Я просто обожнюю пекти хліб, тому і збираю цікаві його рецепти. Недавно в гостях нас пригощали горіховим хлібом - дуже оригінально, незвичайно і смачно, особливо з печінковим паштетом. Рецепт відразу попросила, хліб спекла, результатом радо поділюсь зі всіма любителями домашнього запашного хліба :-)

Для горіхового хліба потрібно:

Скільки б не було видів хліба в магазині, до домашнього їм ой яй далеко. Тому, майже завжди печу хліб вдома :-) Рецепт мені дістався ще від моєї прабабусі Софії. Вона, правда, не пекла одну-дві невеличкі хлібини, як то роблю я, а відразу чотири здоровенні прямокутні бляшки, щоб потім нагодувати усіх домашніх, сусідів і ще нам "до міста" передати. В того хліба був неповторний аромат...уммм...а в поєднанні з домашнім маслом виходив такий шедевр, що найдорожчі ресторани далеко сховаються! В прабабусі для хліба був п'єц - розкіш, яку я у своїй римській квартирі дозволити не можу, тому й пристосувала рецепт до звичайної духовки. І хоч мій любий чоловік подарував мені хлібопічку і планетарний міксер, все ж тісто на хліб замішую завжди руками - чомусь, саме тоді він виходить по-особливому смачний :-)

Для домашнього хліба потрібно (зі вказаних інгредієнтів вийде велика хлібина):

Дуже люблю здобне тісто, обожнюю його місити, а ще більше потім їсти :-) Тому, завжди дію за правилом "смакоти забагато не буває" і мішу подвійну порцію тіста. От так у мене потім виходить пів стола солодких булочок, а на Великдень  з десяток власних пасок, ще й друзі своїми пригощають. Те, що не встигаємо з'їсти заморожую, а що  в морозилку не поміщається, перетворюється на смачнючий мальтійський шоколадний пудинг. Готувати його мене навчила моя свекруха: колись давно той десерт вважався "бідним", бо готувався лише з залишків черствого хліба, молока і яєць. Моя свекруха часто згадує, як її мама після кожного обіду збирала зі столу шматочки і крихти хліба, що залишився і готувала пудинг (часи були повоєнні, в сім'ї 10 дітей і прогодувати усіх треба було). Але з часом пудинг "збагатився" цукатами, родзинками, какао, цедрою і перетворився на шедевр. Без перебільшень скажу, що то один з найсмачніших десертів, які я коли - небудь куштувала. Щоліта, коли гостюємо в чоловікових родичів на Мальті, окрім їхніх смачнючих пончиків чи не кожен день купую в пекарні і шматочок свіжого мальтійського хлібного пудинга. Місцеві жителі дуже гордяться тим десертом і відносять його до своїх національних страв, підкреслюючи, що то не англійський пудинг, а мальтійський. Мальта була колонією Великобританії, тому й чимало страв на той крихітний острів прийшло саме з "туманного альбіону", але мальтійці до кожної страви додали щось своє, щось змінили і створили свої власні смаколики. Кожна місцева господиня має свій рецепт хлібного пудинга, як у нас у кожній хаті готують борщ по - іншому. Пропоную рецепт бабусі мого чоловіка, то така смакота, що хоч і готую здоровенне деко - десерт вмить зникає. За основу для пудинга можна використати звичайний хліб, але найсмачнішим він виходить саме зі здобою - булочками або пасками. Готовий пудинг слід обов'язково залишити на ніч в холодильнику, тоді він настоїться, набуде притаманної йому вологої консистенції і стане ще смачнішим :-)

Нарешті настала моя улюблена пора :-))) Природа прокинулась, вбралась в яскраві зелено - квіткові кольори, небо перетворилось на неймовірний блакитний океан, повітря таке свіже і ароматне, що на душі відразу стало легко, сонячно і весело! А це значить, що на вечерю в нас вдома тепер часто одна з моїх улюблених італійський страв - панцанелла. Навіть не знаю, як краще описати цю смакоту... то такий легкий, кольоровий і смачнючий овочево - хлібний салат з тунцем (його ще можна замінити моцареллою), який просто ідеально пасує до сонячний днів. Досить спробувати його один раз і закохаєтесь на все життя... Для класичної панцанелли використовують черствий хліб, замочений у воді, я ж більш за все люблю панцанеллу моєї свекрухи - вона готує її зі свіжим хлібом, запеченим до легкої хрумкості в духовці, який потім натирається ароматним часничком - такий своєрідний "пікантно - ліричний відступ" від класики. Смачного :-))))

Вже давно кажуть, що клімат по всій планеті міняється. От і теплий сонячний Рим вчора прокинувся під білим сніговим покривалом! До вечора майже усе розтануло, зате такий мороз вдарив, що сьогодні наше балконне вікно вирішило примерзнути і не відкриватись... Зате в хаті тепло і затишно, а ще до чаю маю домашній цільнозерновий хлібчик з чорносливом і пікантними імбирними цукатами :-) Рецепт такої смакоти мені дав мій друг - єгиптянин (він - власник фруктового магазину у нас під домом і я вже давно купую в нього фрукти й овочі, а ще сухофрукти і цукати), такий хліб пече його дружина і він часто ним обідає в своєму магазині, одного разу пригостив і мене, а потім я випросила й рецепт. То така незвичайна смакота, яка підійде і до солоних страв (до тушкованого м'яса, наприклад), і як десерт (люблю намастити скибочку того єгипетського хліба маслом, а ще краще домашнім маминим сливовим варенням) і їсти з горнятком гарячого чаю. Імбирні цукати додають дуже цікавих пікантних ноток і так чудово зігрівають в холодну погоду. Спробуйте і нехай у ваших оселях завжди буде тепло, затишно і радісно :-)

Навіть не знаю, що я люблю в цьому хлібі більше: його дивовижний аромат, неповторний смак, ніжну м'яку текстуру чи його красивий вигляд - просто в ньому усе так гармонійно поєдналось, а інгредієнти ідеально доповнюють і збагачують один одного. Він наче увібрав в себе частинку Італії, з її соковитими, нагрітими щедрим сонцем і обвіяними легким середземноморським вітром помідорами,  пахучими оливками, пікантною паприкою і ароматною цибулею (а її тут є понід 20 різних видів, і то лише на півдні країни!). А ще цей хліб несе в собі історію багатьох десятиліть... тітка мого чоловіка (яка розміняла вже восьмий десяток) любить розповідати, як колись її бабуся пекла цей хлібчик, а вона, маленькою, їй допомагала. Власне, тітка й навчила мене пекти цю смакоту:-) Обожнюю рецепти, які передаються з покоління в покоління, бо в них є своя, нічим не зламана багата душа...

Обожнюю різноманітні спеції і прянощі. Класичні італійські та європейські легко знайти в будь - якому супермаркеті, а от коли хочеться чогось екзотичного йду в свій улюблений індійський магазин. Його завжди усміхнений і веселий власник і мій хороший друг Бхаскар на здоровенній вітрині до самої стелі гордо пропонує відвідувачам магазину свою неймовірно багату колекцію пакетиків, коробочок і баночок з баченими і раніше небаченими спеціями. Мене туди щоразу, як магнітом притягує :-) Як тільки Бхаскар помічає зацікавленого в тому ароматному стелажі покупця, на його смуглявому обличчі тут же з'являється широчезна посмішка і він починає свою улюблену розповідь про спеції. До того ж розповідає він настільки захопливо, що слухач з перших слів мимовільно потрапляє в якийсь ''паралельний світ'', де кожне слово пахне як не багатою корицею, то свіжомеленим солодкувато-терпким коріандром, чи каррі, або ж кардамоном... От і я минулої суботи пішла до Бхаскара за меленою гвоздикою і, як по сценарію, він почав свою смачну розповідь про приправи: ''кориця, крім солодких страв, чудово поєднується в маринаді до курячого м'яса... ой, а отут глянь - це суміш мускатного горіха і зерен фенхеля, з нею в Індії готують ... куркума найсмачніша в поєднанні з...а чи ти знаєш в чому різниця між зеленим і чорним кардамоном...'' я намагалась добре вловити і запам'ятати кожне слово, щоб потім застосувати ті нові для мене відкриття в своїх кулінарних експериментах, голова поволі йшла обертом від ароматів і смачних оповідей, поки ту всю пряну казку не розвіяв, як ураган, розпачливий крик Бхаскара: ''Ой, в мене ж хліб перекисне!!!'' Виявляється, продавець жити не може без традиційного індійського хліба, сам щодня для нього місить тісто, а потім готує його собі на обід в комірчині свого магазину. Отак я в суботу не тільки гвоздику купила, а ще й навчилась індійський хліб Наан готувати. ''В Індії наан печуть в спеціальній печі, мій дід її сам в нас вдома змайстрував... а тут в Римі я такої розкоші не маю, то й довелось пристосуватись і готувати хліб на добре розігрітій пательні'' - повів розмову Бхасар. ''Але то нічого, мій смажений наан виходить майже ідентичний тому, що з печі, зараз намащу маслом і спробуєш'' :-) А та індійська паляничка виявилась такою смакотою! Добре, що в мене тоді закінчилась гвоздика, заодно і наан навчилась готувати :-)

Досипте борошно, сіль і замісіть тісто (за необхідності, додайте ще борошна, якщо тісто дуже липне до рук)

Пательню з товстим дном добре розігрійте, трішки змастіть її олією (змащувати потрібно лише один раз перед приготуванням першої палянички). Смажте палянички з обох сторін до готовності (час приготування - приблизно по 2 хвилини на кожну сторону)

Готову паляничку відразу змастіть з обох сторін маслом кімнатної температури (я просто беру шматочок масла і натираю ним паляницю)