Для мене літо - не літо, якщо не напечу і не наїмся вдосталь бабусиного сливового пирога :-) Любов до тих солодких плодів в мене вже багато років... колись на дачі в бабусі з дідусем росла здоровенна слива, яка своїми широкими гілками створювала великий "шмат" тіні. То було моє улюблене місце - сидіти і гратись на ковдрі в тіні під сливкою. Іграшки у мене теж були всі з серії "100% біо": ляльки з кукурудзи (яким неодмінно треба було позаплітати коси), а потім ще зробити їм хатинку з листя, трави і гілочок і прикрасити її квітами (бідні дідусеві троянди, я завжди відривала їм "голови"). Час від часу з дерева падали достиглі сині сливи - моїм завданням було позбирати їх в плетений кошик, потім бабуся пекла з них неймовірну смакоту - мій улюблений сливовий пиріг :-) Стільки разів пекла його разом з бабусею, що рецепт пам'ятаю без перепису. Добре, що сливи такі інтернаціональні, і їх легко знайти в будь - якому куточку світу (чого, нажаль, не скажу про аличу, яку я за 10 років в Римі знайшла лише 1 раз випадково на базарі... як мені її тут бракує... але то вже зовсім інша історія), сьогодні у мене солодкий сливовий день з ароматом смачнючого бабусиного пирога :-)

 Для початку приготуйте посипку: покладіть разом усі вказані інгредієнти і перемішайте руками до утворення крихт. Потім покладіть в холодильник, поки готуєте тісто і начинку для пирога

Додайте сіль, ванілін, яйця, борошно, розпушувач і гарно усе перемішайте до однорідної суміші (тісто буде досить рідке і липкувате)

Форму для випікання змастіть маслом і присипте борошном. Викладіть у неї тісто, гарно розрівнявши його ложкою

На тісто викладіть четвертинки слив шкіркою донизу (завдяки цьому сік зі слив не потече на тісто і воно добре пропечеться)

Серед односельчан доньку Андрія і Софії відрізняло все: починаючи з її імені - Адель, яке у воєнні роки поміж звичними Маріями, Ганнами і Катрусями звучало дуже загадково і екзотично, тому в селі дівчинку всі кликали Делькою або Аделькою (так було легше вимовити і запам'ятати).  А почалось усе ще в кінці 20 - х років, коли брат мого прадідуся Андрій одружився зі своєю коханою Зосею (так у нас в селі кликали всіх Софій), а вже за кілька місяців молоде подружжя вирушило разом з іншими групами Галичан на заробітки аж до Франції. Там вони працювали в одній заможній і дуже хорошій сім'ї: Андрій робив усю чоловічу роботу, бо руки в нього дійсно були золотими, Зося ж була гувернанткою, а по сумісництву ще й кухаркою, освоюючи ази і секрети французької кухні. Згодом в них народилась донечка, якій дали цікаве мелодійне французьке ім'я - Адель. Так подружжя прожило у Франції кільканадцять років, доки не почалась німецька окупація і більшість галицьких емігрантів вернулись назад додому. Та "французька атмосфера" так сильно ввійшла в життя Андрія і Зосі, що вони і в рідному селі Сировари продовжували жити "з французьким присмаком" - їхнє подвір'я, манера вдягатись і розмовляти, поведінка відрізнялись від інших, що викликало неабияку цікавість. До Зосі часто приходили жінки - сусідки, щоб послухати нечуваних раніше "іноземних" історій та навчитись вишивати французьким вузликом. Андрій розповідав цікавинки про французьке будівництво. Адель же приводила друзів на іноземні смаколики. Серед тих цікавих дегустаторів була й моя бабуся. Вона дуже часто згадує Зосин вишневий пиріг з пшона, який усі в селі називали дивним словом "кляфута" (то, мабуть, так на українсько - польський манер жителі Сироварів перекрутили французьку назву "clafoutis") :-) Господині села старанно переписували в Зосі іноземні рецепти, разом з деякими дивними на той час для них інгредієнтами - щіпкою сухого цинамону, тертою цитриною... Добре, що бабуся так гарно зберегла свої кулінарні переписи, що тепер завдяки тому дорогоцінному потертому часом зошиту можна мандрувати не тільки світом, а й перенестись у минуле... а від рецептів, помічених в записнику фразою "від цьоці Зосі" ще й досі віє якоюсь легкістю, приємною солодкістю і свіжістю, наче їх огортає хмаринка хороших французьких парфумів...

Пшоно залийте холодною водою і залиште на 3-4 години (за цей час декілька разів поміняйте воду)

Сюди ж додайте мед, цедру і корицю. Доведіть до кипіння і варіть на малому вогні (час від часу помішуючи) до готовності (за необхідності долийте ще трішки молока, але не багато - каша має бути густою). Готову кашу накрийте кришкою і дайте настоятись 5 хвилин, потім залиште трішки вистигнути

До пшона додайте вишні, жовтки (злегка збиті виделкою), мелені або порібнені горіхи, ванілін

Легенько домішайте до пшона збиті білки. Потім перекладіть тісто у змащену маслом і присипану борошном форму (а ще краще - тортівницю, з неї потім набагато легше дістати готовий пиріг)

Перетріть руками 25г масла (холодного) разом з 1,5 ч.л. цукру і борошном - посипте цими крихтами верх пирога

Готовий пиріг остудіть і залиште в холодильнику на 1 годину - найкраще він смакує і тримає форму саме холодним. Дякую, що завітали :-)

Як каже мій Алессіо "пожаркіло" і на кожному телеканалі рекламують освіжаючі напої. Найбільше ентузіазму в моєї дитини викликає холодний чай. От щоразу як ідем до магазину, тягне мене за руку до відділу з тими чаями. І як пояснити дитині, що той напій (я маю на увазі його фабричну версію) не те, що не освіжає, а навпаки ще більше викликає спрагу - в ньому, напевне, цукру більше ніж води, а про інші інгредієнти я можу тільки здогадуватись (там лише справжні хіміки розберуться з усіма абревіатурами на етикетці). Але ми знайшли для себе вихід - після багатьох спроб "вивели" свій рецепт домашнього холодного чаю :-) Як кажуть, і мама спокійна, і дитина задоволена. Напій за смаком нічим не поступається магазинному, навіть ще смачніший, тай готувати його - одне задоволення. А якщо в склянку додати ще кубик льоду, то ніяка спека вам не буде страшна :-)

Яблуко почистіть і поріжте невеликими кубиками. Покладіть його у глибоку каструлю

Сюди ж додайте пакетики чаю, цукор, м'яту і лимонну цедру (її не потрібно терти, досить просто зрізати, не захоплюючи білий прошарок, який має гіркуватий смак)

Недавно відкрила для себе цікаве явище: виявляється, банани творять чудеса зі здобною випічкою!  Можливо, для когось то зовсім і не новина, я ж раніше ніколи не стикалась з банановою здобою і гадки не мала, що ті жовті солодкі фрукти не лише замінюють яйця, а й роблять хліб і булочки надзвичайно м'якими. А ще додають такого цікавого смаку і кольору, що їх дуже важко не полюбити :-) Смакує такий банановий хлібчик зі всім - маслом, джемом, вершковим сиром та й сам без нічого теж смакота ще та. Я печу відразу подвійну порцію, а потім половину готових булочок заморожую - при потребі дістаю з морозилки, розігріваю в духовці (перед тим трішки розморозивши) і вуаля - маєте начу щойно спечену свіже бананову здобу :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Інгредієнти в рецепті вимірюються скланками, в склянці 240мл

• 1 склянка бананового пюре 
• 1 ч.л. меленої сухої куркуми
• 4 - 5 склянок борошна (можливо, знадобиться й більше, все залежить від якості борошна)
• 25г топленого масла
• щіпка солі
• ванілін
• 0,5 склянки молока
• 0,5 склянки води
• 15г свіжих дрідждів
• 4 ст.л. цукру

Замісіть тістечко і дайте йому постояти в теплому місці 2 години

Ось таким рожевим і надзвичайно ароматним чудом пригощали гостей на полуничному фестивалі в італійському містечку Немі, куди щороку з'їжджається величезна кількість людей. Я обожнюю полуниці, а тут вони так вдало прилаштувались у сирнику, що кращого поєднання, мабуть, і не вигадати. Насичених ноток начинці додають шматочки гіркого шоколаду, який ідеально "вписався" в загальну картину. В результаті вийшов один з найніжніших сирників, які я коли-небудь куштувала. Головне - втриматись і не почати їсти цю смакоту відразу, сирник неодмінно слід залишити в холодильнику хоча б на 2-3 години, щоб він застиг і (як каже мій Алессіо), всі інгредієнти чудово між собою "подружились " :-) Усім бажаю яскравого полуничного настрою!

Вже традиційно на свій День народження замість торта щороку печу кростату з фруктами і кремом. В Італії в цей період сезон моїх улюблених полуничок в самому розквіті, тому було б гріхом не приготувати десерт саме з ними :-) Хоча, цей тарт казково - смачний з будь - якими фруктами, навіть з консервованими, а з ягодами то взагалі виходить райський десерт! Злегка хрумке пісочне тісто, вкрите ніжною хмаринкою з заварного крему, в якій купаються шматочки яскравих фруктів ... виходить своєрідний тарт - картина :-) Оскільки, я обожнюю лимонний смак в десертах, до тіста і крему додаю терту лимонну цедру, від того смак кростати стає ще більш витонченим і багатим. Смакуйте життя яскраво!

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗