Ось таку незвичайну смачну баночку я придбала на передріздвяній ярмарці. Раніше й не здогадувалась про існування кардамонового сиропу, а то виявляється справжнє, надзвичайно ароматне чудо! Цей сироп здатен перетворити навіть найпростіший і найдешевший чай на справжній шедевр (я його додаю в напій замість цукру). Про каву з кардамоновим сиропом взагалі мовчу, бо то, мабуть, найсмачніша для мене кава. А ще цей сироп надає казкового аромату і смаку тортам, чудово доповнює млинці і вафлі, є основою для приготування глазурі для кексів і капкейків (потрібно лише додати його до цукрової пудри і гарно перемішати). Нажаль, придбаної баночки надовго мені не вистачило, але разом з сиропом був клаптик паперу з рецептом :-) Тепер готую його сама і зберігаю в холодильнику. Кажуть, що на Європу насувається холодний циклон, нехай ароматний чай з кардамоновим сиропом зігріє вас в морозяну погоду і приносить радість щодня :-) Смачного усім чаювання - кавування!
Для кардамонового сиропу потрібно:
Мій чоловік ще з дитинства звик їсти лазанью в неділю на обід, а у мене та ж історія з нашими українськими варениками :-), тому, щоб всі залишились задоволені ми почергово через тиждень ці страви готуємо. Колись, тільки приїхавши до Італії, я думала, що лазанья обов'язково повинна бути з томатним соусом. Але то, як виявилось, лише один з варіантів цієї всесвітньо відомої страви. Не заперечуватиму, що класична лазанья смакота ще та, але є у неї менш відома "біла" родичка, яка також заслуговує на увагу. Томатний соус вже сам по собі багатий смаком і в поєднанні з іншими інгредієнтами, зазвичай, саме він грає головну роль у смаковій гамі. У білої лазаньї ж начинка виходить значно ніжніша. А ще такий варіант ощасливить нелюбителів помідорів і соусів з ними :-)
Для білої лазаньї потрібно:
Навіть не знаю, що я люблю в цьому хлібі більше: його дивовижний аромат, неповторний смак, ніжну м'яку текстуру чи його красивий вигляд - просто в ньому усе так гармонійно поєдналось, а інгредієнти ідеально доповнюють і збагачують один одного. Він наче увібрав в себе частинку Італії, з її соковитими, нагрітими щедрим сонцем і обвіяними легким середземноморським вітром помідорами, пахучими оливками, пікантною паприкою і ароматною цибулею (а її тут є понід 20 різних видів, і то лише на півдні країни!). А ще цей хліб несе в собі історію багатьох десятиліть... тітка мого чоловіка (яка розміняла вже восьмий десяток) любить розповідати, як колись її бабуся пекла цей хлібчик, а вона, маленькою, їй допомагала. Власне, тітка й навчила мене пекти цю смакоту:-) Обожнюю рецепти, які передаються з покоління в покоління, бо в них є своя, нічим не зламана багата душа...
За декілька днів Різдво :-) Мені пощастило святкувати його щороку двічі: спочатку святкуємо католицьке з усіма італійськими традиціями, а потім наше: зі Святою вечерею, 12-ма пісними стравами і різноманітними непісними смаколиками на наступний день. Обов'язково печу калачик, бо без нього не уявляю собі Різдво. Бабуся завжди пекла той солодкий хлібчик у формі коси, щедро посипала маком, ставила біля нього свічечку і не дозволяла чіпати, доки не настане Різдво (калач печеться на молоці і яйцях, тому під час Святої вечері його не їли). Бабуся розповідала, що в дитинстві вона завжди перед Різдвом носила калач, кутю і свячену воду своїм хрещеним батькам. Шкода, що тепер такі хороші традиції втрачаються. От і я, маючи найкращу в світі хрещену маму, ніколи не носила їй калач на Різдво... виправлюсь - як тільки приїду до Тернополя на Різдво, напечу калачів і обов'язково віднесу :-) А поки тут в Римі понесемо нашим італійським кумам українські різдвяні калачики - вони ж ніколи ще такої смакоти не їли! Усім бажаю веселих свят, затишку в домі і миру в душі.
Для різдвяного калача потрібно:
Не знаю, як у вас, а в нашій сім'ї пляцки завжди були невід'ємною частиною свят. Різдво чи Великдень без них, то як зима без снігу :-) Бабуся завжди пекла цілу гору різних перекладанців, які були не тільки смачнючими, а ще й надзвичайно красивими з багатьма слоями коржів і кремів різного типу. Пам'ятаю наш "передсвятковий марафон з обміну рецептами": з наближенням свят бабуся "сідала" на телефон з клаптиком паперу, ручкою і обмінювалась переписами перекладанців зі своїми коліжанками. Потім ті всі клаптики давали мені для виконання дуже важливої і відповідальної місії - переписати нові рецепти з клаптиків паперу в бабусин кулінарних зошит :-) Ото я сиділа, переписувала і в думках собі уявляла смак тих солодких шедеврів... Завжди захоплювалась силі витримки бабусі, яка за один день могла намісити десятки різних видів тіста, приготувати вдвічі більше смачнючих солодких кремів, те все понапікати, перекласти і після того всього ще й голубців накрутити! Я, нажаль, до того діла дуже лінива... тому пляцки печу дуже рідко і найчастіше обираю ті, де усі слої викладаються один на один, а потім разом випікаються :-) Щороку, вже традиційно печу на свята "Ліниву вишиванку": смачний - пресмачний пиріг - пляцок з вишневою начинкою, верх якого прикрашає рожева вишнева хмаринка з киселю. Швидко, легко, смачно і святково :-)
пʼятницю, 29 грудня 2017 р.
Свинина, тушкована в білому вині (Arista di maiale al vino bianco)
Тітка мого чоловіка зазвичай запікає величезний шматок свинини або телятини, щедро поливаючи його вином. Без сумніву, виходить надзвичайно смачно. Але для себе я спростила приготування цієї страви - великий шматок м'яса коштує чимало і його приготування займає багато часу, а мені хотілось такої ж смакоти, але швидко і за менші гроші :-) Тому готую свинину у вині за "спрощеною схемою" :-) Скибочки свинини виходять дуже ніжні, з цікавим винним присмаком, а під час їх тушкування (яке займає зовсім мало часу) на дні пательні утворюється смачнючий густий соус. Цю страву можна спокійно давати і дітям, адже алкоголь з вина повністю випаровується під час приготування. Спробуйте :-)
Щоб приготувати свинину у білому вині потрібно:
В Італії різдвяні святкування розпочались ще в неділю (і в нашій сім'ї будуть продовжуватись аж до українського Водохреща :-)) Свята вечеря перед католицьким Різдвом у нас традиційно проходить вдома, а на різдвяний обід цього року ми ходили до наших кумів, а то значить, що стіл гнувся від різноманітних смаколиків, приготованих нашим кумом Паскуале. Було стільки всього для мене нового, що буду ще довго описувати усі рецепти :-) Сьогодні ж поділюсь стравою, яка мені настільки сподобалась, що сьогодні я приготувала подвійну порцію і спішу поділитись рецептом. Ніжний террин з курячого м'яса з оливками, мигдалем і шматочками шинки першим "зник" зі святкового столу і то зовсім не дивно, адже він ще та смакота! Усім любителям паштетів, запіканок і м'ясних хлібців присвячується :-)
Щоб приготувати террин потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons