Коли моя бабуся почула, що ми в Італії їмо цвіт гарбуза і цукіні, вона, бідолашна, так засмутилась, що в сльозах побігла до моєї мами і сказала, що з наступною передачею треба передати Іринці з Робертом більше сумок, бо вони не мають, що їсти 😅 Я довго переконувала бабусю, що насправді квіти гарбуза то ще той делікатес! І їсти, дякувати Богу в нас є що, але деколи хочеться чогось такого цікавого, як наприклад, фарширований гарбузяний цвіт (до речі, то пресмачна закуска, або й основна страва) або пиріг з квітами. Про останній сьогодні вам і розповім :-)

 

Щоб приготувати пиріг з цвітом гарбуза потрібно:

 

(Тісто): 

 

• 420г борошна
• 180г масла (або маргарину) кімнатної температури
• 8г солі
• 11 ст. л. холодної води

Покроковий рецепт тіста тут

(Начинка):

• 15-17 квіточок гарбуза (або цукіні)
• 200мл сметани або густих вершків
• 2 яйця
• 50г голландського сиру
• 50г шинки
• сіль, перець, паприка
• 2 ст.л. молока
• 0,5 ч.л. каррі
  

Видаліть маточку, шо всередині

Поверх тіста покладіть пекарський папір і насипте на папір сухої квасолі. Випікайте 25хв при 200С

Поки основа з тіста підпікається, приготуйте начинку: натріть на грубій терці голландський сир

 

 

 

 

 

 

Гарно перемішайте

Тісто дістаньте з духовки, заберіть квасолю і пекарський пиріг і вилийте на тісто (воно якраз встигло підпектись) начинку

Поверх начинки викладіть квіти

Посипте каррі і полийте молоком

Випікайте 30хв при 200С (в режимі верх і низ) і ще 5хв (в режимі тільки низ). Смачного!

Раніше я завжди смажила котлети, навіть тушковані спочатку залишала підрум'янитись в олії. А потім кільканадцять років тому пішли ми на обід до наших друзів - італійців Діно і Розарії. Традиційно в якості першої страви була паста (точніше, смачнючі спагетті, які Розарія завжди робить власноруч) з найніжнішими фрикадельками, які так і танули в роті. У порівнянні з тими фрикадельками, мої смажено - тушковані котлети могли б, щонайменше, заховатись під стіл, а ще краще - взагалі зникнути з раціону моєї сім'ї... Власне, відтоді я готую фрикадельки в томатному соусі лише по рецепту Розарії, от така любов "з першого шматочка". Вони чудово смакують і дітям, а яким апетитним і ароматним виходить соус після тушкування, ввібравши в себе смак і аромат фаршу зі спеціями - просто ідеальна компанія для макаронів! І ніякого обсмажування: фрикадельки щасливо купаються в яскравому томатному "джакузі", щоб потім перетворитись на ніжні й спокусливі м'ясні клубочки, які не залишать байджими навіть найвибагливіших гурманів :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Люблю іноді "бавитись" на кухні і готувати домашні варіанти того, що можна купити вже готовим в магазині. Саме домашнє виходить якимось особливим, сонячно - теплим  і з присмаком любові. Готову рікотту і сир "Прімо сале" тут, в Італії, можна без проблем купити в кожному супермаркеті, але іноді прилітає така незвичайна "фея домашнього сиру" і шепоче на вухо: "ну звари домашній сир :-) а потім додай до нього різні приправки - спеції-оливки - зелень і буде стільки радості за столом!" Позавчора саме така фея була на моїй кухні :-) В результаті три літри звичайного молока, сіль і лимони перетворились на 500 грам ніжної смакоти. Усім любителям кулінарних експериментів присвячується!

Нарешті настала моя улюблена пора :-))) Природа прокинулась, вбралась в яскраві зелено - квіткові кольори, небо перетворилось на неймовірний блакитний океан, повітря таке свіже і ароматне, що на душі відразу стало легко, сонячно і весело! А це значить, що на вечерю в нас вдома тепер часто одна з моїх улюблених італійський страв - панцанелла. Навіть не знаю, як краще описати цю смакоту... то такий легкий, кольоровий і смачнючий овочево - хлібний салат з тунцем (його ще можна замінити моцареллою), який просто ідеально пасує до сонячний днів. Досить спробувати його один раз і закохаєтесь на все життя... Для класичної панцанелли використовують черствий хліб, замочений у воді, я ж більш за все люблю панцанеллу моєї свекрухи - вона готує її зі свіжим хлібом, запеченим до легкої хрумкості в духовці, який потім натирається ароматним часничком - такий своєрідний "пікантно - ліричний відступ" від класики. Смачного :-))))

Сочевицю я для себе відкрила в Італії. Раніше, чомусь, навіть не знала що то таке і з чим його їдять. А шкода, бо то така смакота! Дуже люблю страви з неї, на кухні в мене назбиралась вже ціла колекція різноманітних видів і кольорів тих  дрібненьких зерняток родини бобових. Найчастіше готую з них густі перші страви, які не лише неповторно смачні, але й  надзвичайно корисні. Один з таких супів був у нас вчора на обід.  Мій чоловік цей суп називає "вітамінною бомбою", оскільки в ньому поєднується багатство сочевиці, пшона, овочів і куркуми, яскравий теплий колір просто зачаровує, а приємний ледь відчутний аромат часничку так і манить до себе... Смачного :-)

Безмежно люблю легкі овочеві салати і їм їх чи не щодня. Поєднання простих інгредієнтів в дуеті з легкою заправкою творить смакові чудеса, а якщо додати гірчичної пікантності і сирної ніжності, то взагалі будете мати кулінарний шедевр :-) В нашій сім'ї салати готує переважно мій чоловік. Обожнюю його кулінарне кредо: "less is more" або як кажуть у нас "чим менше, тим краще", такі страви завжди швидкі в приготуванні, легкі і супер корисні. А свіжа овочева яскравість стане окрасою будь - якого столу, як щоденного, так і святкового. Усім бажаю свіжого весняного настрою :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Обожнюю "дрібні" закуски, отак сидиш собі за столом, розмовляєш з друзями і лускаєш ті мініатюрні смаколики :-) Одна з моїх улюблених закусок такого типу - оливки, запечені в сирному тісті. Тут все так чудово поєдналось: пікантний з кислинкою смак оливок, хрумке сирне тісто і зручний мініатюрний формат, що краще і не придумати. З'їв одну, а рука вже тягнеться за іншою! Всього декілька інгредієнтів і будете мати безліч смакового задоволення :-)

Здається, така проста страва, а має стільки варіацій. Не знаю, яка ще інша страва має таку велику кількість назв: деруни, тертюхи, моя знайома називає їх кремзликами, а в кулінарній книзі їх по - ніжному назвали "беці"... яку б назву не видумали, а смакота залишається смакотою, недаремно, ті смажені картопляні палянички вже давно стали класикою :-) Найбільше люблю заварні бабусині тертюшки. Вони виходять надзвичайно ніжні, пухкі і високі. А якщо подати їх  з "фірмовим" пікантним сметанним соусом мого дядька, то такому смаковому дуету взагалі ціни нема! Спробуйте :-) 

Сьогодні рецепт з розряду "простіше не буває", але найчастіше саме в простоті і проявляється геніальність більшості речей, ну і їжі то теж стосується :-) Дуже часто готую овочеві супи - пюре і подаю їх з пікантними гірчичними сухариками. Таке доповнення збагатить смак навіть найпростішого супу. А ще для мого чоловіка то найкращий снек до пива, а дитині - більш здорова заміна смаженим чіпсам. Усім любителям пікантних хрумких страв присвячується :-)

Цю закручену завиванцем зелену смакоту з гострими часниковими нотками я відкрила для себе на весіллі подруги. То було дуже давно, багато чого вже й забулось (навіть не пригадую в що я була вдягнена :-)))), а от ця страва так сильно закарбувалась в пам'яті, що я змушена була її відтворити вдома, бо той завиванець просто "стояв" у мене перед очима і не давав спокою. Весілля було літом і на гаряче подавали легенький питний борщик, а компанію борщу складав цей апетитний рулетик. То така собі оригінальна і нова альтернатива звичним пампушкам з часничком і петрушкою. На смак він мені ще нагадав американський часниковий хліб, який я просто обожнюю, правда, структура і інгредієнти все ж ближчі до наших українських пампушок. Той "весільний" завиванець у ролі начинки мав петрушку,  я ж готувала і з петрушкою, і з базиліком,і з черемшою (тільки тоді треба менше часнику додавати, бо та травичка вже сама по собі досить "часникова") і навіть з вареним шпинатом, виходить щоразу смачно і по - новому :-)

Для часникового хліба потрібно:

Пам'ятаю, як вперше приїхала до Італії, тоді ще мій майбутній чоловік повів мене в супермаркет і я в прямому значенні слова впала в розпач! Повнісінько макаронів різних форм, ціле королівство м'ясних і сирних виробів, овочі - фрукти, як каже моя бабуся "до кольòру - до вибòру", одним словом - усе чого душа забажає, а в мене трагедія: не бачу сметани, сиру (нашого домашнього) і буряків! Я навіть мамі по телефону плакала, як же я тут без борщу і сирників жити буду :-) Як виявилось, все тут є, просто треба добре пошукати: сметану легко знайти і в Італії (і нічим не гіршу за нашу), замість сиру для сирників чудово підходить ніжна італійська рікотта (а якщо вже зовсім ностальгія за домашнім українським сиром почнеться - на допомогу прийдуть, а вірніше - приїдуть наші шофери, які щотижня привозять українські продукти), а з буряками взагалі казка - їх тут продають уже вареними! Бурякові страви італійці (принаймі ті, яких я знаю) готують не так часто, як ми, але коли вже щось і готують, то виходить дуже смачно і незвично. Одного разу в гостях на столі стояв ось такий простий і водночас смачнючий яскраво - червоний буряковий салатик. Раніше й не уявляла, що можна так чудово в одній страві поєднати буряки з апельсинами, а то виявляється просто геніальне поєднання - така неочікувана свіжість і легкість! Італійці їли той салат з запеченою картоплею і ковбасками, а мені він, чомусь, найбільше смакує з нашим маринованим оселедцем і шматочком домашнього хліба...  Спробуйте :-)

Дуже люблю чай з імбиром. Особливо, коли погода така мінлива і моє горло вирішує, що йому треба застудитись. Завжди в холодильнику тримаю декілька тих пекучих корінчиків про запас. А тут, мої імбирні запаси майже закінчились, чоловік саме йшов до магазину і до списку покупок я йому дописала імбир. Зазвичай, в супермаркет ходжу я, або йдемо всі разом, тому коли Роберто йде за покупками сам, я тримаю телефон напоготові, бо знаю, що чоловік передзвонить мені разів з 300 і перепитає яке саме борошно купити, де відділ зі сметаною... :-) Цього разу у нас теж була телефонна конференція - дзвонить чоловік і каже: "Тут імбир по акції продають, береш три упаковки, а платиш тільки за дві". Ну я йому й сказала купити всі три пачки. Коли вже вдома розбирала пакети з покупками, побачила, що Роберто купив не імбир, а топінамбур! На вигляд ті корінчики й справді дуже схожі :-) Такий собі парадокс: я роками шукаю в Римі топінамбур, а чоловік ненавмисне так легко його знайшов. Ще з дитинства дуже люблю топінамбур, мама щороку вирощує його на власному городі, а потім робить з ним смачні салати. Ніжний солодкуватий смак топінамбуру (або земляної груші, як його ще називають) чудово поєднується з тертою морквою, кислими яблуками і олією. Але на цей раз я вирішила приготувати тушкований топінамбур (за рецептом з упаковки). Вийшов дуже ніжний, оригінальний і смачнючий гарнір.  А ще надзвичайно корисний, враховуючи багатий вітамінний склад земляної груші. Страва пісна і готується дуже швидко з декількох простих інгредієнтів. Спробуйте :-)

Рецепт цієї запіканки я знайшла в буклеті - інструкції до моєї електричної терки. Зазвичай, не особливо довіряю рецептам з інструкцій до кухонних приладів, чомусь здається, що їх пишуть просто аби написати. Але чоловік настояв, і добре зробив! Жульєн вийшов не просто смачним, а смачнючим (це я зрозуміла тоді, коли побачила, що моя дитина понад'їдала усі чотири кутики запіканки, поки я накривала на стіл :-))Таку страву можна й гостям подавати, їм неодмінно сподобається.

Коли в мене закінчується кулінарна фантазія, а обід чи вечерю всеодно треба приготувати, я дістаю з морозилки фарш. От що - що, а фарш завжди можна швидко перетворити в якусь ситну і смачну страву. Сьогодні у мене один з таких випадків :-) На обід в нас буде запіканка з картоплі і фаршу (мій чоловік цю страву називає "велика котлета в духовці"). Я з задоволенням проводжу на кухні час, обожнюю місити тісто, тушкувати, варити, а от смажити не люблю зовсім... чомусь, терпіти не можу стояння над сковорідкою і постійне перевертання страви з одієї сторони на іншу... зовсім інша справа - духовка, покладеш форму зі смакотою пектись і маєш чистий спокій, чисту плиту і трішки здоровшу печінку :-) А ще люблю цю запіканку за її "два в одному": у ній чудово поєднується картопляне пюре і фарш, досить додати овочевий гарнір і будете мати повноцінну другу страву. Смачного!

Для запіканки з картоплі і фаршу потрібно:

Таке м'яско запікає моя мама. Вдома ми його називаємо "домашня шиночка". Обожнюю мамині страви, бо вони не тільки смачнючі, а ще й прості, як у приготуванні, так і за складниками. Рецепт зовсім не вибагливий, а м'ясо виходить таке смачне, що я часто подаю його і гостям. Воно підходить і для холодної закуски, і в ролі другої гарячої страви, а ще завжди готую його "в дорогу" і даю дитині в школу (як канапку, разом зі скибочкою хліба). Пропоную рецепт-основу, до якої досить додати якісь нові спеції, і будете щоразу мати нову за смаком страву. Спробуйте :-)  

Вчора на кухні господарював наш тато :-) Як же я люблю, коли Роберто робить нам такі смачні сюрпризи. З його легкої руки звичні прості інгредієнти завжди перетворюються на щось дивовижне. Мені було доручено лише чистити і нарізати моркву, ну і насолоджуватись неймовірним ароматом, який заполонив усю кухню (мабуть, не тільки кухню - шлейф спецій дійшов і до наших сусідів, які відразу прийшли нас навідати :-)) так ми усі разом і повечеряли, добре, що пательня була здоровенна! Не люблю, коли курячі гомілки чи стегенця виходять "резиновими" і тому завжди їх кип'ячу перет тим, як тушкувати. У цій же страві вони чудово приготувались і без попереднього відварювання, м'ясо саме відставало від кісточки і просто тануло в роті... Роббі, який же ти в мене молодець, люблю тебе :-)))))

Для курки з овочами потрібно:

Мій чоловік ще з дитинства звик їсти лазанью в неділю на обід, а у мене та ж історія з нашими українськими варениками :-), тому, щоб всі залишились задоволені ми почергово через тиждень ці страви готуємо. Колись, тільки приїхавши до Італії, я думала, що лазанья обов'язково повинна бути з томатним соусом. Але то, як виявилось, лише один з варіантів цієї всесвітньо відомої страви. Не заперечуватиму, що класична лазанья смакота ще та, але є у неї менш відома "біла" родичка, яка також заслуговує на увагу. Томатний соус вже сам по собі багатий смаком і в поєднанні з іншими інгредієнтами, зазвичай, саме він грає головну роль у смаковій гамі. У білої лазаньї ж начинка виходить значно ніжніша. А ще такий варіант ощасливить нелюбителів помідорів і соусів з ними :-)

Навіть не знаю, що я люблю в цьому хлібі більше: його дивовижний аромат, неповторний смак, ніжну м'яку текстуру чи його красивий вигляд - просто в ньому усе так гармонійно поєдналось, а інгредієнти ідеально доповнюють і збагачують один одного. Він наче увібрав в себе частинку Італії, з її соковитими, нагрітими щедрим сонцем і обвіяними легким середземноморським вітром помідорами,  пахучими оливками, пікантною паприкою і ароматною цибулею (а її тут є понід 20 різних видів, і то лише на півдні країни!). А ще цей хліб несе в собі історію багатьох десятиліть... тітка мого чоловіка (яка розміняла вже восьмий десяток) любить розповідати, як колись її бабуся пекла цей хлібчик, а вона, маленькою, їй допомагала. Власне, тітка й навчила мене пекти цю смакоту:-) Обожнюю рецепти, які передаються з покоління в покоління, бо в них є своя, нічим не зламана багата душа...

Тітка мого чоловіка зазвичай запікає величезний шматок свинини або телятини, щедро поливаючи його вином. Без сумніву, виходить надзвичайно смачно. Але для себе я спростила приготування цієї страви - великий шматок м'яса коштує чимало і його приготування займає багато часу, а мені хотілось такої ж смакоти, але швидко і за менші гроші :-) Тому готую свинину у вині за "спрощеною схемою" :-) Скибочки свинини виходять дуже ніжні, з цікавим винним присмаком, а під час їх тушкування (яке займає зовсім мало часу) на дні пательні утворюється смачнючий густий соус. Цю страву можна спокійно давати і дітям, адже алкоголь з вина повністю випаровується під час приготування. Спробуйте :-) 

Щоб приготувати свинину у білому вині потрібно:

В Італії різдвяні святкування розпочались ще в неділю (і в нашій сім'ї будуть продовжуватись аж до українського Водохреща :-)) Свята вечеря перед католицьким Різдвом у нас традиційно проходить вдома, а на різдвяний обід цього року ми ходили до наших кумів, а то значить, що стіл гнувся від різноманітних смаколиків, приготованих нашим кумом Паскуале. Було стільки всього для мене нового, що буду ще довго описувати усі рецепти :-) Сьогодні ж поділюсь стравою, яка мені настільки сподобалась, що сьогодні я приготувала подвійну порцію і спішу поділитись рецептом. Ніжний террин з курячого м'яса з оливками, мигдалем і шматочками шинки першим "зник" зі святкового столу і то зовсім не дивно, адже він ще та смакота! Усім любителям паштетів, запіканок і м'ясних хлібців присвячується :-)