Поділіться рецептом :-)

СОЛОДКА ВИПІЧКА


Продовжуючи весільно - сирну симфонію полізла я знову за приємними спогадами до бабусиного весільного зошита. Так щось Королівський сирник (рецепт тут) навіяв мені танцювально - романтичного настрою, що душа знову забажала якогось сирного "солодоща", але не звичайного, я якогось такого - розтакого давно забутого і смачнючого з присмаком дитинства і радісними звуками весільних пісень... Бабусин записник для мене, як скриня зі скарбами: чим глибше залізеш - тим цінніші рецепти знайдеш :-) Коли ми їздили в село на весілля, бабусі відразу вділяли почесне місце в літній кухні разом з іншими господинями, ну і я (завжди будучи бабусиним "хвостиком") сиділа в тій же кухні і спостерігала за тою захоплюючою магією вправних жіночих рук, які місили тісто (без усіляких міксерів - блендерів - комбайнів), перемішували креми, розкачували коржі, крутили печиво через м'ясорубку, вирізали сухарики і розповідали усі новини не тільки села, а й ближніх містечок. Кожна поважаюча себе господиня на весілля мала роздобути новий рецепт сирника. Потім ті всі рецепти старанно записувались в потерті (і від того ще цінніші) зошити господинь, і біля назви рецепту слід було неодмінно вказати хто той рецепт приніс (так, мабуть, потім легше було згадати що то саме за пиріг). Смак карамельного сирника з чорносливом від тьоті Стасі пам'ятаю до сьогодні.Тьотя Стася була бабусиною подругою ще з дитинства, потім бабуся з дідусем одружились і переїхали до Тернополя, а подруга вийшла заміж у сусіднє село. Та вони незмінно зустрічались на кожному весіллі, празнику і не тільки :-) Поняття не маю, де бабусина подруга роздобувала рецепти, але саме вона приносила найсмачніші і на той час найсучасніші рецепти, то було її "ноу хау", але вона радо ділилась своїми кулінарними новинками з усіма. От на одне з весіль тьотя Стася і принесла перепис невиданої і ще ніким в нашому селі некуштованої дивини - карамельного сирника з чорносливом! На весіллі він створив справжній смаковий фурор і ще довго займав почесне місце в солодких меню усіх мені відомих господинь нашого села. А потім якось забувся (чи то нові рецепти затьмарили його новими смаками і поєднаннями, чи мода кулінарна змінилась...), добре, що збереглись бабусині переписи! Сьогодні в нас до чаю  це незвичайне чудо з карамельним смаком і цікавим виглядом, яке здається таким сучасним і новітнім, що й не скажеш, що насправді той рецепт в записнику "живе" вже добрих двадцять, а то й більше років...

Для сирника з вареним згущеним молоком і чорносливом потрібно:
паска з морквою

Хоч я й живу в Римі вже більше 10 років, вже давно звикла до тутешнього життя, їжі і звичаїв, моя душа, мабуть, завжди залишиться українською. Особливо сильно моя "українськість" проявляється на свята, коли душа прагне наших традицій (без них якось навіть свята не відчуваються),  а мій український шлунок (хай як то нероматично звучить) вимагає наших рідних наїдків, до яких звикла з дитинства. Тому,  на Великдень щороку печу наші паски, запікаю м'ясо по - маминому, готую бурячок з хроном і ще багато української смакоти. Потім кличемо до нас в гості чоловікову тітку, яку я вже давно "підсадила" на деякі страви з нашої кухні :-) А минулого року на Великдень тітка Джакоміна зробила мені чудовий сюрприз: в її будинку живе наша жінка, пані Люба зі Львова. Оскільки тітка - людина надзвичайно дружелюбна і балакуча, вона відразу з пані Любою потоваришувала, почала їй розказувати про мене і все, що вона знає про наші традиції. От минулого року тітка прийшла до нас на Великодній обід і принесла подарунок - домашню паску від пані Люби :-) Як то було приємно! Частинка чогось рідного в далекій від дому землі, а ще то була одна з найсмачніших пасок, які мені доводилось куштувати, така м'яка, як хмаринка. Тітка ще нас тоді так розсмішила: паска була чудесного яскраво - жовтого кольору, от я й почала в голос думати над тим секретним жовтим інгредієнтом, а тітка й каже: "Точно, мені Люба ще казала, що то паска з чимось... чи то з ананасом, чи з гарбузом..." Як потім виявилось, пасочка була морквяна:-) Рецепт дуже простий і не потребує 120 яєць, а всього два, та це не робить її менш смачною. Цього року буду пекти 2 види пасок: бабусину на жовтках і морквяну від пані Люби. Пасок на Великдень забагато ж не буває, особливо, якщо то така смакота:-))))

Для морквяної паски потрібно:
рецепти з картоплею

Моя свекруха дуже любить розповідати історії зі свого дитинства, а так як в мені вона знайшла вдячного слухача, постійно згадує щось нове й цікаве. Народилась моя "друга мама" на Мальті і згадати їй справді є що: зовсім маленькою вона на власні очі бачила війну,  коли такий крихітний острів пережив страшне німецьке бомбардування... Але, нащастя, більшість її спогадів веселі, сонячні і яскраві, як і її тепла батьківщина. Часто в своїх розповідях свекруха згадує якісь давно забуті смаколики, як от кролик, тушкований в чорному шоколаді (досі не знайшла рецепту, а мій чоловік взагалі сумнівається, що така страва коли-небуть існувала:-)))). Але сьогодні мова піде не про кролика і не про шоколад, а про солодкий пиріг з картоплі. Мабуть разів 100 чоловікова мама розповідала мені історію про той десерт. То були якраз повоєнні роки і багато мальтійських сімей ще не встигли повернутись до нормального життя (морально й матеріально), тому люди намагались допомагати один одному, як могли. У батьків моєї свекрухи був великий сад з фруктовими деревами і щоразу вони збирали гарний урожай. Моя "друга мама" (в той час учениця початкової школи) щосуботи носила кошик з апельсинами, лимонами й іншими фруктами з саду сусідам. Сусідка ж, щоб віддячити, садила мою свекруху за стіл і давала їй шматочок солодкого пирога з картоплі. Так той смаколик закарбувався в її пам'яті, що навіть через більше, як півстоліття немає для неї смачнішого пирога за той картопляний! От вона вже роками мене просить знайти їй рецепт, але якби ж то було так легко. В інтернеті і книжках повно солоних картопляних страв, ще й ніхто зі знайомих теж не мав такого перепису. Ми вже думали полишити те діло й залишити свекруху жити спогадами про той пиріг, аж тут зовсім випадково мені на очі потрапив рецепт в старій англійській кулінарній книзі і, як каже моя мама в мене в голові "загорілась лампочка" :-) Для дегустації покликали свекруху і, затамувавши подих, усі чекали її фінального вердикту... сльози в її очах без слів дали зрозуміти, що людина повернулась в дитинство,і подумки знову опинилась за столом сусідки з кошиком апельсинів в руках і шматочком картопляного пирога на столі... спробуйте цю смакоту, вона того варта :-)

Для солодкого картопляного пирога потрібно:
рецепт біскотті

Мабуть, серед усього печива кантуччі для мене на першому місці. Обожнюю занурювати це печенько в горнятко з теплим чаєм і той момент, коли досить твердий по своїй природі сухарик вбирає в себе гарячі краплинки, віддаючи натомість неймовірний ванільно-лимонний аромат... а потім, надкусивши шматочок того смакового дива потрапляєш до чайно - лимонно - мигдального раю...  Мій чоловік, як більшість італійців,  замість чаю поєднує кантуччі з типовим тосканським десертним вином Він Санто і такий дует теж смакота ще та! Занурте кантуччі в тепле молоко чи каву, і отримаєте ще іншу насолоду :-)  

Щоб приготувати кантуччі потрібно:
рецепт дріжджовий рулет


Завжди беру в бібліотеці кулінарні книги, особливо люблю видання про випічку. Там стільки цікавого можна знайти! От я, наприклад, раніше й не здогадувалась, що угорці печуть один з найсмачніших макових завиванців. Такої ароматної начинки я ще не куштувала, ну і дріжджове тісто у ньому теж особливе: таке м'якеньке - м'якеньке і в унісон начинці надзвичайно ароматне. Апельсинова цедра, цукати і кориця роблять цю випічку дивовижною. Правда, в Угорщині маковий завиванець є різдвяним десертом. Але ніхто ж не забороняє пекти його й цілий рік (подумала я) і спекла ту смакоту. Якщо любите, щоб в завиванці було більше маку, ніж тіста, тоді готуйте подвійну порцію начинки. (Я подвійну порцію начинки не робила, бо мої домашні люблять крім начинки в завиванцях і тісто :-)) Усім бажаю смачного дня!

Для завиванця з маком і цукатами потрібно:
вівсяне печиво з шоколадом рецепт

Уже традиційно щороку дарую друзям пакуночки з домашніми солодощами на Різдво. Цього року вирішила презентувати своє улюблене вівсяно - шоколадне печиво, от сиділа й думала, як би то його оригінально загорнути, аж тут ідея прийшла сама :-) В одній з телепередач розповідали, що цього року модно дарувати усе в баночках. От і я, щоб не відставати від моди, вирішила подарувати друзям не банальне (хоч і дуже апетитне) печиво в торбинці, а таку-собі смачну солодку баночку :-) Вся "сіль" полягає в тому, що інгредієнти, необхідні для приготування печеньок викладаються слоями в баночку. Виходить не тільки оригінальний і смачний, а ще й дуже красивий подаруночок. Здивуйте своїх рідних і друзів :-)

Для вівсяно - шоколадного печива потрібно:

Поділіться рецептом :-)



Ми в Instagram

© Італійські голубці. Design by FCD.