Ці маленькі білі клубочки просто геніальні. Коли я вперше їх побачила, ніяк не могла відгадати, що то таке і з чим його їдять... А то, виявляється, така корисна річ, яка тепер завжди житиме в моїй морозилці. Я дуже часто готую різні підливки і соуси, і мої домашні вимагають, щоб ті соуси з підливами були густі, щоб потім їх можна було ''вимакати'' з тарілки шматочком хліба :-) Для того, щоб зробити страви густішими, я завжди додавала трішки борошна, розведеного водою, а потім ретельно перемішувала, щоб не було кумочків, та всеодно часто ті кумочки звідкись з'являлись і псували настрій... Тепер же, завдяки цим чудо-кулькам, я маю ''чистий спокій'' :-) Ті білі клубочки- то ніщо інше, як загущувач для підливок і соусів, який надзвичайно легко і швидко готується, потім досить його заморозити і будете завжди мати під рукою корисну річ, яка не лише зекономить час, а й перетворить ваші страви на справжні шедеври :-)

Поділіть його на 25 однакових частин (я ділю тісто на 5 частин, кожну скачую в ''ковбаску'', потім ріжу на 5 частин і з кожної частинки роблю кульку, розміром, як вишенька - найзручніше це робити вологими руками)

Покладіть кульки на піднос або тарілку і залиште в морозилці до повного замерзання (потім перекладіть кульки в лоточок або пластиковий пакетик і зберігайте в морозилці)

Коли підлива або соус майже готові, покладіть в них кульки (не розморожуючи, відразу з морозилки) і, час від часу помішуючи, дочекайтесь доки вони повністю розчиняться в підливці. Для себе я знайшла ''оптимальне співвідношення'' - завжди додаю 2 кульки до 500мл соусу

От і вся ''магія'' :-) Смачна підливка без жодного кумочка, хороший настрій і зекономлений час

Таку "пресмачну смакоту" колись давно навчила мене готувати тітка мого чоловіка. Рецепт їй перейшов у спадок від її свекрухи і, як каже тітка Джакоміна, ця страва "мала щастя зберегти свою автентичність впродовж століть і не попасти під згубний вплив пристосування усього під смак  і попит туристів". Правда, сучасні кухонні гаджети (маю на увазі блендер) значно полегшили процес приготування. Нічого зайвого, лиш яскраві овочі, хрумкі горішки, магія спецій і зелень в поєднанні створюють дивовижне багатство смаку. До того ж, ця ікра з болгарського перцю - страва "сто в одному", ну, нехай не зовсім "сто", але вона - і неймовірно апетитна намазка для канапок, і приємно - пікантна заправка для макаронів, і цікавий соус для м'яса і барбекю :-) Готую відразу багато такого крему, а потім ділю по порційних пакетиках і заморожую. Поки соковиті помідори, солодкий болгарський перець і свіжа зелень не стали смачним спогадом про літо, потіште себе і своїх рідних :-)

Перець помийте, гарно витріть і загорніть його у фольгу. Запікайте 1 годину при 180С. Потім дайте йому вистигнути, зніміть шкірку і заберіть зернята

Цибулю наріжте півкільцями і підсмажте до прозорості в невеликій кількості олії

Проткшкуйте декілька хвилин (щоб з помідорів вийшла зайва рідина)

Гарно все перемішайте і смакуйте :-) Завжди раді вас бачити на нашій кухні!

Коли печемо вдома піцу (а таке явище на нашій кухні відбувається щосуботи :-)), приготування соусу довіряю своєму чоловікові - він має своє "ноу-хау" щодо "покращення мого домашнього томатного соусу і доведення його до ідеального соусу для піци" - цитую Робертові слова :-) І справді, його "покращений" соус робить піцу просто чудесною, надає їй багатшого і виразнішого смаку, а скільки радості споглядати той процес, коли чоловік чаклує на кухні, озброївшись здоровенною дерев'яною ложкою, перемішує булькаючий соус, досипаючи до нього свої секретні інгредієнти, які наповнюють всю хату неймовірним ароматом!Спробуйте, такої піци ви ще не їли :-)

Зубки часнику розріжте повздовж навпіл і легенько підсмажте їх з обох сторін в олії (потім часник витягніть з пательні)

До олії, в якій смажився часник додайте томатний соус, вино, цукор, сіль, трави, спеції і  пармезан

Готуйте на середньому вогні (час від часу помішуючи) приблизно 5 - 6 хвилин до загустіння (за цей час також випарується алкоголь з вина, а в соусі залишиться лиш приємний винний смак)

Вчора вечером дивились ми усією сім'єю передачу про різні цікавинки, от там і трапився один дуже "апетитно - пізнавальний" сюжет про макарони, а точніше, такий їх "довгий підвид", як спагетті. Я й не здогадувалась, що (грубо кажучи) до 1800 року не існувало сучасної виделки з 4 зубцями - то я про Італію, бо в інших країнах археологи понавідкопували багато стародавніх виделкоподібних пристроїв :-) Люди, зазвичай, споживали усі наїдки руками (з кухонних приборів були лиш ніж - найдавніший кухонний винахід і ложка), виделка ж, розглядалась, як протирелігійна річ (через свою форму) і навіть була заборонена церквою. Найвибагливіші "поїдачі" для зручності інколи замість виделки використовували кінчик ножа, на який наколювали шматки їжі. Потім з'явились виделки з двома і трьома зубцями. Що ж до звичної нам  "чотиризубої" виделки, її поява (якщо вірити переказам) пов'язана саме зі спагетті! Справа в тому, що король Неаполя Фердинанд ІІ надзвичайно любив спагетті, однак, та страва вважалась негідною знаті і на різноманітних офіційних трапезах її ніколи не подавали, оскільки, як відомо, в той час їли все здебільшого руками, спагетті були страшенно незручні для того діла. Існувала виделка з трьома зубцями, та, мабуть, зручніше вдягти штани через голову, ніж намотати спагетті на таку виделку :-) От король і дав завдання своєму повару Дженнаро Спадаччіні якось ту проблему вирішити - і вуаля! Так на світ з'явився геніальний винахід - виделка з чотирьма зубцями, яка ідеально підходить не лише для намотування на неї спагетті, а й для всіх інших смаколиків :-) Отак та історія нагнала на мене апетиту, що сьогодні в мене не було іншого вибору, як приготувати на обід щось зі спагетті! І не просто "щось", а одну з моїх улюблених страв - запіканку, яку італійці іноді ще називають тортом зі спагетті. Добре, що є чим ту смакоту - пресмакоту їсти :-)))) Усім бажаю смачного дня!

Для торта зі спагетті потрібно:

 Часник почистіть, розріжте кожен зубок навпіл повздовж і підсмажте легенько з обох сторін в олії, потім заберіть його з пательні

В пательню з олією (в якій смажився часник) вилийте томатний соус, додайте  орегано, базилік, сіль і перець

Сюди ж додайте нарізану кубиками моцареллу (якщо замість неї використовуєте голландський сир, тоді натріть його на грубій терці), рікотту (або домашній сир), пармезан і гарно перемішайте

Італійська кухня без томатного соусу - то, як небо без сонця! Без нього неможливо приготувати класичну лазанью, рагу до пасти, більшість видів піци та ще незліченну кількість смаколиків. Влітку щороку готую велику партію домашнього соусу, бо ж гріх не скористатись таким багатством достиглих, червоних, нагрітих теплим сонечком помідорів :-) Колись боялась братись за таке приготування, думаючи, що то дуже складна справа, яка вимагає "набитої руки" і "неписаного диплома з домашньої консервації". Насправді ж, нічого подібного! Готувати домашній томатний соус легше, ніж зварити суп :-) Спробуйте - взимку (і не тільки) цей червоний смаколик дуже вас потішить.

"Відтиснуті" половинки помідорок покладіть у глибоку каструлю (найкраще взяти каструлю з високим дном, яку зазвичай використовуєте для тушкування). Крім помідорів не потрібно більш нічого додавати

Готуйте на малому вогні (під кришкою), час від часу помішуючи, доки помідорки гарно розваряться - приблизно 15 - 20 хвилин

Тепер прийшов час "перекрутити" тушковані помідорки і забрати непотрібну шкірку та зернята. Якщо ви щаслива власниця чи власник такої нехитрої штукенції, як на фото нижче - готувати домашній томатний соус для вас буде надзвичайно легко і швидко. Якщо ж не маєте такого приладу, сміливо скористайтесь звичайним ситом - вийде не так швидко, але не менш цікаво і смачно :-)

Перелийте отриманий соус в пательню, або каструлю. Додайте солі і цукру за смаком та готуйте на маленькому вогні до бажаної густоти

Смакота готова! Я, зазвичай, готовий соус заморожую або закриваю в банки: розливаю готовий гарячий соус в стерилізовані банки, не доливаючи на 2 см від кришки, відразу накриваю кришками, потім ще стерилізую його разом з банками 30 хвилин у великій каструлі з водою (час відраховую від моменту закипання) - на дно каструлі обов'язково покладіть кухонний рушничок, потім складаю банки догори дном і залишаю так до повного вистигання.

Раніше я завжди смажила котлети, навіть тушковані спочатку залишала підрум'янитись в олії. А потім кільканадцять років тому пішли ми на обід до наших друзів - італійців Діно і Розарії. Традиційно в якості першої страви була паста (точніше, смачнючі спагетті, які Розарія завжди робить власноруч) з найніжнішими фрикадельками, які так і танули в роті. У порівнянні з тими фрикадельками, мої смажено - тушковані котлети могли б, щонайменше, заховатись під стіл, а ще краще - взагалі зникнути з раціону моєї сім'ї... Власне, відтоді я готую фрикадельки в томатному соусі лише по рецепту Розарії, от така любов "з першого шматочка". Вони чудово смакують і дітям, а яким апетитним і ароматним виходить соус після тушкування, ввібравши в себе смак і аромат фаршу зі спеціями - просто ідеальна компанія для макаронів! І ніякого обсмажування: фрикадельки щасливо купаються в яскравому томатному "джакузі", щоб потім перетворитись на ніжні й спокусливі м'ясні клубочки, які не залишать байджими навіть найвибагливіших гурманів :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗