуть, господиням так гарно звучали заморські слова, що в сирника не було іншого вибору, як назватись саме так :-) Сам же пиріг надзвичайно ніжний і смачний, то взагалі один з моїх улюблених сирників, хоч мак у випічці я не особливо люблю, та тут він навіть дуже доречний.  Ну а яблука та лимонна ледь відчутна кислинка, то наче ніжний прозорий шлейф красивої донни Бейжі...

Приготуйте тісто: збийте яйце з цукром  (сильно збивати не потрібно, лиш до однорідності)

Сюди ж додайте корицю, борошно і розпушувач. Замісіть тісто і покладіть його на 30хв в холодильник

Мак залийте окропом, накрийте кришкою і залиште так на 30хв, потім гарно процідіть

Покладіть разом сир (або рікотту), мак, яйця, цукор, крохмаль і ванілін

Поверх начинки викладіть яблука, нарізані тоненькими скибочками і скропіть їх лимонним соком

Випікайте 1 годину при 180С. Дайте готовому пирогу повністю вистигнути і потім залиште його в холодильнику мінімум на 2 години. Смачного :-)

А хочете я вам розкажу про салат, який готується практично з нічого, зате така смакота виходить! І до того ж він досить ситний (мої хлопці то оцінили, бо їх апетит прямо пропорційний похолоданню на вулиці) :-) В піст дуже часто його готую, та й не лише в піст. І сьогодні на вечерю до картоплі з оселедцем буде :-) Для пришвидшення процесу приготування часто використовую вже готову консервовану квасолю, тоді салат буде готовий за лічені хвилини. Смачного!

Для салату з грибами, квасолею і морквою потрібно:

Подрібніть цибулю і порей (його я нарізаю тоненькими півкільцями). Моркву натріть на грубцій терці

До квасолі додайте печериці і смажені цибулю з морквою. Посоліть і поперчіть, сюди ж покладіть коріандр, паприку і часник, пропущений через прес

Ці маленькі білі клубочки просто геніальні. Коли я вперше їх побачила, ніяк не могла відгадати, що то таке і з чим його їдять... А то, виявляється, така корисна річ, яка тепер завжди житиме в моїй морозилці. Я дуже часто готую різні підливки і соуси, і мої домашні вимагають, щоб ті соуси з підливами були густі, щоб потім їх можна було ''вимакати'' з тарілки шматочком хліба :-) Для того, щоб зробити страви густішими, я завжди додавала трішки борошна, розведеного водою, а потім ретельно перемішувала, щоб не було кумочків, та всеодно часто ті кумочки звідкись з'являлись і псували настрій... Тепер же, завдяки цим чудо-кулькам, я маю ''чистий спокій'' :-) Ті білі клубочки- то ніщо інше, як загущувач для підливок і соусів, який надзвичайно легко і швидко готується, потім досить його заморозити і будете завжди мати під рукою корисну річ, яка не лише зекономить час, а й перетворить ваші страви на справжні шедеври :-)

Поділіть його на 25 однакових частин (я ділю тісто на 5 частин, кожну скачую в ''ковбаску'', потім ріжу на 5 частин і з кожної частинки роблю кульку, розміром, як вишенька - найзручніше це робити вологими руками)

Покладіть кульки на піднос або тарілку і залиште в морозилці до повного замерзання (потім перекладіть кульки в лоточок або пластиковий пакетик і зберігайте в морозилці)

Коли підлива або соус майже готові, покладіть в них кульки (не розморожуючи, відразу з морозилки) і, час від часу помішуючи, дочекайтесь доки вони повністю розчиняться в підливці. Для себе я знайшла ''оптимальне співвідношення'' - завжди додаю 2 кульки до 500мл соусу

От і вся ''магія'' :-) Смачна підливка без жодного кумочка, хороший настрій і зекономлений час