В нашій сім'ї жодне свято не обходиться без сирника. Сьогодні переглядала ще раз своє різдвяне меню і до солодкої випічки дописала ще маковий сирник. Чомусь, згадались старі серіали, які в роки мого дитинства магнітом притягували до екранів телевізора чималу кількість глядачів різного віку, соціального статусу і статі. І настільки ті ''мильні опери'' привертали до себе увагу, що їх назви, разом з екзотичними іменами персонажів мимоволі входили в повсякденне життя наших людей. Саме так сталось і з маковим сирником, який вже надцять років ''живе'' в бабусиному весільному зошиті під незвичайною назвою - ''Донна Бейжа''. Логіка тут, звичайно, на допомогу не прийде, бо ту смачнючу випічку абсолютно нічогісінько не пов'язує з бразилійською куртизанкою, та, мабуть, господиням так гарно звучали заморські слова, що в сирника не було іншого вибору, як назватись саме так :-) Сам же пиріг надзвичайно ніжний і смачний, то взагалі один з моїх улюблених сирників, хоч мак у випічці я не особливо люблю, та тут він навіть дуже доречний.  Ну а яблука та лимонна ледь відчутна кислинка, то наче ніжний прозорий шлейф красивої донни Бейжі...

Приготуйте тісто: збийте яйце з цукром  (сильно збивати не потрібно, лиш до однорідності)

Сюди ж додайте корицю, борошно і розпушувач. Замісіть тісто і покладіть його на 30хв в холодильник

Мак залийте окропом, накрийте кришкою і залиште так на 30хв, потім гарно процідіть

Покладіть разом сир (або рікотту), мак, яйця, цукор, крохмаль і ванілін

Поверх начинки викладіть яблука, нарізані тоненькими скибочками і скропіть їх лимонним соком

Випікайте 1 годину при 180С. Дайте готовому пирогу повністю вистигнути і потім залиште його в холодильнику мінімум на 2 години. Смачного :-)

Коли я була маленькою, в бабусі з дідусем було дві дачі (теоретично, одна була моєї мами, а інша - маминої сестри, але молодь була заклопотана на роботі і з нами-дітьми, тож порались на обидвох городах таки бабуся і дідусь). Ну і я, як хвостик за ними всюди їздила :-) Обидва городи були на одній вулиці, лиш один був в долинці (його ми називали ''нижня дача''), а інший - на горбочку (то для нас була ''верхня дача''). В долинці чудово росли різні фруктові дерева і кущі, а на горбочку, окрім картоплі-помідорів-огірків-квасолі і іншої дрібної городини дідусь обов'язково відводив чималий пляц для гарбузів. Справа в тому, що всі в нашій сім'ї обожнюють гарбузи. Скільки ж їх видів у нас достигало щороку! І здоровенні круглі (вони найчастіше йшли на кашу), і яскраво-помаранчеві довгі (їх солодка серединка ідеально підходила для солодкої випічки, варення і цукатів), і сірі в цяточки (то для супу) і навіть мармуровий гарбуз у нас ріс (не пам'ятаю, що ми з ним робили 😋). Кожного року збір ''гарбузяного'' урожаю в нас традиційно закінчувався моїм питанням: ''а сирник гарбузяний спечете?'' Вся сім'я вже знала ту фразу на пам'ять і, жартуючи, випереджували мене: ''о, тепер і сирник з гарбузом можна спекти'' :-) Як же я той сирник люблю! Якийсь він особливий, мабуть, окрім апельсинової цедри, ваніліну і шоколаду, приправлений ще й солодкими дитячими спогадами. А якщо без жартів, то сирник і направду смачнючий. В ньому дуже гармонійно усе скомбіновано: і поєднання кольорів, і структура тіста й начинки, і смакова гама. Я лиш трішки полегшила й усучаснила для себе процес його приготування: раніше ми завжди терли гарбуз на грубій терці, я ж тепер перемелюю усе блендером, апельсинову есенцію я замінила тертою апельсиновою цедрою (просто раніше, надцять років тому, апельсини не так легко було знайти, як зараз) і ще, замість подрібненого шоколаду додаю готові шоколадні краплі (дропси) - вони не настільки тануть і дуже приємно ''хрустять'' в готовому сирнику. Спробуйте :-)

Для тіста перемішайте борошно, какао, цукор, сіль і розпушувач

Залишилось додати яйця і замісити тісто, що тримається купки. Поділіть його на 2/3 (покладіть в холодильник на 30хв) і 1/3 (покладіть в морозилку на 30хв)

Приготуйте начинку: гарбуз наріжте невеликими кубиками і покладіть в чашу блендера (або ж просто натріть його на грубій терці)

До сирно-гарбузяної маси додайте манну крупу, сметану, яйце, цукор, цедру, крохмаль, ванілін і шоколадні краплі

Тісто, що було в холодильнику розкачайте і викладіть в тортівницю з бортиком

Дайте готовому сирнику повністю вистигнути і поставте в холодильник принаймі на 2 години. Дякую, що завітали на нашу кухню, усім бажаю солодкого дня :-)

Цей пиріг (вірніше, його рецепт) моя бабуся привезла з Києва. Все було ще в далеких 80-х роках, коли кондитери з усіх куточків України могли взяти участь в солодкому конкурсі - то був такий - собі радянський "мастер-шеф", тільки по телевізору його не показували і участь могли приймати лише "дипломовані" кондитери. Досі пам'ятаю, як тішилась бабуся, коли її разом з іншими дівчатами з кондитерського цеху запросили на те змагання :-) Ну, жінки є жінки (як казав мій дідусь Петро), окрім "технічних" приготувань до конкурсу (пошуку нових до того небачених рецептів, вправляння в оформленні, виліплюванні з мастики, замішуванні і збиванні) кожна з учасниць хотіла ще й виглядати найкраще. Моя бабуся тоді відважилась на відчайдушний для неї вчинок - придбала собі паруку! І, хоч Бог подарував їй надзвичайно красиві і густі каштанового відтінку коси, які так красиво в'ються і виблискують на сонці, мода взяла своє :-) Ще звечора бабуся приготувала усі необхідні для подорожі і конкурсу пакунки, а паруку (щоб не пом'ялась) залишила на столі. Потіг вирушав з Тернополя рано - вранці, тож мене малу не будили. І ото встаю я зранку і що бачу на столі... бабусину паруку! Саме ту, яку вона так довго відважувалась купити, так дбайливо загорнула в пакет, а потім успішно забула вдома :-) Я була зовсім маленькою і не зовсім зрозуміла призначення того "модного гаджета", скільки сміху було потім, коли я на всю хату кричала: "Мама, бабуся голову забула!!!" Конкурс виграв кондитерський цех з Харкова, а бабуся зі своїми дівчатами - кондитерами зайняли поважне третє місце. Скільки ж нових солодких рецептів тоді з'явилось в її зошиті! І все таке - розтаке, смачнюче і дуже для тих часів незвичайне. Манний сирник (про який сьогодні і йде мова) був представлений дівчатами з Чернівців, він ще тоді в 80-х став моїм фаворитом. Я тут, в Римі печу його з рікоттою, бабуся ж незмінно використовує оригінальний рецепт з домашнім сиром, обидва варіанти смачні до нестями :-) Дуже люблю пироги з кремовою начинкою, а оте поєдняння з гірким шоколадом, який прикрашає верх смаколика, прото божественне...  

Дивіться також наш відео-рецепт приготування цього пирога:
Підписуйтесь на наш канал (тут), щоб не пропустити жодного рецепта :-) Дякую 💓

Для, тіста покладіть разом борошно,сіль, цукор і масло. Перемішайте руками до утворення крихт

Долийте холодну воду і замісіть тісто, що тримається купки. Поставте його в холодильник на 30 хвилин

Досипте в нього манну крупу і цукор. Варіть на середньому вогні (постійно помішуючи до загустіння - суміш повинна відставати від стінок каструлі). Потім дайте каші трохи охолонути

Нагрійте духовку до 180С і випікайте сирник впродовж 1 години (в режимі верх і низ) і ще 20 хвилин (тільки низ)

Дайте сирнику повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику принаймі на годинку. Смачного :-)

Ось таким рожевим і надзвичайно ароматним чудом пригощали гостей на полуничному фестивалі в італійському містечку Немі, куди щороку з'їжджається величезна кількість людей. Я обожнюю полуниці, а тут вони так вдало прилаштувались у сирнику, що кращого поєднання, мабуть, і не вигадати. Насичених ноток начинці додають шматочки гіркого шоколаду, який ідеально "вписався" в загальну картину. В результаті вийшов один з найніжніших сирників, які я коли-небудь куштувала. Головне - втриматись і не почати їсти цю смакоту відразу, сирник неодмінно слід залишити в холодильнику хоча б на 2-3 години, щоб він застиг і (як каже мій Алессіо), всі інгредієнти чудово між собою "подружились " :-) Усім бажаю яскравого полуничного настрою!

Продовжуючи весільно - сирну симфонію полізла я знову за приємними спогадами до бабусиного весільного зошита. Так щось Королівський сирник (рецепт тут) навіяв мені танцювально - романтичного настрою, що душа знову забажала якогось сирного "солодоща", але не звичайного, я якогось такого - розтакого давно забутого і смачнючого з присмаком дитинства і радісними звуками весільних пісень... Бабусин записник для мене, як скриня зі скарбами: чим глибше залізеш - тим цінніші рецепти знайдеш :-) Коли ми їздили в село на весілля, бабусі відразу вділяли почесне місце в літній кухні разом з іншими господинями, ну і я (завжди будучи бабусиним "хвостиком") сиділа в тій же кухні і спостерігала за тою захоплюючою магією вправних жіночих рук, які місили тісто (без усіляких міксерів - блендерів - комбайнів), перемішували креми, розкачували коржі, крутили печиво через м'ясорубку, вирізали сухарики і розповідали усі новини не тільки села, а й ближніх містечок. Кожна поважаюча себе господиня на весілля мала роздобути новий рецепт сирника. Потім ті всі рецепти старанно записувались в потерті (і від того ще цінніші) зошити господинь, і біля назви рецепту слід було неодмінно вказати хто той рецепт приніс (так, мабуть, потім легше було згадати що то саме за пиріг). Смак карамельного сирника з чорносливом від тьоті Стасі пам'ятаю до сьогодні.Тьотя Стася була бабусиною подругою ще з дитинства, потім бабуся з дідусем одружились і переїхали до Тернополя, а подруга вийшла заміж у сусіднє село. Та вони незмінно зустрічались на кожному весіллі, празнику і не тільки :-) Поняття не маю, де бабусина подруга роздобувала рецепти, але саме вона приносила найсмачніші і на той час найсучасніші рецепти, то було її "ноу хау", але вона радо ділилась своїми кулінарними новинками з усіма. От на одне з весіль тьотя Стася і принесла перепис невиданої і ще ніким в нашому селі некуштованої дивини - карамельного сирника з чорносливом! На весіллі він створив справжній смаковий фурор і ще довго займав почесне місце в солодких меню усіх мені відомих господинь нашого села. А потім якось забувся (чи то нові рецепти затьмарили його новими смаками і поєднаннями, чи мода кулінарна змінилась...), добре, що збереглись бабусині переписи! Сьогодні в нас до чаю  це незвичайне чудо з карамельним смаком і цікавим виглядом, яке здається таким сучасним і новітнім, що й не скажеш, що насправді той рецепт в записнику "живе" вже добрих двадцять, а то й більше років...

Мабуть, мій чоловік - єдиний на планеті італієць, який не любить каву. Терпіти не може ні її смаку, ні аромату. Але якимось чудом просто обожнює два кавові десерти - тірамісу і сирник "Капучіно". Про тірамісу розповідати не буду, бо той ніжний десерт вже давно перетнув італійські кордони і набув всесвітньої слави. А от кавовий сирник для мене особисто став цікавим відкриттям тут, в Італії. Вперше його побачила на весіллі в наших італійських друзів, а потім ще й чоловікова тітка прийшла до нас в гості з тією ароматною смакотою. Для мене було, якось незвично бачити "темний" сирник: я більше звикла до того, що сирники всередині білі :-) В цього десерту не лише незвичний вигляд, а й дуже цікавий багатий смак. Поповніть свою "сирникову" колекцію ще одним смаколиком :-) 

Є в нас вдома спеціальний "весільний" записник, який для мене є своєрідною скринькою зі скарбами (і безцінними спогадами). Туди бабуся роками старанно записувала рецепти весільної випічки. І хоч той зошит вже давненько припадає пилом (колись бабуся чи не щовихідних пекла гори пляцків на різні весілля, тепер же роки беруть своє, та й "мода помінялась")... а тоді, кільканадцять років тому,  пам'ятаю, як ми часто їздили на весілля до родичів у село. Для мене саме весілля в селі були якимось надзвичайним таємничим дійством, коли усі господині села брали свої зошити з переписами, зносили кльоші і інший посуд (перед тим старанно помітивши кожну тарілку, щоб після весілля не переплутати де чиє) і поки чоловіки складали шалаш і вудили ковбаси, жінки творили на кухні чудеса :-) Для мене - дитини те все дійство виглядало, як найважливіше у світі кулінарне змагання на найвправнішу господиню з призом у вигляді похвали від "щасливо - поїдаючих - ті - пляцки - гостей" на зразок "Цей сирник пекла Галина, Василева жінка, ото господиня!" Я тоді була зовсім малою, але мені завжди вділяли найцікавішу роль - доїдати обрізки пляцків (я ще й періодично на вулицю бігала, де вудили ковбаси, щоб і там щось перекусити)! Ех, скільки я тоді всього перепробувала.  Ото сиділа я собі між господинями, жувала пляцки з ковбасою і слухала їх розмови. Кожна господиня на весілля намагалась роздобути якийсь новий супермодний і екзотичний рецепт. Найбільше в тому плані пощастило Марійці Миколішинці (так казали господині і мені ті слова до сьогодні сидять в голові :-)), бо "двоюрідна сестра племінниці її свекрухи" (щось в тому роді :-)))) після війни переїхала до Сполучених Штатів, і, як казали господині: "Миколішинці йде Америка!" Не впевнена, що з подарунками з іншого континенту родичка передавала Марійці кулінарні переписи, але жінкам так подобались Марійчині рецепти, що усі в неї їх переписували, додаючи до кожної назви слово "американський", так у нашому селі стали супер популярними "М'ясо по - американськи", "Американський печінковий паштет", "Американський сливовий пляцок" і ще багато чого іншого (цікаво,чи самі американці коли - небудь ту смакоту куштували :-))) Серед тих екзотичних рецептів був Марійчин Королівський сирник, який господинці теж охрестили "американським". Не буду вдаватись в історію і місце походження того пирога, бо то, як на мене, не має значення. Головне, що то така смакота виходить, що його неможливо забути. Той сирник багато років прикрашав весільні кльоші і першим з них зникав. Він багатий на вигляд і на смак (в начинці і сир, і мак, і вишні), а верх пирога прикрашає смачнюча хрумка посипка (яку тепер модно називати екзотичним терміном "штрейзель"). Не знаю, коли знову попаду на весілля, як ті, що були багато років тому... а от сирник такий печу на усі свята. Хай там мода (в тому числі й кулінарна) змінюється, деякі речі з роками стають ще смачнішими...

Такий мазурек пече моя подруга - полячка Софія. У них з чоловіком своя пекарня - піцерія - гарячий стіл (такий собі смачний заклад "все в одному") недалеко від мого дому.  Зазвичай, вони готують типові італійські страви, але перед Великоднем Софія "відривається на повну" і вже традиційно додає до асортименту польську випічку. От минулого року я побачила у них на вітрині новий пиріг і кажу: "Якась така цікава кростата у вас", а Софія дивиться з подивом на мене й відповідає: "Ірі, ти що! То не кростата! То ж наш польський мазурек!" Соромно зізнатись, я раніше й не знала що таке мазурек, як його готують і з чим їдять :-) Тепер знаю, що то смачнючий солодкий пиріг, який можна готувати з безліччю цікавих начинок. Пропоную вам сирний мазурек з варенням, саме такий, як у Софії. Любителі сирників, вам сюди :-)

Маю три "літні" пристрасті: 1) суперосвіжаючий напій Мохіто (люблю саме його безалкогольний варіант), 2) аромат свіжої м'яти, 3) СИРНИКИ :-) ну, взагалі, сирники обожнюю не лише влітку, а цілий рік! А ще люблю експериментувати на кухні. Так, в результаті спроб і помилок поєднати вище перелічені пристрасті і з'явився один з моїх улюблених десертів - сирник "Мохіто". В ньому чудесно поєднались пахуча свіжа м'ята, цедрова кислинка, сир і пікантні нотки рому. В ідеалі було б використати лайми, але, безрезультатно обійшовши 4 супермаркети в пошуках тих маленьких зелених родичів лимона я здалась і замінила лайми звичайним лимоном - смак вийшов не менш привабливий :-) Найкраще пекти такий сирник за день наперед, а потім дати йому настоятись ніч в холодильнику. Смачного :-)

Цю запіканку часто готує сестра моєї мами - Ліля. Обожнюю той ніжний сирний десерт з горнятком чаю! Оскільки будинок Лілі знаходиться за 5 хвилин від школи (де працює моя мама), університету (де працювала я) і дому нашої бабусі, ми майже щодня збирались в маминої сестри на чай, а вона завжди пекла якийсь смаколик. Тепер з Риму не поїдеш просто на чай до Тернополя, але кожного літа, коли ми гостюєм в Україні, Ліля неодмінно пече для нас мою улюблену сирну запікану. Я ж взяла в неї рецепт і тішу своїх хлопців цією смакотою :-) Спробуйте - готувати її одне задоволення, а ще вона дуже подобається діткам.

Мали ми на свята багатенько гостей, та ще й таких, що приїхали до нас зі своїми пляцками! Такої смакоти нам понавозили, що неможливо про все відразу написати. Тому, почну з сирника, який мене просто полонив :-) Хто читає мій блог, знає про мою особливу любов до сирників. Здавалось, вже стільки різних перепробувала, а от моркв'яного ще не їла! І ніколи б не подумала, що морква і сир так смачно поєднуються і надають надзвичайно яскравого кольору. До речі, якби не сказали, що всередині є морква, ніколи в житті б не здогадалась. Смачно, корисно, яскраво та ще й дуже легко готувати. Чудово смакує з кавою, чаєм, або й без них!

Взагалі, мій чоловік зовсім ''не вибагливий'' до їжі: головне, щоб кожен день було щось нове і свіже, корисне, цікаве, на вечерю бажано легеньке і з великою кількістю овочів, а на сніданок має бути виключно домашня випічка до чаю :-)  От і все, ніяких забаганок (так він говорить!) :-) А деколи, як згадається йому якась смакота з дитинства, то буде ходити і просити, доки я того не зготую. На щастя, я надзвичайно люблю експериментувати і відкривати для себе нові рецепти. От, недавно, Роберто пригадався сирник, яким в дитинстві його пригощала сусідка, бабуся Енца. Рецепту, звичайно ж, ніхто не пам'ятає, бабуся Енца вже декілька десятиліть ''пече пироги на тому світі'', тому довелось мені винаходити рецепт по опису чоловіка. Сирник був з апельсиновою цедрою і шматочками шоколаду. Після 6-ої спроби нарешті мій дегустатор - Роберто залишився цілковито задоволений: пиріг вийшов точно, як він хотів :-) І, мушу сказати, що результат був вартий часу і зусиль, витрачених на пошук того, ''справжнього'' рецепту. Як же все-таки добре мати чоловіка -  гурмана :-)

Мати таку сім'ю солодкоїжок, як моя - значить завжди шукати нові ''солодкі'' рецепти. Ось недавно приніс мій чоловік з роботи шматочок чізкейка. І то такого смачного і незвичайного, що ми думали - гадали з чого ж то він приготований, а загадка залишалась загадкою. На наступний день Роберто таки випросив рецепт в колеги, що ту смакоту готувала. Виявилось, що чізкейк був з маскарпоне :-) І рецепт досить простий, зате торт виходить, як каже Роберто ''ефектний''. Радо поділюсь процесом приготування зі всіма любителями солоденького :-)

Сирники - моя пристрасть. Печу їх дуже часто і, щоб не повторювати завжди один і той же рецепт, шукаю нові ідеї. Коли побачила в журналі цей апельсиновий сирник з кокосом, то ''закохалась'' в нього з першого погляду :-) Як завжди дегустатором був мій чоловік. Після того, як він сам з'їв майже половину пирога, я без слів зрозуміла, що дегустатор рецепт схвалив:-) З радістю поділюсь ним і з вами.

В Італії на Великдень печуть неймовірно смачний сирний пиріг - Пастьєра наполетана. Цей сирник - одна з візитних карток м. Неаполь, але пиріг настільки смачний, що слава про нього швидко розійшлась по всій Італії, і тепер на Великдень його печуть і смакують італійці по всій країні. В оригінальний рецепт пастьєри входить варене зерно, я ж для себе спростила приготування і печу сирник без зерна (смак від цього абсолютно не змінився). Готувати пастьєру потрібно хоча б за день наперед, а потім поставити на ніч в холодильник. Цю смакоту словами просто не описати, спробуйте :-)